Особливості побудови плану рахунків нбу

В Україні функціонує дворівнева банківська система. Перший її рівень представляє Національний банк України, який відіграє роль центрального банку з характерними лише для нього функціями та операціями. Другий рівень – комерційні банки, які виконують універсальні банківські операції для фізичних та юридичних осіб. Виходячи з цього, Національним банком України розроблено два Плани рахунків: один для установ Національного банку України, другий - для комерційних банків.

Обидва документи мають багато спільного:

• в основу їх побудови покладено загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

1. Безперервність діяльності банку (вважається, що банк постійно функціонує і продовжуватиме свою діяльність у майбутньому. Тобто він не має ні наміру, ні потреби у скороченні масштабів своєї діяльності або її припиненні; якщо ж банк передбачає в наступному звітному періоді ліквідацію однієї чи кількох філій або продаж активів, необхідно врахувати ці активи за їх реальною вартістю продажу. Якщо реальна вартість продажу менша ніж залишкова вартість (первісна вартість за мінусом зносу), банку необхідно врахувати потенційний збиток і відобразити його у звіті про фінансові результати).

2. Сталість правил бухгалтерського обліку (банк повинен у своїй роботі постійно керуватись одними і тими ж правилами бухгалтерського обліку, крім випадків істотних змін у діяльності або в правовій базі; в такому разі має бути забезпечена порівнюваність із звітами за минулі періоди).

3. Обачливість (активи і зобов^лязання мають бути оцінені та відображені в обліку розумно, з достатньою мірою обережності, щоб не переносити наявні фінансові ризики, що потенційно загрожують фінансовому стану банку, на наступні звітні періоди; цей принцип передбачає ведення спеціальних рахунків сумнівних активів, резервів під знецінювання активів та можливих втрат за сумнівними активами).

4. Нарахування та відповідність доходів і витрат (поділ звітних періодів) (статті доходів і витрат враховуються й оцінюються у період здійснення економічних операцій незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти; нарахування передбачає, що сплата платежів або отримання коштів здійснюватиметься в майбутньому; згідно з принципом нарахування усі доходи і витрати банку, що належать до звітного періоду, мають відображатись у цьому ж періоді; витрати та доходи, пов^лязані з цими витратами, мають визнаватися в один і той самий період).

5. Дата операції (операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов^лязань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за ними).

6. Окреме відображення активів та пасивів (цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді; всі рахунки є активними або пасивними, за винятком клірингових, транзитних або технічних рахунків).

7. Прийнятність вхідного балансу (залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього періоду).

8. Превалювання змісту над формою (операції відображаються відповідно до їх економічної суті, а не юридичної форми; наприклад, такі операції, як фінансовий лізинг, облік векселів відображені в Плані рахунків відповідно до їх економічної суті, тобто як кредитні операції).

9. Оцінка (активи і зобов'язання обліковуються пріоритетне за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті мають переоцінюватися на звітну дату (за винятком немонетарних статей)).

10. Відкритість(фінансові звіти мають бути достатньо ясними і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції банку з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і зобов'язань і відповідати змісту окремих статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача).

11. Консолідація (банк має складати зведену фінансову звітність у цілому по банку з урахуванням дочірніх підприємств і організацій).

12. Суттєвість (у фінансових звітах має відображатися вся інформація, необхідна для користувачів фінансової звітності. Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на прийняття відповідних економічних рішень).

• Мультивалютність обліку операцій, тобто операції в іноземній валюті здійснюються за тими ж рахунками, що й операції в гривнях.

• 3в'язок між операціями з іноземною валютою монетарним золотом, банківськими металами і національною валютою забезпечують технічні рахунки;

• Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

• Рахунки поділено на класи за ступенем зниження ліквідноті активів та збільшення часу, необхідного для повернення боргів (пасиви).

Крім того, план рахунків НБУ має свої особливості:

1. При побудові Плану рахунків враховано особливості діяльності НБУ. Це пов'язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: обслуговування уряду, зовнішнього боргу, емісійні операції, кредитів, наданих комерційним банкам, придбання і продаж іноземної валюти та монетарного золота.

2. Обмінні операції відображаються в обліку з використанням меморандних рахунків.

3. Синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків II, III, IV порядків. Відкриття територіальними управліннями та установами банку аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України.

4. План рахунків застосовується

• Операційним та територіальними управліннями Національного банку України;

• Центральним сховищем, Державною скарбницею України, Центральною розрахунковою палатою, Господарсько-експлуатаційним управлінням, Групою управління проектами міжнародних кредитних ліній та навчальними закладами Національного банку України (далі - установи Національного банку України).

5) Балансову частину Плану рахунків Національного банку України збудовано за дещо іншим принципом, аніж у Плані рахунків комерційного банку. План рахунків організовано так, щоб полегшити побудову фінансової звітності банку. Статті класифіковано за активами та зобов'язаннями, окремо виділено капітал банку Активи і зобов'язання, у свою чергу, поділяються на основні, на підставі яких Національний банк України здійснює свою основну діяльність, та інші, що не пов'язані з фінансовими операціями (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Структура Плану рахунків НБУ

План рахунків розроблений відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та чинного законодавства.

План рахунків розроблений для забезпечення потреб складання фінансової звітності. Невід'ємною частиною Плану рахунків є система аналітичного обліку.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за активами та зобов'язаннями, типами операцій і ступенем зниження ліквідності активів та зобов'язань.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються Національним банком України, та їх відображення у фінансовій звітності.

План рахунків бухгалтерського обліку НБУ – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій, для відображення іншої бухгалтерської інформації та є складовою національної системи бухгалтерського обліку.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються Національним банком України, та їх відображення у фінансовій звітності, згідно статті 42 Закону України “Про Національний банк України”.

План рахунків поділяється на три логічні частини: баланс, доходи і витрати; меморандні і позабалансові рахунки.

Плани рахунків складаються з дев‘яти класів, кожний із яких, в свою чергу, розподілений на рахунки другого порядку (вони двозначні і складають розділ плану), третього порядку (тризначні і складають групу рахунків), та четвертого порядку (чотиризначні і слугують як балансові рахунки).