А вгустин Іванович Волошин ( 1874 – 1945)

Августин Іванович Волошин – державний, громадський, науковий та культурний діяч, професор математики та фізики, автор понад 40 книг. Один з ініціаторів і керівник низки культурно-просвітніх, наукових і господарських установ на Закарпатті. Активною політичною діяльністю почав займатися після Першої світової війни. 1919 – 1920 – один з членів Директоріуму. Засновник (1923), голова (1923 – 1939) Народно-Християнської партії. 1923 – 1939 рр. – депутат Чехословацького парламенту. У жовтні 1938 р призначений прем’єр-міністром автономного уряду Підкарпатської Русі. 15 березня 1939 р. – обраний президентом незалежної держави. Вже ввечері того ж дня разом з членами уряду змушений був емігрувати. Присвятив себе педагогічній та науковій діяльності. 21 травня 1945 р. в Празі органи НКВС заарештували його і вивезли до Москви. Після жорстоких допитів помер у тюрмі.

Т рильовський Кирило Йосифович

Кири́ло Йо́сифович Трильо́вський (* 5 травня 1864 — † 16 жовтня 1941) — Громадсько-політичний діяч, основоположник і один із засновників Української радикальної партії, засновник«Січей», голова Бойової управи УСС, член Національної Ради ЗУНР.

1900 Трильовський заснував перше пожежне товариство «Січ», з 1908 Т. голова Головного Січового Комітету, з 1912 — генеральний отаман об'єднання «Січей» — Українського Січового Комітету, при якому 1913 засновано парамілітарну організацію УСС. У 1907 — 1918 – посол до австрійського парламенту, з 1913 також до галицького сойму. По вибуху війни 1914 — голова Бойової Управи УСС і член Загальної Укр. Ради, 1918 — Укр. Національної Ради ЗУНР. 1919 заснував Січовий Комітет у Вінниці, 1920 кілька «Січей» на Закарпатті, пізніше у Відні, де був серед ін. член Кодифікаційної Комісії в уряді ЗУНР. По поверненні з еміграції 1927 у політичному житті участі не брав і був адвокатом у Гвіздці (Покуття); помер у Коломиї. Трильовський під своїм прізвищем і псевдо Клим Обух опублікував багато ст. і січ. пісень, видав низку брошур, січ. співаників тощо; редагував місячник «Зоря» і двотижневик «Хлопська Правда», календарі «Запорожець», «Отаман» й ін.; був довголітнім кореспондентом газети «Свобода» і «Народне Слово» у США.

Боберський Іван

І ва́н Бобе́рський (*1873 — †17 серпня 1947) — педагог, організатор сокільсько-січового руху, автор назви «Пласт», сприяв становленню Пласту. 1908—14 голова Сокола-Батька, член Бойової управи УСС; за дорученням уряду ЗУНР з 1919 в США і Канаді, з 1932 переїхав до Югославії; автор підручників з фізичного виховання молоді. Вчився у Львові. Відні, Граці. У 1900 р. І.Боберський повернувся у Львів, викладав німецьку мову та класичну філологію в Першій академічній гімназії Львова. 1901 – заступник голиви «Сокола». Заснування Боберським «Українського спортивного кружка» в травні 1904 року. Пише книжки і підручники: «Забави й гри рухові», «Копаний м'яч», «Значення руханкових товариств», перший посібник для українського Пласту.

Голова товариства «Сокіл-Батько». Засновник багатьох спортивних гуртків. З його ініціативи почалося спорудження спортивного майданчику (згодом стадіон «Динамо»). Популяризував фізкультуру, видавав спортивні журнали,  «Вісти з Запорожа» та часопис «Січові вісти».

З 1915 р. І.Боберський — член Головної Української Ради, у 1918—1919 рр. — референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР.

У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР виїхав повноважним представником до США та Канади. Із 1925 р. Боберський — представник Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді з уповноваженням співпрацювати з Товариством опіки ім. св. Рафаїла.

Альманахи «Нове поле», «Прерія», «Кленовий лист».

У 1932 р. професор Боберський перебрався з Канади до Югославії, де жив аж до самої смерті.