• 15 травня 1848 р. – скасування панщини на Галичині. Поміщики одержали грошові відшкодування і звільнення віл ряду податків. За ними зберігалося право сервітуту. 9 серпня 1848 р. – скасування панщини на Буковині. Селянин за своє звільнення мусив заплатити 2/3 викупних платежів, а держава – решту. В Закарпатті панщина теж було формально скасовано, але насправді проіснувало ще 5 років до 2 березня 1853 р.

• Українська громадськість в революцію вступила неорганізовано і роз’єднано.

• Починаючи з літа 1848 р. – сили контрреволюції стали переходити в контрнаступ.

• Початок червня 1848 р. – у Празі – Слов’янський з’їзд, у роботі якого брали участь представники ГРР, Центральної ради народової та «Руського собору». З’їзд ухвалив рішення про рівноправність української мови у школах і державних установах, рівність всіх національностей та віросповідань, створення спільної українсько-польської гвардії та керівних органів. Місцеві органи влади ігнорували рішення з’їзду.

• 9 червня 1848 – ГРР надіслала імператору програму поділу краю на СХ і ЗХ з правами автономії. Проти цього виступили поляки.

• 10 липня 1848 р. – почав роботу парламент. Інтереси українців представляли 39 депутатів, які запропонували питання про поділ Галичини. Далі обіцянок з боку уряду справа не пішла.

• Осінь 1848 – собор руських вчених. З’їзд прихильників національного і культурного пробудження.

• У вересні 1848 р. – збройне повстання угорців проти Австрії, але закарпатські українці його не підтримали, оскільки центральний уряд імперії став на захист слов’янських народів проти спроб Угорщини насильно запровадити на землях слов’ян угорську мову.

• 19 жовтня 1848 р. – Собор руських учених у Львові окреслив широку програму організації української науки й народної освіти.

• 1 листопада 1848 р. – повстання у Львові.

• 2 листопада 1848 р. – між посталими та урядовцями відбулися збройні сутички. Австрійці почали артилерійський обстріл міста. Повстання придушили, а в місті запровадили стан облоги.

• У листопаді 1848 р. – Кобилиця очолив повстання серед гірських округів Буковини. Лише у квітні 1850 р. – Кобилиця був заарештований.

• Наприкінці 1848 р. – в Львівському університеті відкрили кафедру української мови та літератури. Перший завідувач – Головацький.

• У березні 1849 р. – розпущено австрійський парламент (8 березня), потім скасовано конституцію і відновлено монархію. Заборона діяльності будь-яких демократичних об’єднань, зборів, видань.

• Літо 1851 – заборона діяльності ГРР.

• Після розгрому революційних сил у містах селяни продовжували боротьбу.

• С

  Значення революції

  1. Засвідчила розвиток національної думки, свідомості. Українці заявили про себе як про окрему націю.

  2. ГРР виробила політичну програму.

  3. В австрійському парламенті українці виступили проти відокремлення Буковини від Галичини.

  4. Революція дала поштовх до самовизначення нації. Під час неї було повішено синьо-жовтий прапор, стали думати про національний герб.

  ічень 1849 – делегація на чолі з Добрянським – петиція про об’єднання Галичини з Закарпаттям.

Шашкевич маркіян

Ш АШКЕВИЧ МАРКІЯН (6.11.1811 — 7.6.1843) — видатний український письменник і громадсько-культурний діяч, речник національного відродження у західних землях України. Н. у с. Підліссі у родині священика. Навчався у гімназіях Львова і Бережан. Закінчив технологічний ф-т Львівського ун-ту та греко-католицьку духовну семінарію (1838). Священик у селах Гумниська, Нестаничі, Новосілки (Галичина). Організатором і лідер “Руської трійці” Література: “Слово до чтетелей руського язика”, “Підлисся”, “Руська мати нас родила”, “Побратимові», “Веснівка”, “Погоня”, перші в українській літературі сонети “До...”, “Сумрак вечірній”. Твори на історичну тематику: “Згадка”, “Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139”, “О. Наливайку”, “Хмельницького обступлення Львова”, “Споминайте, браття милі”. У 1834 для альманаху “Зоря” (заборонений цензурою) написав життєпис Хмельницького та переклав з латинської його повчальну байку, адресовану послам польського короля Яна II Казимира. Співавтор і видавець альманаху “Русалка Дністрова” (1837), автор брошури “Азбука і abecadio” (1836) та “Читанки для дівчаток” (1836, вид. 1850). Ш. був одним з перших перекладачів українською мовою “Слова о полку Ігоревім” та св. Письма (1842), автором перекладів із сербської, чеської, польської, грецької, латинської, німецької мов. Помер Ш. у злиднях. Похований у селі Новосілках Ліських. У 1893 прах Ш. перевезено до Львова і перепоховано на Личаківському кладовищі.

В агилевич іван миколайович

ВАГИЛЕВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ (2.9.1811 — 10.6.1866) — український поет, філолог, фольклорист, громадський діяч. Н. в с. Ясенів-Горішній на Станіславівщині, (тепер Івано-Франківська обл.) в сім'ї священика. Закінчив львівську духовну семінарію. В. разом з М. Шашкевичем і Я. Головацьким був одним з засновників “Руської трійці”. Співавтор “Русалки Дністрової” (1837), в якій опубліковані пройняті патріотичними мотивами поетичні твори “Мадей”, “Жулин і Калина” (1837) та зібрані ним народні пісні з передмовою “Предговор к народним руським пісням”. Переклав на українську мову “Слово о полку Ігоревім”, давши науковий коментар. В 1848 перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі, видав газету “Щоденник руський” (1848), зазнавши переслідувань під час революції 1848 в Австрії, відійшов від громадсько-політичного життя. Помер і похований у Львові.

Г оловацький яків федорович

ГОЛОВАЦЬКИЙ ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ (17.10.1814-13.5.1888) — український поет, історик літератури, етнограф і педагог. Н. в Чепелях на Львівщині. В 1841 закінчив Львівський ун-тет, з 1842 — греко-католицький священик. З 1848 — професор української мови і літератури Львівського ун-ту, а в 1864-66 — ректор цього навчального закладу. Належав до “Руської трійці”. Разом з М. Шашкевичем і І. Вагилевичем видав альманах “Русалка Дністровая” (1837), в якому опублікував кілька патріотичних поезій. В 1846 у зб. “Вінок русинам на обжинки” надрукував 20 сербських пісень, перекладених українською мовою. Під впливом М. Погодіна перейшов на москвофільські позиції і в 1867 переїхав до Російської імперії. Жив у Вільно,працював у археографічній комісії. Г. автор наукових праць з літератури, історії, етнографії Найважливіша праця: “Народні пісні Галицької і Угорської Русі” кн. 1-4 (1878).