Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3 - Історія України др. пол. XVIII ст. - почато...docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
6.27 Mб
Скачать

Єфремов Сергій Олександрович

С ергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов (6.10.1876 с. Пальчик — † після 1939; за н. даними —1937) — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Справжнє прізвище — Охріменко.

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. У 1891—1896 навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Політичну діяльність розпочав із студентських років. Один із засновників Української демократичної партії – УДП (1904 р.). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість та поміркованість політичної боротьби, з 1908 р. – член керівництва ТУПу. Один з ініціаторів і безпосередніх учасників створення УЦР, заступник її голови, генеральний секретар міжнаціональний справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. У часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 – працював в Українській академії наук. У 1922 – 1928 – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929 р. – заарештований, у квітні 1930 р. – засуджений у справі СВУ як один з її керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований у 1989 р.

Західноукраїнські землі на початку XX ст. Економіка

Промисловість

  • Українські землі залишалися внутрішньою колонією та ринком збуту.

  • В кін. 19 – на поч. 20 ст. – завершення формування фабрично-заводської промисловості

  1. Нафтодобування. Нові свердловини, зросла кількість кадрових працівників, збільшився видобуток нафти. Нафтова промисловість Прикарпаття була цілком в руках іноземного капіталу. 1913 – початок проникнення французького капіталу.

  2. Деревообробна, експорт лісу.

  • Зростало цегляне виробництво, а бетонне. Гіпсове, вапняне і скляне виробництво розвивалося повільно.

  • Після того як в 18710 було закрито останній цукровий завод, цукрова промисловість завмерла на 40 років.

  • Розвиток промисловості був однобічним.

  • Після короткочасного пожвавлення, промисловість укр. земель прийшла в занепад уже перед I світовою війною.

Сільське господарство

  • Поглиблення соціальної диференціації селянства.

  • 10% - заможні власники, господарства фермерського типу.

  • Але економічне становище решти селян було надзвичайно важким: 17-18-годинний робочий день, мала плата → посилення еміграції в США, Канаду, Бразилію та Аргентину. Сезонна міграція – до Бессарабії, ПД України, Німеччини, Бельгії, Франції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]