2. Структура бальнеологічних ресурсів України.

До них зачислюють мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит.

Мінеральні води –це підземні води, що характеризуються підвищеним вмістом біологічно активних мінеральних компонентів, що володіють специфічними фізико-хімічними властивостями, створюючи лікувальний ефект на організм людини.

На території України є мінеральні води головних бальнеологічних груп:

Група А: води без специфічних компонентів та властивостей, лікувальна дія яких обумовлена основним іонним складом та загальною мінералізацією. Води цієї групи використовують на курортах Миргорода (Полтавська обл.), Куяльника (Одеська обл.), Трускавця та Моршина, Слов’янська (Донецька обл.).

Група Б: вуглекислі води – відзначаються високим вмістом СО2. Райони поширення: Закарпаття (Ужгород, Шаян, берегове, Плоске, Голубине, Неліпино, Поляна, свалява, тарасівка, Кельчин), Івано-Франківська обл. (Буркут), Львівська обл. (Гребенів, Іваньківці), Чернівецька обл. та сх. Частина Криму.

Група В: сульфідні води, фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів. Найбільші запаси: Черче, Більшівці, Городенка, немирів, Любінь Великий, Шкло.

Група Г: залізисті, миш’якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Використовують у санаторіях закарпатської обл..

Група ге: води йодні, бромні та та йодо-бромні з високим вмістом органічних речовин. Зосереджені на Прикарпатті та у Карпатах, Причорномор’ї та Приазов’ї.

Група Д: радонові (радіоактивні води) – використовують на курорті Хмільник (Вінницька обл.). найбільші запаси зосереджені в Кривому Розі, Великому Анадолі, Миронівці, Білій Церкві.

В Україні також відомі мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин завдяки курорту Трускавець – тут використовують лікувально-мінеральну воду типу «Нафтуся».

Лікувальні грязі – осади різних водойм, торфові відклади боліт, виверження грязевих вулканів. Їх поділяють на: торфові, органічні, неорганічні, осадові. В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі – антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. їх застосовують на курортах Одеської обл. та Ар Крим. Використовують також гіпсові купоросні торфи. Запаси їх розміщені в північній та середній частині України: Хмельник, Черче, Миргород, що використовують на курортах Любінь Великий, Моршин, Шкло та Миргород, Хмельник.

З лікувальною метою в санаторно-курортних закладах України (Трускавець, Східниця, Моршин) використовують озокерит. Родовища ції лікувально-оздоровчої речовини зосереджені на Прикарпатті: бориславське, дзвиняцьке, старунське, поляницьке родовища.

3. Біосферні заповідники України: суть і територіальне розміщення.

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняється всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні знаходяться 4 біосферних заповідники.

Чорноморський біосферний заповідник

Чорномо́рський біосфе́рний запов́ідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря.

Карпатський біосферний заповідник

Карпа́тський біосфе́рний запові́дник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.

Асканія-Нова (заповідник)

Розташований в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області. Заповідник був заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Площа заповідника складає 33 307,6 га.

Дунайський біосферний заповідник НАН України

Дунайський біосферний заповідник — самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.

площею 46402,9 га, займає її приморську зону.

Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського заповідника в 1976 році.

4. Природно-географічні рекр-тур ресурси: структурні особливості.

Це природні умови, об’єкти, явища, сприятливі для рекреації, відновлення фізичних і духовних сил, витрачених під час праці, навчання:

• кліматичні

• водні

• ландшафтні

• рослинні

• фауністичні

5. гомогенні рекр-тур ресурси як складова сусп.-іст ртр

Суть гомогенних ресурсів полягає в тому, що їхнє походження пов’язане як з нашою державою, так і з територією тієї країни, у межах якої вони первісно зародились. Це може бути явище, об’єкт, подія тощо. На території України налічують близько 500 таких ресурсів.

Гомогенні ресурси містять інформацію про історико-культурні особливості того чи іншого народу, що є духовно-культурним потенціалом різних націй та етносів у межах нашої держави. Здебільшого гомогенні ресурси пов’язані з життям і діяльністю в Україні представників інших держав, а також з пам’ятками історії та культури.

Бувають постійними або тимчасовими. До тимчасових зачислено пересувні виставки картин, дорогоцінних виробів та інших творів зарубіжного мистецтва, що в різні часи знаходились на території України.

Класифікація за Бейдиком:

1. поховання відомих іноземців

2. архітектурні пам’ятники, створені іноземцями

3. пам’ятники, споруджені на честь відомих історичних подій, відомих іноземців, міст-побратимів

4. меморіальні дошки, відкриті на честь видатних іноземців і подій в історії закордонних держав

5. відвідування України відомими іноземцями

6. вулиці міст, названі на честь відомих іноземців.

6. Національні парки України: територіальне розміщення

Національні природні парки України — заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України. В них дозволено вільний доступ туристів. В Україні станом на 2011 рік налічується 40національних природних парків загальною площею більше 10000км² (1,8% території), які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим.

Найбільше їх знаходиться у західному регіоні, а саме в Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській обл.. багато їх налічується у Полтавській, Київській, Чернігівській, Сумській та Харківській обл.. на півдні України національні парки зосереджені в АРК, Одеській, Херсонській та Миколаївькій