Заньковецька Марія Костянтинівна

М арі́я Костянти́нівна Занькове́цька (справжнє прізвище — Адасовська; *4 серпня (22 липня)1854, с. Заньки, Ніжинський повіт, Чернігівська губ. — †4 жовтня 1934, Київ) — українськаактриса.

Народилася у багатодітній родині дворянина.

1876 — вийшла на сцену ніжинського театру. 27 жовтня 1882 р. — у міському театрі Єлисаветграда під орудою М.Кропивницького розпочався творчий шлях. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки («Наталка Полтавка») Івана Котляревського. Пізніше Марія Заньковецька працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого.

ЇЇ ролі це переважно драматично-героїчні персонажі. У 1918 році вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М.К Заньковецької». 1922 — Україна урочисто відсвяткувала 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. Їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.

Фільмографія: Грала Наталку в «Наталці Полтавці» (1909), матір в «Остапі Бандурі» (1923).

Агатенгел Кримський

А гатенгел Кримський (1871 — 1942] — визначний український вчений, письменник, сходознавець, історик української мови і літератури, член УАН та НТШ. Навчався у гімназіях Острога і Києва. В 1885 вступив до Колегії Павла Ґалаґана у Києві. В 1892-96 — навчався у Лазаревському ін-ті східних мов у Москві, а з 1896 — на історико-філологічному факультеті Московського ун-ту. К. брав активну участь в українському національному житті кін. 19 ст., вів наукову полеміку з Соболевським, який пропагував гіпотезу М. Погодіна. У 1896-98 перебував у науковому відрядженні в Сірії і Лівані. В 1898-1918 К. викладав арабську, перську, турецьку мови та історію країн мусульманського Сходу в Лазаревському інституті східних мов (з 1900 — професор). У 1918 став професором Київського ун ту. В червні-листопаді 1918 К. разом з В. Вернадським, М. Василенком та ін. був одним з організаторів Української Академії Наук, незмінним секретарем та головою історико-філологічного відділу. Протягом 1921-29 К. очолював Інститут сходознавства в Києві. У 1930-і рр. К. був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. 20.7.1941 К. було заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності і ув'язнено в одній із тюрем НКВС в Кустанаї (тепер Казахстан). Помер (за ін. дан., був закатований) 25.1.1942. Автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу. Автор праць: «Українська граматика», «Нариси з історії української мови», редактор першого тому «Академічного словника». Як письменник відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки «Пальмове гілля» (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. «Повістки й ескізи з українського життя», 1895 і «Бейрутські оповідання» 1906 та романом — «Андрій Лагоський» (1905, повністю опублікований в 1972). К. належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдоусі та багатьох ін., у т.ч. західноєвропейських поетів.