Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГіК (ШП).doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
574.98 Кб
Скачать

2.3. Суть та основні положення кількісної теорії грошей.

Кількісна теорія грошей полягає у тому, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу. Вперше ідеї теорії у ХVІ ст. висунув французький економіст Жан Боден, в ХVІІ ст. ці ідеї були більш детально обґрунтовані у працях таких англійських економістів як Джон Лок, Девід Юн і Джон Міль. Саме у цих працях «революція цін» в Європі у ХVІІ ст. булла повязана з ввезенням на континент золота і срібла з Америки.

Основні положення класичної кількісної теорії грошей зводяться до наступних:

  • гроші не мають внутрішньої вартості, яка визначається суто їхньою купівельною спроможністю;

  • купівельна спроможність грошей встановлюється на ринку при їхньому обміні на товари, при цьому у процес обігу товари вступають без ціни, а гроші без вартості і лише у процесі обміну товари отримують ціну, а гроші вартість;

  • рівень товарних цін є прямо пропорційним до кількості грошей в обігу, тобто чим їх більше, тим ціни вищі. При цьому саме кількість грошей впливає на ціни, а не навпаки;

  • купівельна спроможність грошей є обернено пропорційна до їхньої кількості, тобто чим більше грошей в обігу тим менша їх купівельна спроможність (Д.Лок)

  • зміна кількості грошей має універсальний вплив на економіку, тобто однаково впливає на ціни усіх товарів.

2.4. Неокласичні напрями кількісної теорії грошей.

У ХХ ст.. положення класичної кількісної теорії грошей були пристосовані до умов обігу нерозмінних на благородні метали знаків вартості. У зв’язку із цим були сформовані неокласичні напрями кількісної теорії, найбільшого поширення серед яких набули два основні варіанти цієї угоди6 трансакційний і варіант касових залишків.

Трансакційний варіант кількісної теорії грошей полягає у обґрунтуванні кількісних пропорцій щодо впливу зміни маси грошей в обігу на рівень товарних цін. Засновником цієї теорії є англ.. економіст Ірвінг Фішер, який у праці «Купівельна сила грошей» розкрив ті фактори, котрі безпосередньо впливають на динаміку купівельної спроможності грошової одиниці. Взаємозалежність між цими факторами була обумовлена у вигляді рівняння обміну MV=PQ , де M – кількість грошей в обігу; V – швидкість обігу грошової одиниці, P – рівень товарних цін; Q – фізичний обсяг реалізованої продукції.

Із припущенням що V і Q мають порівняно постійних характер робиться висновок, що маса грошей в економіці безпосередньо впливає на рівень товарних цін.

Дане припущення витікає з того, що швидкість обігу грошей і фізичний обсяг виробництва не залежить безпосередньо від впливу саме грошових факторів, а зокрема параметрами як: завантаження виробничих потужностей; стан трудових ресурсів; кількість виплат з.п. ; густота населення; технічний розвиток банківської системи. Із розвитком безготівково обміну рівняння обміну було удосконалене з урахуванням обороту коштів на банківських рахунках MV+M’V’=PQ.

Варіант касових залишків кількісної теорії грошей визначає вплив зміни маси грошей на рівень товарних цін виходячи із потреб нагромадження грошей окремими суб’єктами ринку. Дана теорія була розроблена у працях таких англ.. економістів як Маршал, Робетсон і Пігу., і ґрунтується на психологічних аспектах поведінки суб’єктів ринку, визначаючи їхні потреби нагромаджувати якусь частину своїх грошей. Згідно теорії кожна фізична особа чи підприємство самостійно вирішує яку частину своїх доходів утримувати безпосередньо в грошовій формі, тобто у вигляді касових залишків (сума готівки на рахунках населення і коштів на поточних рахунках підприємств).

Чим меншою є ця частина тим більше суб’єкти ринку будуть витрачати грошейй, тим більше виростуть ціни і навпаки. Дана залежність виражається за допомогою рівняння Пігу: M=kPQ, де k – коефіцієнт який показує частину доходів котру суб’єкти ринку бажають отримувати в грошовій формі (касові залишки) .