Соціальне становище

• 1805 р. – робітники друкарні Києво-Печерської лаври висунули перед адміністрацію вимоги щодо підвищення зарплати. Адміністрація змушена була піти на поступки.

• 1814 – 1830 р. – повстання під проводом Кармелюка

• 1819 – 1857 – військові поселення

• 1819 – повстання військових поселень в Чугуєві.

• 1829 – Шебелинське повстання військових поселень.

• 1831 р. – положення для уряду, яке мало забезпечити промисловість найманою робочою силою.

• 1845 – за законом була заборонена праця дітей у нічний час.

• 1838 – генерал-губернатор Малоросії Бібіков. Інвентарна реформа – перепис у Київській, Волинській і Подільській губерніях в 1841 р. повинностей селян. Вирішив впорядкувати всі повинності (через їх велику кількість). Видав інвентарні правила:

1. Заборонялося збільшувати панщину більше як 3 дні для чоловіків, і більше ніж 1 день – для жінок.

2. Селянські наділи залишалися в їх довічному користуванні.

3. Заборона карати селян і засилати до Сибіру, віддавати насильно в рекрути або одружувати.

Терміни та поняття

Нація – історична спільнота людей, сформована на основі спільної території, яку вони населяють, мови, особливостей культури і характеру, економічних зв’язків.

Національне відродження – процес пробудження і формування національної свідомості народу. В Україні – кін. XVIII – поч. XIX ст.

Національна ідея - акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Н.І. становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Декабристи - російські дворяни-революціонери, які збройною силою прагнули встановити конституційний лад. Вони боролися за противагу царату та скасування кріпацтва.

Масонство – релігійно-етнічний рух, що виступав за ідею про єдине людське товариство, моральне самовдосконалення. Виникло в Англії на поч. XVIII ст.

Котляревський Іван Петрович

І ван Петрович Котляре́вський (* 9 вересня 1769, Полтава — † 10 листопада 1838) — видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури. Громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Початкову освіту здобув у місцевого дяка. В 1789—1793 працював канцеляристом, у1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812, був учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 під час походу Наполеона  сформував на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин майора. В 1817—1821 — директор Полтавського вільного театру. В 1818 входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Сприяв викупові М.Щепкіна з кріпацтва. У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів. Помер і похований у Полтаві.