5.3.Грошова система України

Необхідною передумовою формування грошової системи України було запровадження власної національної валюти. Даний процес відбувався у 3 послідовні етапи:

-січень 1992р.-введення у готівковий грошовий обіг купонів багаторазового використання як тимчасової валюти.

-листопад 1992р.-введення у безготівковий грошовий обіг українського карбованця і вихід України зі складу держав,що використовували рубль,як платіжний засіб.

-вересень 1996р-введення у готівковий і безготівковий обіг гривні,як національної валюти.

На сьогодні базові елементи грошової системи України загалом відповідають умовам функціонування ринкових відносин а саме:

1. єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня,як грошова одиниця,що приймається усіма юридичними і фізичними особами без будь-яких обмежень на всій території країни.

2. Масштаб цін як елемент грошової системи відіграє технічну роль при виконанні грошима функції міри вартості і показує ті реальні цінові співвідношення,які складаються на внутрішньому товарному ринку України з урахуванням темпів інфляції.

3. Готівкові грошові знаки випускаються у формі банкнот і розмінної монети,номінальна вартість яких складає: 1,2,5,10,20,50,100,200,500.

4. Валютний курс гривні до долара США розраховується на основі аналізу інформації про середньозважений курс,який склався за обсягами купівлі-продажу доларів на міжбанківському валютному ринку,а також про курс,за яким нацбанк сам здійснив відповідні операції,щодо купівлі-продажу доларів США. Валютний курс гривні до інших валют розраховується на основі інформації про курс гривні до долара,а також про курси які встановлені до долара європейським центральним банком.

5. Порядок емісії грошей встановлюється нацбанком якому належить право на введення в обіг гривні і розмінної монети,організацію їх обігу,та вилучення по мірі зношення. Банкноти і монети є безумовними зобов”язаннями нацбанку України,що забезпечується усіма його активами.

6. Регламентація безготівкового грошового обігу здійснюється нацбанком через встановлення ним єдиних правил,форм і стандартів розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб із застосуванням як паперових так і електронних документів. Основними інструментами передачі коштів за якими відбувається ініціювання переказу грошей в Україні є наступні:

-платіжне доручення

-платіжна вимога доручення

-розрахунковий чек

-платіжна вимога

Рух грошових коштів в Україні за допомогою даних інструментів утворює єдиний безготівковий грошовий обіг.

7. порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами та іноземною валютою регламентується відповідними правилами затвердженими нацбанком,що передбачають:

-склад учасників таких операцій

-умови їхнього доступу на внутрішній валютний ринок і ринок дорогоцінних металів.

-види основних валютних операцій,що можуть здійснюватися.

8) державний апарат,що забезпечує регулювання грошових операцій в країні. Представлений НБУ,крім того окремі регулятивні функції можуть покладатися на міністерство фінансів і державне казначейство.

5.4.Державне регулювання грошової сфери економіки.

Державне регулювання грошової сфери економіки являє собою сукупність заходів впливу уповноважених державою органів на організацію грошового обігу і функціонування грошової системи країни. Необхідність державного регулювання грошової сфери обумовлена потребою підтримання оптимального рівня грошової маси з метою забезпечення належного обороту ВВП. Дана функція регулювання як правило покладається на центральний банк країни,який проводить для цього відповідну грошово-кредитну політику. Грошово-кредитна політика-це комплекс заходів ,що здійснюється центральним банком країни з метою регулювання кількості грошей в обігу та стану грошового ринку. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є наступні чотири:

1. стимулювання економічного росту

2. забезпечення стабільності національних грошей

3. підтримання високого рівня зайнятості

4. досягнення позитивного сальдо платіжного балансу

У Зв’язку із тим,що центральний банк не може безпосередньо вплинути на досягнення статегічних цілей,то ним встановлюються цілі тактичні. Тактичними цілями грошово-кредитної політики є 2 наступні:

1) зміна грошової маси,кількості грошей в обігу.

2) зміна процентних ставок,ринкової норми процента.

Вплив на зміну зазначених орієнтирів здійснюється центральним банком через використання ним загальних і вибіркових інструментів регулювання грошової сфери. Основними загальними інструментами грошово-кредитної політики є наступні 3:

1. зміна облікової ставки за кредитами центрального банку,що надаються комерційним банкам.

Даний інструмент дозволяє центральному банку впливати на можливості комерційних банків і їхніх клієнтів отримувати кредити. А саме чим вищою є облікова ставка центр.банку,а від так і вищою є ринкова норма процента,тим меншим є попит на кредити з боку реального сектора,що у свою чергу обмежує вторинну емісію і ріст грошової маси і навпавки,чим нищою є облікова ставка,тим більші можливості розширення грошової маси.

2. зміна норм обов”язкових резервів,які комерційні банки зобов”язані зберігати у центр.банку. Даний інструмент безпосередньо впливає на розміри банківських ресурсів,можливості комерційних банків видавати кредит,а від так і на обсяг грошової маси в обігу,чим вищою є норма резервів тим меншими є емісійні можливості банківської системи і навпаки.

3. Операції на відкритому ринку. Суть яких полягає у купівлі-продажі центр.банком цінних паперів,що впливає на ресурсні можливості комерційних банків. Даний інструмент передбачає продаж цінних паперів центр.банком з метою обмеження кількості грошей в обігу і навпаки,купівлю цінних паперів у комерційних банків з метою збільшення грошової маси.

До вибіркових інструментів грошового регулювання належать:

1. пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків,або видів позичок.

2. Регламентація умов видачі окремих видів кредитів(на виплату встановлених вимог,щодо певного виду забезпечення).

3. Встановлення граничних величин розрахунків між юридичними особами,що можуть здійснюватися за участю готівки.