- •1. Стан ринку взуттєвих товарів у світі та в Україні. Раціональні норми споживання взуттєвих товарів.
- •2. Антропометрія стопи. Розміри та форма стопи.
- •Антропометрична відповідність
- •Антропометрична відповідність
- •3. Вимоги до споживних властивостей взуття
- •Соціально-психологічні вимоги
- •4. Види та деталі взуття.
- •5. Види шкіряної сировини
- •6. Будова та топографія шкури
- •8. Хімічний склад шкіряної сировини.
- •9. Консервування та зберігання шкіряної сировини.
- •10. Вплив підготовчих процесів виробництва на формування споживних властивостей натуральних шкір.
- •11.Вплив і сутність дублення на формування властивостей натуральніх шкур.
- •12. Класифікація дублячих речовин
- •13. Характеристика властивостей шкір різних видів дублення.
- •14. Мінеральне дублення
- •15. Дублення органічними сполуками.
- •16. Вплив операцій опорядження шкір різного призначення.
- •17. Особливості опоряджених шкір різного призначення (для деталей низу, юхтових, хромових деталей верху).
- •18. Покривне фарбування, сучасні методи оздоблення лицевої поверхні.
- •19. Номенклатура показників якості натуральних шкір
- •Показники хімічного складу
- •Показники фізичних властивостей
- •20. Хімічний склад натуральних шкір: показники, методи визначення.
- •21. Мікроструктура натуральних шкір, її вплив на властивості
- •22. Фізичні властивості натуральних шкір
- •23. Механічні властивості натуральних шкір:
- •27. Харак-ка асортименту шорно-сідельних та одягово-галантерейних шкір.
- •29. Особливості сортування
- •30. Стан та перспективи розвитку виробництва штучних та синтетичних матеріалів
- •31. Характеристика каучуків, їхній вплив на формування властивостей гум.
- •32. Інгредієнти гумових сумішей, їхній вплив на формування споживних властивостей.
- •33. Асортимент, показники якості взуттєвих гум та деталей низу з пластмас.
- •34. Асортимент, показники якості штучних та синтетичних тканин шкір.
- •35. Текстильні взуттєві матеріали.
- •36. Моделювання та конструювання взуття. Сучасні напрямки моди взуття.
- •37. Взуттєві копили: види, розміри, повноти, фасони
- •38. Вплив технологічних процесів виробництва на формування споживних властивостей взуття
- •39. Операції розкроювання, обробки деталей.
- •40. Складання, декоративне оздоблення та оформлення заготовок
- •41. Кріплення деталей низу
- •42. Опоряджування взуття
- •43. 44. Особливості взуття залежно від методу кріплення підошви
- •45. Класифікаційні ознаки асортименту шкіряного взуття.
- •46. Характеристика асортименту взуття за статево-віковим призначенням та за матеріалом верху.
- •48. Управління розмірно-повнотним асортиментом взуття.
- •50. Номенклатура показників якості
- •51. Методи оцінки якості взуття
- •52. Виявлення та нормативи показників ергономічних властивостей
- •53. Виявлення та нормативи показників надійності взуття
- •54. Визначення естетичних властивостей
- •Контроль якості взуття
- •56. Характеристика дефектів взуття
- •57.Сортування шкіряного взуття
- •61. Характеристика факторів, що впливають на формування споживних властивостей гумового та полімерного взуття.
- •1.Матеріали:
- •62. Матеріали для виготовлення взуття
- •63. Методи виготовлення гумового та полімерного взуття.
- •64. Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття
- •65. Контроль якості взуття
- •66. Вимоги до споживних властивостей валяного взуття.
- •67. Фактори, що впливають на формування споживних властивостей валяного взуття
- •68. Сировина для валяного взуття
- •69. Технологія виготовлення взуття
- •70. Характеристика асортименту валяного взуття.
- •71. Контроль якості взуття
- •72. Стан ринку хутрової сировини в Україні
- •Хутрова:
- •Хутряна
- •73. Класифікація асортименту хутряної сировини
- •74. Будова і хімічний склад хутрової сировини
- •75. Мінливість волосяного і шкірного покриву
- •76. Первинна обробка шкурок
- •77. Вплив підготовчих процесів на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •78. Вплив операцій вичинювання на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •79. Вплив операцій обробки на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •80. Номенклатура споживних властивостей хутряних напівфабрикатів
- •81. Характеристика властивостей волосяного покриву
- •82. Характеристика властивостей шкірного покриву
- •83.Характеристика властивостей шкурки в цілому
- •84. Класифікація хутрово – хутряного напівфабрикату
- •85. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів хутрового напівфабрикату.
