99. Характеристика асортименту хутряних головних уборів.

Хутряні головні убори класифікуються за матеріалами, призначенням, статево-віковою ознакою, способами виготов­лення, розмірами і моделями.

За матеріалами хутряні головні убори бувають суціль-нохутряні та комбіновані. У суцільнохутряних головних уборах усі деталі верху виготовляють з натурального хутра. У комбінованих - для частини деталей використовують тканину, шкіру, штучне хутро, велюр.

За призначенням головні убори поділяють на побутові, виробничі, спортивні й формені. Побутові головні убори - це повсякденні і нарядні вироби. Повсякденні головні убори повинні бути простої форми і зручними у використанні. Вони бувають суцільнохутряні і комбіновані. Виробничі головні убори виготовляють для залізнич­ників, мисливців, лісорубів, чабанів та ін. Спортивні головні убори можуть бути суцільнохутряними і комбінованими. Для них використовують шкурки з низьким волосяним покривом. Їх носять з відповідним спор­тивним одягом. Формені головні убори - це елемент обмундирування для людей різних професій.

За статево-віковою ознакою хутряні головні убори поділяють на жіночі, чоловічі, молодіжні, підліткові і дитячі. Жіночі - виготовляють з усіх видів хутра. Чоловічі - виготовляють головним чином з коротковолосих і середньоволосих видів хутра: кролика, ондатри, видри, нерпи, каракулю, овчини тощо. Молодіжні - виготовляють з різних видів хутра модних фасонів. Підліткові і дитячі - виготовляють головним чином з дешевих видів хутра незмінних фасонів.

За способом виготовлення головні убори поділяються на м'які і формовані. У м'яких - форма ство­рюється шляхом конструювання моделі з використанням деталей певної форми. Формованим - надають форму за допомогою вологотеплової обробки на спеціальних болванках.

Розмір головного убору відповідає периметру обхвату голови (см).

Моделі (фасони) хутряних головних уборів різноманітні.

До чоловічих головних уборів відносяться: шапка-вушанка, московська, гоголь, українка, олімпійська, спортивна, боярка, папаха, кубанка, фінка.

Фасони жіночих головних уборів повторюють фасони чоловічих –шапка-вушанка, гоголь, українка, боярка, кубанка. Однак є суто жіночі головні убори - капелюх із крисами, типу ток, головні убори з козирком, берети, шоломи, "фантазі". Головні убори "фантазі" відрізняються складними формами і оздобленням. Їх виготовляють зі шкурок з невисоким волосяним покривом.

До молодіжних головних уборів відносяться шапка-вушанка, олімпійська, спортивна, капелюх з крисами, шоломи. Молодіжні головні убори шиють з недорогих видів хутра і комбінують з іншими матеріалами. Для підліткових головних уборів використовують такі самі фасони, що й для дорослих. До дитячих головних уборів відносяться: головний убір "по голівці", напівескімоска, капори, шоломи різних конструкцій.

100. Оцінка якісті хутряних виробів

Для зовнішнього огляду виробів повинно бути обладнане спеціальне приміщення зі столами, манекенами і достатнім освітленням. Контролери повинні мати приладдя для вимірювання виробів (вимірювальні стрічки, лінійки, кільцемІри для перевірки розмірів головних уборів), лекала комірів різних фасонів, технічні описи моделей, стандарти, технічні умови, еталони-зразки. При перевірці якості оглядають кожний виріб з партії.

Вироби оглядають зверху і з боку підкладки, звертаючи увагу, насамперед, на наявність зовнішніх пошкоджень. Одяг оглядають на манекенах або столах.

Верх хутряного одягу повинен виготовлятися з одного виду хутра і підбиратися за кольором, забарвленням, висотою, густотою, м'якістю, блиском і формою завитків. Після зовнішнього огляду перевіряють основні вимірювання виробу.

Потім перевіряють якість, звертаючи увагу на рівність нижньої лінії борта, правильність розташування деталей, підборку хутра, симетричність хребтових ліній або завитків, наявність зшитості. У стандарті вказані допустимі відхилення. Розміри головних уборів визначають їх вимірюванням всередині по краю борта кільцеміром або вимірювальною стрічкою. У стандартах вказаний напрям волосяного покриву в комірах залежно від виду хутра.

