41. Кріплення деталей низу

Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підго­товчих операцій залежить від методу кріплення підошви. Для хімічних методів кріплення пруг заготовки скуйовджують, знімаючи лицьовий шар абразивними інструментами або дротяними щітками для підвищення адгезії клейової плівки. Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня пі­дошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються. Застосовуються клеї у вигляді розчинів полімерів у органічних роз­чинниках, латексів, розплавів. Найпоширенішими є такі клеї: найритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Застосування того чи іншого клею залежить від матеріалу підошви і верху. Найритовий клей виготовляють на основі поліхлорпренового каучуку наїриту НТ, вулканізуючих речовин, каніфолі і смол. Розчин­ник - суміш етилацетату і бензину. Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каб­луків, затягування заготовок, приклеювання штучної гуми рантових устілок. Наїритові клей нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вінілштучних шкіри і юхти. У таких випадках і для іншого взуття найчастіше застосовують клей з гідроксилмісткого поліуретану. Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, затягування і кріплення підошов. Вони являють собою композиції термопластичних полімерів - поліамідів, поліефірів, полівінілацетату, сополімерів етилену і вінілацетату, поліуретанів та ін.

Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Прес-форма складається з двох напівматриць, які формують бокові поверхні деталей низу, пуансона, який тис­не на ходову поверхню і формує її, та металевого копила, на який надягається відформоване взуття, зняте з затяжного копила. Для кріплення низу цим методом застосовують термостійкі ма­теріали верху й устілки. Застосовуються устілки з шкіри комбінованого методу дуб­лення, дубльовані картоном. Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудоміст­кістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття великими партіями. Метод котлової вулканізації полягає в тому, що для низу взуття береться вирубана або формована підошва з сирової гумової суміші.

Литтєві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Лиття термопластів. Для низу взуття застосовують пластикат полівінілхлориду, дивінілстирольні і поліуретанові термоеластати. Слід взуття з текстильним верхом підготовки не потребує. На затяжний пруг з верхом із велюру, нубука наноситься поліуретановий клей, а пруг заготовки з лицьових шкір скуйовджується. Лиття низу на взутті із ПВХ-пластизолів застосовується пере­важно для текстильного домашнього взуття. Для утепленого домашнього взуття може застосовуватися комбіновании низ. Рідке формування низу із поліуритану. Цим методом відли­вається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні компоненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану де­таль з поліуретану. Залежно від вихідних компонентів отримують поліуретани з різними властивостями - від твердих і щільних до м'я­ких пористих різної густини. Застосовуються різні варіанти змішування компонентів.

Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріплен­ням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі кріплення затяжний пруг затискається між підошвою і устілкою, підошва кріпиться до устілки, шов прохо­дить через пруг заготовки. Підошви скріплюються також з рантом, пришитим до заготовки, до заготовки й устілки або накладеним на пруг заготовки, загнутій назовні. Нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками. Початкова міцність кріплення залежить від товщини ниток, співвідношення діаметрів шила і голки, вологості шкіри під час стро­чіння, просочування ниток. У п'ятковій частині кінці ранта зрізають під кутом і з'єднують цвяхом між собою або до підп'ятка. Слід і всю поверхню підошви промазують клеєм і просушують, потім підошву зволожують, вкладають на слід і пресують. Підошву пришивають до ранта двонитковим швом лляними або капроновими нитками. Лляні нитки мають менше видовження і формують шов більшої щільності. Верхня нитка береться більшої товщини і просочується мильною емульсією.

Допельний метод кріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і прикле­юється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. П'яткова ділянка підошви крі­питься цвяхами.

Сандальний метод - підошва пришивається по всьому пери­метру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки. У п'ятковій частині приклеюється набійка.

Підошву взуття прошивного методу кріплення пристрочують переважно двонитковим швом після знімання взуття з копила. У взутті ниткових методів кріплення строчка повинна бути паралельною грані сліду, рівномірною за частотою стібків, щільно втягнутою, без пропуску стібків, петель, обривів ниток і просікання деталей. Кінці ранта повинні заходити під каблук і з'єднуватися між собою або підп'ятком без деформації й щілин.

Кріплення підошви цвяхами. Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спе­ціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Цвях проходить через підошву, затяжний пруг і устілку. Наявність голівки і загинання вістря цвяха на устілці забезпечують міцне і надійне кріп­лення підошви. Устілки вирубують з чапрачної частини шкіри або комбіновані з щільних ділянок воротків або пілок та картону. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.

Кріплення каблуків. Спосіб кріплення каблуків залежить від: конструкції взуття, висоти і матеріалу каблука, методу кріплення підошви. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи. Низькі шкіряні набірні і ґумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Пластмасові і дерев'яні каблуки кріплять комбінованим спосо­бом. У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклеюють до сліду і фронтальної поверхні каблука. Після знімання взуття з копила каблук прикріплюють зсередини. Набійки з листових матеріалів до пластмасових і дерев'яних каблуків кріплять цвяхам. У парі взуття каблуки повинні бути однаковими за висотою, розмірами і формою, щільно прилягати до підошви або сліду взуття, насадженими рівно, без зміщення, перекосів і щілин, відповідати роз­міру взуття і формі п'яткової частини. На рівній площині каблуки повинні дотикатися з поверхнею по всій площі набійки. Обтяжка або фарбування каблука повинні гармоніювати з кольором верху взуття.