- •86. Характеристика асортименту та особливості сортування весняних видів хутрового напівфабрикату.
- •87. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів свійських тварин.
- •88. Характеристика асортименту, особливості сортування каракульського напівфабрикату.
- •89. Дефекти хутрово – хутряного напівфабрикату
- •90. Характеристика асортименту морського напівфабрикату
- •91. Особливості моделювання та конструювання хутряних виробів.
- •92. Формування споживних виробів у кушнірському виробництві
- •93. Пошивне виробництво
- •94. Методи розкрою
- •95. Класифікація та асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів
- •96. Характеристика асортименту верхнього хутрового одягу.
- •97. Характеристика асортименту хутряних деталей одягу
- •98. Характеристика асортименту жіночих хутряних уборів.
- •99. Характеристика асортименту хутряних головних уборів.
- •100. Оцінка якісті хутряних виробів
9. Консервування та зберігання шкіряної сировини.
Після знімання з туші тварини шкури протягом 2-3-х год повинна бути законсервованою, щоб запобігти її псуванню. Шкура руйнується мікроорганізмами і автолітичними процесами - посмертними змінами під дією ферментів, що містяться в клітинах організму тварин. Консервування досягається шляхом зневоднення, підвищенням осмотичного тиску, зміною рН середовища, дією нейтральних солей, антисептиків та іншими методами. Перед консервуванням зі шкури видаляють все те, що не використовується для виготовлення шкіри: залишки сала, м'яса, сухожилків, хрящів, крові, губи, вуха, забруднення. Це досягається механізованими і ручними операціями опоряджування і промиванням. Застосовуються різні методи консервування: мокросоління, сухосоління, висушування, кислотно-солева обробка, нікелювання, обробка гама-променями та ін. Найпоширенішим є консервування кухонною сіллю з додаванням антисептиків або без них. Сіль зневоднює шкуру і, крім того, створює високий осмотичний тиск, який зневоднює клітини мікроорганізмів, припиняючи їх життєдіяльність. При мокросолінні шкури пересипають сіллю з міздряного боку і складають у штабелі. Сіль розчиняється у воді, яка виділяється зі шкури, просочує шкуру, вимиває з неї кров, лімфу й інші білкові речовини. Залежно від товщини шкури процес продовжується 4-7 діб. При консервуванні в чанах концентрованим розчином солі (тузлукуванні) процес прискорюється, поліпшується видалення баластних речовин, але збільшуються витрати на воду і очищення розчинів. Тузлукування прискорюється при проведенні його в барабанах і продуванні повітрям в чанах. При сухосолінні шкуру консервують сіллю, а потім висушують. Витрачається 50 % солі, необхідної для мокросоління.
У США застосовується консервування методом "рейсуейс". Шкури вільно плавають у чанах з розчином солі високої концентрації. У чани подається стиснене повітря, що скорочує процес консервування до 12-16 проти 72г при щільно заповненому чані. За кордоном є поширеним вироблення шкур безпосередньо після знімання з туші без попереднього консервування. Залежно від глибини переробки отримують різні продукти. Після міздріння, знешерстювання, зоління, м'якшення, нікелювання отримують голизну, яка може зберігатися до кінцевої переробки протягом року. Розташовані поряд з м'ясокомбінатами підприємства переробляють сировину на хромовий напівфабрикат "вет-блю", а потім інші підприємства виготовляють з нього шкіри різного призначення. На світовий ринок, крім консервованих шкур, збільшується надходження напівфабрикатів у вигляді голизни зі шкур кіз, красту із шкур ВРХ і козлини. Краст із шкур ВРХ проходить обробку до фарбування або вже фарбований, має хромове дублення з додубленням синтетичними дубителями і танідами. Краст із козлини може бути хромового дублення, рідше танідного.
10. Вплив підготовчих процесів виробництва на формування споживних властивостей натуральних шкір.
На переробку шкури надходять підібраними у виробничі партії. Розмір виробничої партії залежить від об'єму і продуктивності основних апаратів, якими обладнано підприємство. Виробничі партії комплектуються шкурами одного призначення, виду, однакових за масою, площею, товщиною, способом консервування, походженням, сортністю та ін. ознаками.
