4.2.Попит на гроші і мотиви,що цого визначають
Попит на гроші-це потреба економічних агентів у готівкових і безготівкових грошових коштах,що слугують безпосередніми платіжними засобами.Поняття попиту на гроші визначає розуміння грошей у якості одного з елементів загального портфеля активів кожного економічного агента на рівні із нерухомістю фондовими інструментами та іншими цінностями.Тому бажання утримувати у своєму портфелі гроші визначає відмову даного суб”єкта ринку від вкладень у інші дохідні активи.Це означає,що утримання багатства індивіда саме у вигляді грошей має засновуватись на чітко визначених обгрунтованих мотивах.Мотиви,що визначають попит на гроші з боку суб”єктів на ринку поділяються на 3 основні види:
Трансакційний 2)застережний 3)спекулятивний
Трансакційний мотив визначає потребу в грошах пов”язану з необхідністю їхнього використання у якості засобів обігу і платежу,тобто для здійснення поточних господарських операцій,що обслуговують оборот ВВП.Трансакційний попит на гроші визначається фактичним обсягом реалізації товарів та послуг за даний період в суспільстві.Це означає ,що економічні агенти потребують грошей для обслуговування своїх поточних трансакцій,тобто для оплати необхідних їм матеріальних і нематеріальних благ.Укількісному вираженні трансакційний мотив,що визначає величину попиту на гроші є прямопропорційним до величини ВВП країни.
Застережний мотив визначає попит на гроші для покриття непередбачених витрат пов”язаних із певними не регулярними платежами,або придбанням якихось товарів чи послуг у майбутньому.Дана потреба в грошах визначається їхньою функцією як засобу нагромадження.Застережний мотив визначає бажання суб”єктів ринку забезечити собі можливість у майбутньому розпоряджатись частиною своїх активів у вигляді грошових коштів.Саме імовірність певних непередбачених обставин в майбутньому змушують економічних агентів нагромаджувати певну частину свого багатства виключно у вигляді грошей.
Спекулятивний мотив-визначається бажанням суб”єктів ринку тримати гроші у вигляді певного резерву для того,щоб більш вигідно їх вкласти у майбутньому аніж за обставин,що мають місце в поточному періоді.Даний мотив залежить від дохідності інших,тобто не грошових форм зберігання активів економічних агентів(державні і корпоративні облігації, казначейські векселі,депозитні сертифікати,довгострокові вкладення у банках).
Дохідність даних активів визначається ринковою нормою процента,чим вона вища тим вигідніше зберігати активи не як безпосередні платіжні засоби і навпаки чим нищою є ставка процента тим менш вигідно розміщувати активи у не грошових формах.
Величина спекулятивного мотиву,що визначає попит на гроші безпосередньо залежить від ринкової норми процента,Чим вона вища тим нищим є спекулятивний попит на гроші.Оскільки зберігання активів у безпосередньо грошовій формі стає менш вигідним аніж вкладення грошей в облігації чи на банківський депозит і навпаки чим нищою є ринкова норма процента тим більшим буде спекулятивний попит на гроші,оскільки для економічних агентів знизиться привабливість вкладення коштів у не грошові форми активів,а тому вони будуть намагатися формувати грошовий резерв очікуючи підвищення процентних ставок з тим щоб вигідніше вкласти гроші у майбутньому.Графічно особливості змін попиту на гроші можна зобразити наступним чином:
Переміщення вздовж кривої МD показує на зростання попиту на гроші в міру зниження процентних ставок і навпаки,крім того крива MD може зміщуватись вздовж осі абсцис відповідно до збільшуння або зменшення номінального ВВП.Так крива M’D відповідає більшому попиту на гроші при більшому обсязі ВВП,аніж крива MD.Сукупний попит на гроші ще називається наданням переваги ліквідності,тобто вибору грошей як форми зберігання активів.Даний попит складається із 2-х основних частин відповідно до факторів,що його визначають:
трансакційний попит,який враховує трансакційний і застережний мотиви та визначаються рівнем національного продукту.
Спекулятивний попит,що залежить від спекулятивного мотиву і визначається ринковою нормою процента,таким чином загальний попит на гроші розраховується за допомогою наступної формули:
MD=MD1+MD2=L1(Y)+L2(i)
MD1-трансакційний попит на гроші;
MD2-спекулятивний попит на гроші;
L1 L2-це функції ліквідності,що визначаються відповідно рівнем ВВП(У) та ринковою нормою процента(і).
4.3.Формування грошової пропозиції
Пропозиція грошей-це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів,що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обігу.Механізм формування грошової пропозиції визначається особливостями проведення первинної емісії центрального банку і вторинної емісії комерційних банків.Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе весь обсяг готівки випущеної в обіг (грошей поза банками),а також залишки коштів на поточних банківських рахунках.Таким чином,величина грошової пропозиції включає в себе усі ті грошові кошти,які можуть бути використані безпосередньо як засоби обігу і платежу.Величина грошової пропозиції визначається за допомогою формули:
Мs=c+d
c-готівка випущена в обіг
d-залишки коштів на поточних банківських рахунках (депозити до запитання)
Цілі монетарної політики центрального банку як правило спрямовані на підтримання порівняно стабільного рівня грошової пропозиції,а відтак і величини грошової маси,яка перебуває в обігу із тим щоб недопускати сплесків інфляції в економіці.Тому реалізація завдання щодо забезпечення стабільної грошової пропозиції визначає не еластичність,не чутливість цього параметру до змін ринкової норми процента.Узв”язку із цим графічне відображення грошової пропозиції матиме вигляд.
У реальному економічному житті суспільства пропозиція грошей може змінюватись під впливом цілого ряду факторів включаючи:
1)зміну орієнтирів монетарної політики центрального банку
2)зміну рівня ВВП
3)обсягу дефіциту державного боргу
4)зміну величини доходів населення
5)структуру кредитної системи і рівень авто матизації банківської справи.