Тема 5. Здійснення державного контролю за станом та раціональним використанням водних ресурсів
В результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів відбуваються значні кількісні та якісні зміни в гідросфері. Кількісні зміни полягають в тому, що в певних районах змінюється кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс, режим рік тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і озер є не лише джерелом водопостачання, ай тими басейнами, куди скидаються промислові, сільськогосподарські й господарські побутові стоки. Це призвело до того, що нині на Землі вже практично не залишилося великих річкових систем з гідрологічним режимом і хімічним складом води, не спотвореним діяльністю людей.
Якість води - це показники її складу і властивостей, які визначають рівень її придатності для конкретних видів водокористування (питного, промислового, сільськогосподарського, побутового та іншого). З урахуванням екологічних вимог основним показником якості води є рівень придатності для життя різних організмів та вживання людиною. Вимоги до якості води, яку
використовують у межах країни, визначені у відповідних нормативних документах. Забруднення води визначають за нормативними показниками гранично допустимих концентрацій (ГДК) у ній забруднювальних речовин. Перевищення ГДК свідчить про погіршення якості води. Придатність води для різних видів водокористування регламентується стандартами. Для узагальнення оцінки якості води розроблено різні її класифікації, згідно з якими водний об"єхт відносять до певної градації забрудненості води. Для оцінки якості вод, як і повітря, використовують ГДК. Крім хімічних, при оцінці якості питної води використовують бактеріологічні й органолептичні критерії.
Бактеріологічний стан води оцінюється: через загальну кількість бактерій у воді, вона не повинна перевищувати 100 в одному міліл' грі води, і через кількість бактерій групи кишкової палички. Останнє виражається або колі-індексом, або колі-титром.
До органолептичних показників відносяться запах, кольоровість, мутність та присмак. Важливий показник якості вод - наявність в ній кисню. Забезпеченість киснем звичайно виражається через показник біологічного споживання кисню (БСК). Під БСК розуміють ту кількість кисню, яка витрачається на розклад (окиснення) речовин, що містяться у воді і здатні брати участь у біохімічних процесах. Чим більше споживання кисню, тим сильніше забруднена вода. У водах заявляється все більше речовин, які не піддаються біологічному розкладу і тому не фіксуються показником БСК. їх вміст оцінюється через хімічне споживання (ХСК). Цей показник визначається за допомогою реакцій проб води з сильними окиснювачами.
Усі галузі господарства стосовно водних ресурсів поділяються на дві групи: споживачі й користувачі води. Споживачі забирають воду з джерела, використовують її для виготовлення промислової й сільськогосподарської продукції, а потім повертають, але вже в іншому місці, в меншій кількості й іншої якості.
Користувачі воду з джерела не забирають, а використовують її як середовище (водний транспорт, рибальство, спорт тощо), або як джерело енергії (ГЕС). Проте і вони можуть змінювати якість води (наприклад, водний транспорт забруднює воду).
У разі застосування проточної системи вода з водного джерела подається на промисловий об'єкт, використовується в процесі виробництва продукції, потім надходить на очисні споруди й після відповідного очищення скидається у водотік чи водойму. При такій системі використовується велика кількість води, але частка необоротного споживання невелика. При оборотній системі водопостачання відпрацьована вода після відповідної очистки не скидається у водойму, а багаторазово використовується в процесі виробництва. Витрати води у цьому випадку набагато нижчі.
Для оцінки обсягів промислового-водоспоживання використовується термін „водоємність виробництва". Під нею розуміють кількість води (м3), необхідну для виробництва 1 т готової продукції. Водоємність різних видів продукції дуже різниться
Водопостачання населення задовольняє потреби в питній воді й комунально-побутові потреби (робота підприємств побутового обсл} говування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Існує поняття „питоме водоспоживання", тобто добовий об'єм води в літрах, що необхідний для задоволення всіх потреб одного жителя міста чи села. Питоме водоспоживання в містах більше, ніж у селах, і значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опалення тощо).