Дефекти кушнірських і пошивних процесів не допус­каються. Вироби з такими дефектами повертаються для пере­робки на підприємство.

Сорт виробів повинен відповідати сорту напівфабрикату.

Група дефектів визначається відповідно до припустимих дефектів волосяного покриву і шкірної тканини. До основних відносяться зшитість, що помітна з боку волосяного покриву, битість ості, деформований волос, порідіння остьового волоса, протяг й ін.

101. Сортування - це останній і найбільш відповідальний етап оцінки якості хутряних виробів. При сортуванні насамперед звертають увагу на хутряний верх. Єдиним критерієм визначення якості виробу є стан волосяного покриву хутряного верху. При сортуванні хутряні вироби поділяють за сортами, кольорами, кряжами (породами), групами дефектів.

Сорт хутряного виробу залежить від сорту напів­фабрикату, тобто від густоти, висоти, м'якості, шовковистості, а також малюнка і форми завитків. Хутряні вироби в основному поділяються на два-три сорти.

За кольорами поділяються вироби, що мають різне забарвлення (соболь, норка, білка тощо). Описання кольорів наводиться в стандартах.

Деякі вироби поділяються за кряжами. Наприклад, з шкурок білочки.

Сортування за групами дефектів. Залежно від наявності дефектів головні убори поділяються на три групи дефектів, а одяг, коміри, жіночі убори, хутро і пластини - на чотири. У виробах можуть траплятися виробничі дефекти - дефекти кушнірського виробництва і дефекти пошиття.

До дефектів кушнірського виробництва можна віднести такі:

• невідповідне підбирання шкурок за висотою, густотою, кольором і відтінком волосяного покриву, а також за сортами;

• неоднакова довжини і ширина шкурок за рядами і стовпчиками;

• викривлення поздовжніх швів, що з'єднують стовпчики;

• неспівпадання поперечних швів стану (пілочок і спинки) і рукавів;

• несиметричне розташування шкурок у виробі;

• невидалені дефекти волосяного покриву і шкірної тканини і ін.

У хутряних виробах можуть траплятися дефекти по­шиття:

• захват волоса у шви при з'єднанні деталей одягу і головних уборів;

• неправильна посадка пальта;

• неправильне втачування коміра;

• неправильне вшивання рукавів у пройми;

• неправильне кріплення манжет до рукавів;

• викривлення низу і краю бортів, різна довжина бортів;

• погано оброблені петлі для ґудзиків;

• викривлені шви, пропуски, затягування ниток, нерівна строчка;

• викривлення швів при зшивання деталей верху;

• використання дешевих підкладкових матеріалів у виробах з дорогих видів хутра;

• використання потовщених утеплюючих матеріалів і ін.

102. Дитячій одяг із хутра.

Дитячий одяг - головним чином пальта для хлопчиків і дівчаток, куртки і піджаки для хлопчиків. Пальта випускають залежно від віку дітей: ясельного, дошкільників і школярів. Вони можуть мати коміри, рукави різних фасонів, кишені або без них. Для виготовлення дитячого хутряного одягу викорис­товують дешеві види напівфабрикатів: овчину хутряну і шубну, кролик, кішку, шкурки бурундука, хом'яка, ховрашка, а також кушнірські шматки.

Одяг на хутряній підкладці - такі вироби мають верх з тканини і шкіри. Для підкладки використовують напівфабрикат, який за своєю якістю не може бути використаним для виготовлення хутряних виробів. Асортимент виробів на хутряній підкладці: пальта, напівпальта, жакети, піджаки, куртки чоловічі, жіночі й дитячі, жилети. Для виготовлення виробів використовують різні види напівфабрикатів і особливо шубну овчину, частини шкурок і шматки. Верх виробів може бути виготовлений з різних тканин, натуральних і штучних шкір. Коміри, лацкани, манжети можуть виготовлятися з іншого, кращого за якістю хутра, ніж хутряна підкладка.