3. Держава антів. Її суспільно-політичний лад.

Загалом вперше про слов’ян згадується на рубежі нашої ери. Вони були автохтонами Східної Європи. Спочатку вони виступають під назвою венедів, трохи пізніше поряд з ними у писемних джерелах з’являються назви антів та склавин. Одні дослідники вважають, що назва «анти» охоплює всіх слов’ян, інші – тільки певну частину. Їхня територія переважно збігається з лісостеповою смугою Східної Європи. Основна галузь господарства-орне хліборобство,осіле тваринництво,промисли. Високого рівня досягло ремесло(залізоробне,гончарське,склоробне).В них були економічні зв’язки з віддаленими країнами. Існувало й рабовласництво та работоргівля. Політичний союз антів був одним із зародків майбутньої східнослов’янської державності. Форму правління називають військовою демократією. Очолювали це об’єднання князі (рекси),оточені вельможами(приматами) які утворювали Раду племінного союзу (Раду старійшин).. Велику роль виконували Народні збори,які вирішували найважливіші справи. . Військовим успіхам антів сприяла чітка общинна організація суспільства. Політичне об`єднання антів нараховувало понад тисячу городищ. У звичаєвому праві закріплювалася панівна роль чоловіка в сімейних і суспільних відносинах. В VII ст. антський племінний союз розпався.

27. Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.

Найбільш повну правоздатність мали держава, церква, монастирі, магнати. Вони могли вільно розпоряджатися майном,що їм належить. Деякі обмеження у правоздатності стосувалися шляхтичів. Міщани могли здійснювати всі види цив.-правових відносин, окрім купівлі феодальних маєтків,що оброблялися залежними людьми. Найбільш обмежені у правоздатності-залежні селяни. Лит.Статути вперше визначили вік повноліття.Чол.-18р.; жін.-15р за ІІ статутом і з 13р.-за ІІІ статутом. Основу регулювання цивільно-правових відносин становили норми речового та зобов’язального права, сімейне та спадкове право. Право власності на майно могло бути індивідуальним і колективним. Суб’єкти права власності-феодали. Серед об’єктів головне значення надавалося земельним ділянкам, які оброблялися залежними селянами. Обсяг правоздатності власника рухомого майна не мав обмежень. Щодо нерухомого-неоднакове, залежно від: 1. способу набуття прав на майно;2.правового режиму,в якому перебувало майно у попереднього власника. Способи набуття:первинний(заволодіння вільною землею,захоплення і присвоєння селянських земель).Обсяг правоздатності -необмежений; похідний(перехід майнових прав від однієї особи до іншої).Обсяг правоздатності-зумовлювався правами попереднього власника. Земельні володіння федалів:1.вотчини(до 1566р.заборонялосябез згоди родичів продавати більше тритини маєтку);2.маєтки, вислужені або отримані в користування(міг розпоряджатися лише з дозволу пана);3.куплені маєтки. Володіння, як і власність, підлягало судовому захисту. Застава нерухомого майна здійснювалася у формах:1.переданя закладено маєтку разом із залежними людьми кредиторові;2.застава у формі запису боргів щодо маєтку у судових книгах,без передання його кредиторові. Діяли також сервітути,як умовне право користування чужими речами. Зобов’язальне право. Головні підстави:угоди та делікти. Для феодально-залежних людей могли виникнути також згідно з волею їхнього пана. Всі угоди в присутності свідків і з дотриманням визначених символічних дій. Угоди про землю –лише в письмовій формі. +письмова форма для договорів позики на суму 10коп. грошей. Припинення зобов’язання-внаслідок його виконання чи закінчення терміну дії, внаслідок смерті зобов’язаної особи та за неможливості його виконання. Спадкове врегульовувало перехід майна від померлого до інших осіб. Спадкування згідно з законом та заповітом. За законом:1ша черга-діти та їхні нащадки,лише ті,що народилися в законному шлюбі та не були позбавлені права на спадок;2га черга-брати й сестри спадкодавця.згодом до спадкоємців було віднесено батьків та інших родичів спадкодавця. Дочки, якщо були брати не успадковували нерухомого майна, а лише отримували ¼ від його вартості. Материнський маєток спадкували всі порівну. Дружина отримувала частину майна чоловіка(не більше 1/3) у довічне володіння. Посаг дружини, якщо не було дітей повертався до її родичів. Не мали права заповідати:1.неповнолітні;2.ті,що втратили волю відповідно до вироку суду;3.ченці;4.полонені;5.психічно хворі;6.вигнанці;7.позбавлені честі. Феодально-залежні могли заповідати лише 1/3 майна чужим людям, решту повинні були лишити дітям. За відсутності дітей-це відходило пану. Сімейне право. Укладання шлюбу в декілька етапів:1.сватання; 2.оглядини;3.заручини;4.вінчання;5.весілля. 1 і 2 не мали ніяких правових наслідків. Вони наступали лише після заручин. Сторона,яка відмовилася одружитися після заручин,повинна була виплатити недотримку,яка передбачалася угодою. Після сватання і заручин представники нареченої та нареченого укладали шлюбний договір.У ньому визначалися посаг нареченої та віно.Шлюбний вік(статут1566р)-дівч.-15р;чол.-18р.Перешкоди:1.перебування в іншому шлюбі;2.різне віросповідання;3.особам,які раніше перебували в 3шлюбах. Укладення шлюбу-за згодою молодих та їх батьків. Розірвання шлюбу:1.нездатність чоловіка до подружнього життя;2.певний ступінь кровної спорідненості;3.вчинення тяжкого злочину одним із подружжя;4.зради дружини;4.тяжка хвороба. Опікунська право. Опіка над неповнолітніми юнаками до 18р. і дівчатами до 13р.(за статутом 1566р.-до 15р.)Якщо дівчина після досягнення повноліття не виходила заміж,то вона з-під опіки не звільнялася.Опікун призначався з того стану,до якого належав опікуваний.Опікун:уродженець ВКЛ;мав доглянутий власний маєток і особисте господарство.