Підготовчі процеси починаються з відмочування, внаслідок чого досягається структура шкури, наближена до структури свіжої шкури, видаляються прості білки, консервуючі речовини, кров, забруднення. Для прискорення процесів обводнення шкур прісного сушіння і сухо-соління до води додають лужні солі й поверхневоактивні речовини, а для попередження бактеріального пошкодження - антисептики.
Знешерстювання - операція видалення епідермісу і волосяного покриву, яка проводиться на шерстозгонних машинах після обробок, що послаблюють зв'язок волосяного покриву з дермою. Основною з таких обробок є зоління в лужних розчинах сульфіду натрію і гідрооксиду кальцію. При цьому кератин волосяного покриву й епідермісу руйнується, волос легко видаляється. При обробці шкур овець і кіз для збереження шерсті доцільно застосовувати ферментативне знешерстювання.
При золінні, крім послаблення зв'язку волоса з дермою, зі шкури переважно видаляютьсу міжволоконні речовини - глобулярні білки і небілкові компоненти.
Після знешерстювання отриманий продукт називається голиною. Для отримання м'яких еластичних шкір голину піддають додатковому золінню суспензією вапна з метою подальшого розпушування дерми. Від режиму зоління залежать міцність, видовження, м'якість, повітро- і паропроникність шкіри. При недостатньому обводненні і золінні шкіра має підвищену жорсткість.
Міздріння — операція видалення підшкірної клітковини (міздри) на міздрильних машинах. Міздріння проводиться в процесі відмочування або після нього, а залишок міздри видаляється після зоління.
Знезолення проводиться обробкою голини кислими солями, найчастіше сульфатом амонію і мурашинокислим натрієм або слабкими органічними кислотами для видалення солей і пов'язаних з білком іонів кальцію, які перешкоджають дубленню. Крім того, зменшується лужна бубнява голини, досягається її нейтралізація, що важливо для проведення подальших процесів.
Чищення лицьової поверхні проводиться для видалення залишків обламаного волоса (мокрецю), продуктів розпаду волосяних цибулин і бруду, наявність яких після дублення огрубляє лицьову поверхню шкіри. Робиться це тупими ножами на шерстозгонних машинах або вручну. Застосовується також хімічне чищення лицьової поверхні в барабанах розчинами деяких солей.
Двоїння голини - розпилювання на два-три шари залежно від товщини для отримання шкіри з природною лицьовою поверхнею відповідної товщини і бахтарм'яного спилку. Двоїння може проводитися і після дублення, але доцільніше двоїти голину з метою використання відходів для виготовлення желатини, клею, білкової ковбасної оболонки, кормів.
М'якшення - короткочасна обробка при підвищеній температурі ферментними препаратами для видалення залишків гнейсту, продуктів розпаду кератину, міжволоконних білків, вуглеводів і жирів шкури. При цьому досягається більш глибоке розпушування структури лицьового шару, що надає шкірі м'якості, еластичності, шовковистості і тягучості. Використовують препарат підшлункової залози молодих тварин - панкреатин, який містить більше 10 різних ферментів, що розщіплюють білки, вуглеводи і жири.
Нікелювання — підготовка голини до дублення і зміни її структури для забезпечення швидкого і рівномірного розподілу дублячих речовин по всій товщині дерми. Обробку проводять розчинами кислоти і солі або сумішшю кислот, що забезпечує додаткове і повне зне-золення, видалення міжволоконних речовин, які залишилися після
м'якшення, додаткове розщеплення структури голини і підкислення її для зниження основності дублячих сполук хрому.
Голина - продукт нестійкий. При висиханні вона збігається, ущільнюється, стає жорсткою, а при замочуванні набрякає, руйнується мікроорганізмами, тобто має властивості шкури. Проте з голини отримують матеріали і без дублення - сирицю і пергамент. Висушена голина є пергаментом, який виготовляли ще у II ст. до н.е. і використовували для письма. Він має високу міцність на розрив, а в натягнутому стані дає чистий звук: Використовується для виготовлення музичних ударних інструментів, протезів і деяких технічних деталей, наприклад гонків ткацьких верстатів.
Для виготовлення сириці (сирої м'ятої шкіри) голину зневоднюють солюванням - обробкою концентрованим розчином сульфатів для формування об'єму дерми, потім жирують і розминають. Відкладання жирів на волокнах дерми запобігає їх змочуванню і склеюванню, забезпечує м'якість і еластичність. При розтягуванні деталей із сириці жмутики волокон орієнтують у повздовжньому напряму, що забезпечує високу міцність. Сириця використовується для виготовлення лимарно-сідельних виробів.