Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст. Наддніпрянська Україна напередодні реформи 1861 р.

Економіка

• Розпад кріпосницьких відносин і формування ринкових

• На Лівобережжі – посіви конопель і тютюну на продаж, на Правобережжі – пшениця і цукрові буряки, Південь – пшениця, тонкорунне вівчарство

• Поміщицькі господарства давали 90% усього товарного хліба. Проте можливості збільшення його виробництва чи навіть збереження на досягнутому рівні були вичерпані.

• Брак кадрів, коштів

• 1853 – 1856 – Кримська війна → криза. ПД Україна була прифронтовою зоною.

Антикріпосницький рух. План антиросійського повстання

• 1855 – «Київська козаччина». Був виданий урядовий маніфест у зв’язку з Кримською війною, де селян закликали вступати в народне ополчення і обіцяли полегшити їх становище. Селяни зрозуміли це як волю. 50 сіл Київщини відмовилося виконувати повинності, склали списки вільних козаків, а урядовців вигнали. Повстання було придушене.

• 1856 – «Похід в Таврію за волею». Пішла чутка, що ті селяни, які переселяться в Крим, стануть вільними і заможними. 76 тис. селян із 574 сіл Катеринославської і Херсонської губернії рушили в Крим. Влада зупинила їх біля Перекопу. Частину їх було вбито, а частину – повернуто назад.

• У роки Кримської війни – спроба підняти в Україні національно-визвольне повстання,польський шляхтич Чайковський. Під турецькою зверхністю було сформовано полк (1440 бійців), мова – українська. Чайковський взяв собі ім’я Садик-Паша. Полк вів воєнні дії в Подунав’ї. Після завершення війни полк був відведений у тил.

Суспільний рух за проведення реформ

• Українська складова цього руху була слабкою.

• Українська шляхта і інтелігенція не вступали в політичну боротьбу, вони переважно займалися літературно-публіцистичною роботою.

• Іван Тургенєв переклав «Народні оповідання» Марка Вовчка, стаття росіянина Герцена в лондонському журналі «Колокол» «Польша і Россия», де визнавав право України на незалежність.

• 1856 р. – у Харкові студенти створили таємне товариство проти кріпацтва і самодержавства.

• Українські поміщики, такі як Тарковський і Галаган, виступали за звільнення селян із землею, надавали фінансову допомогу українським діячам (Кулішу)

Підготовка селянської реформи

• 1857 – Таємний комітет для підготовки реформи. На місцях створили Губернські комітети, пропозиції яких розглядалися урядовими Редакційними комісіями.

• 19 лютого (обнародуваний 9 березня) 1861 р. – «Положення про селян» і Маніфест Олександра II. «Загальні положення» - головні принципи селянської реформи. Місцеві «Положення» торкалися питань особистої залежності селян від поміщика та поземельних відносин.

Особисте звільнення селян

• Селяни отримали право: укладати договори, займатися торгівлею і промисловістю, володіти рухомою і нерухомою власністю, самостійно виступати в суду у різних справах, брати участь в органах міського самоврядування, переходити в інші стани, вступати у навчальні заклади та на службу.

• Селяни все ще сплачували подушний податок (до 1866), відбували рекрутчину, не були аж до 1904 р. звільнені від фізичних покарань.

• Протягом 9 років після проголошення реформи селяни не мали права відмовитися від наділу, а значить залишити село. Але навіть після 9 років залишити село було непросто через різні обмеження

Селянські наділи

• Поміщики мали відвести селянину наділ, від якого він не мав права відмовитися.

• Розмір наділу визначався «добровільною» угодою між поміщиком і селянами, але в межах норм, визначених законом для конкретної місцевості. Поміщик сам визначав, де дати наділ.

• Якщо селянин до реформи мав більше землі, ніж мав право отримати, то надлишкову землю відрізали. Ці землі називали відрізками. В Лівобережжі і Степовій Україні відрізали майже третину.

• До укладення викупної угоди з поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов’язаними і за користування наділами - оброк чи панщина. Категорія тимчасовозобов’язаних була ліквідована через 20 років.

• На Правобережжі – польське анти рос. повстання → селяни отримали більше землі і скасували стан тимчасовозобов’язаних.

Викупна операція

• «Положення про викуп» розрізняло право викупу садибних ділянок землі і право польового наділу.

• Садибні ділянки селянин міг викупити в будь-який час, але тільки тоді, коли не мав недоїмок. При цьому розмір викупної суми визначався або угодою, або «Положенням»

• Польовий наділ селянин мав право викупити тільки за згодою поміщика, але в той же час поміщик мав право примусити селянина перейти на викуп. Отже питання про викуп цілком залежало від поміщика.

• Викупна ціна (в основі – тогочасні повинності) в 4 рази перевищувала ринкову.

• Дуже мало селян змогли зразу викупити землю, тому держава взяла на себе проведення викупу. 80% потрібної суми держава давала в борг, який селянин мав виплачувати протягом 49 років. Стягнення з селян припинилося лише в 1906 р.

Наслідки реформи

• До 1917 р. реформу називали Великою, це був великий крок вперед.

• У 1866 р. у власність державних селян перейшли значні земельні масиви.

• Створила умови для швидкого економічного прогресу.