82. Характеристика властивостей шкірного покриву

Властивості шкірної тканини

Товщина шкірної тканини. За цим показником шкурки можна поділити на: особливо тонкоміздрові (білочка, тушканчик); тонко міздрові (соболь, кріт, горностай); середньо міздрові (лисиця, ондатра, кролик); товстоміздрові (овчина, видра, борсук)

особливо товстоміздрові (нерпа, ведмідь, лоша).

Товщина шкірної тканини впливає на зносостійкість, теплозахисні властивості, вітростійкість, міцність готових виробів, масу і драпірувальність. Залежить товщина шкірної тканини від виду тварин, топографічної ділянки, статі, віку, сезону і району здобування.

Щільність шкірної тканини формується в процесі більшості операцій вичинювання й обробки,

Щільність впливає на повітре- і паропроникність, тепло-і водопроникність, пружнопластичні властивості, а також на масу шкурок.

Фізико-механічні властивості. Основними показниками фізико-механічних властивостей шкірної тканини є міцність і подовження.

Міцність шкірної тканини впливає на зносостійкість хутряних виробів. Залежить вона від товщини і щільності шкірної тканини, а також від якості проведення первинної обробки, дублення і умов зберігання.

Найменшу міцність мають шкурки крота, ховрашків, горностая, а найбільшу - морського котика, овчини, видри.

Подовження. Шкірна тканина повинна мати певне подовження і пластичність, що дуже важливо для кушнірських робіт. Розтяжність - здатність шкурки розтягуватись у повздовжньому і поперечному напрямах при незначних зусиллях. Розтяжність відіграє велику роль при видаленні дефектів зі шкурок, а також при виготовленні виробів. Ступінь виявлення розтяжності визначається видовженням шкірної тканини при заданому навантаженні і долею незворотної пластичної деформації.

Пластичні властивості залежать від будови дерми, способу вичинювання, вмісту жиру, механічної обробки, вологості й товщини шкірної тканини. Значний вплив на зниження пластичності має хромове дублення і фарбування.

83.Характеристика властивостей шкурки в цілому

Теплозахисні властивості - сумарний тепловий опір, що визначається на стандартному приладі. За теплозахисними властивостями усі види хутра поділяють на групи:

І - особливо високі (песець голубий, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь);

II - високі (кролик, білка, ондатра, нутрія, кішка);

III - середні (мерлушка, кролик щипаний);

IV - низькі (козенятко, горностай, байбак);

V - особливо низькі (хом'як, кріт, ховрашок).

Для хутряних виробів найважливішими є теплозахисні властивості. Вони залежать від товщини шару інертного повітря, що знаходиться між волосом і в середині волоса окремих категорій. Товщина шару інертного повітря пов'язана із товщиною волосяного покриву та його здатністю утримувати інертне повітря в процесі носіння. Теплозахисні властивості залежать від густоти, висоти, пружності, остистості волосяного покриву, а також товщини і щільності шкірної тканини.

Зносостійкість. У процесі експлуатації хутряні вироби руйнуються під впливом фізико-механічних і хімічних чинників, світлопогоди.

Зносостійкість залежить від виду напівфабрикату, від властивостей волосяного покриву і шкірної тканини, а також від міцності зв'язку волоса зі шкірною тканиною. Зносостійкість визначається міцністю шкірної тканини, стійкістю волосяного покриву до витирання і багаторазових згинів, міцністю і пружністю волоса, стійкістю забарвлення до сухого і мокрого тертя, міцністю зв'язку волоса зі шкірною тканиною.

Маса значно впливає на ергономічні властивості (важкий одяг незручний при носінні).

За масою напівфабрикати поділяються на: особливо важкі (собака, вовк); важкі (каракуль, лисиця, соболь); середні (норка, кролик, нутрія); легкі (ховрашок, ласка, кріт).

На масу впливає товщина і щільність шкірної тканини, густота, довжина й інші показники волосяного покриву.