86. Характеристика асортименту та особливості сортування весняних видів хутрового напівфабрикату.

Байбак (степовий). З весняних видів це найбільш цінний вид. Забарвлення шкурки піщано-жовте з чорною або бурою рябизною. Боки світліші, черево іржаво-жовте. Хутро низьке, щільне, м'яке.

За стандартом байбак поділяється за кряжами, розмірами, сортами і групами дефектів.

Для виготовлення виробів найчастіше використовують фарбовані шкурки, імітовані під різні види цінного хутра (нивіть, соболь).

Ховрашок. Найбільше розповсюдження має ховрашок звичайний і ховрашок-піщаник. Ховрашок-піщаник відрізняється досить великими розмірами. Шкурка більш цінна порівняно із іншими видами ховрашків. Волосяний покрив відносно короткий і рідкий жовтувато-сіруватого забарвлення. На хребті інколи малюнок із світлих плям.

Шкурки випускають у натуральному і фарбованому (однотонні, трафаретні) вигляді.

Кріт. Шкурки невеликих розмірів. Колір хутра найчастіше сіро-чорний, але зустрічаються кроти інших кольорів - сірі, бурі, молочно-білі.

Сортують шкурки за кряжами, сортами, розмірами і дефектами.

У продаж надходять у натуральному і фарбованому вигляді.

87. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів свійських тварин.

Кролик в хутряній промисловості України є основною сировиною. Залежно від якості волосяного покриву шкурки поділяють на хутряні і пухові (переробляються на фетр).

Колір, розмір, властивості волосяного покриву залежать від породи.

За стандартом шкурки кролика натурального поділяються за кольорами: білі, голубі, шиншилові, вуалево-сріблясті, чорно-бурі, сіро-заячі, строкаті, брунатні; фарбовані - чорні, однокольорові, багатокольорові.

Залежно від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки поділяють на три сорти. Зазначимо, що основний недолік шкурок кролика - низька зносостійкість (біля Ї 2 %).

Шкурки випускають у натуральному, фарбованому (імітують під більш цінні види напівфабрикатів) і стриженому вигляді.

Кішка домашня. Розрізняють кішку хутряну і пухову. Хутряна кішка має волосяний покрив з короткою, густою і пружною остю, пух різко відрізняється від неї за будовою.

За кольором шкурки поділяють на чорні, димчасті, сірі, тигрові, жовті, ліроподібні й інші. Зносостійкість шкурок кішки вища ніж кролика (біля 20 %).

Шкурки випускають натуральними, фарбованими, стриженими, з видаленою остю.

Собака хутряний. Для шкурок собак притаманне значне різноманіття ознак. Розмір, властивості волосяного покриву і зносостійкість залежить від породи і умов утримання.

Натуральні шкурки поділяють на однокольорові і строкаті, а за розмірами на групи.

За обробкою волосяного покриву шкурки хутряного собаки випускаються натуральними, фарбованими і стриженими.

Овчину розрізняють хутряну і шубну. Існує велика кількість порід овець, але їх в основному можна поділити на тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововняні й грубововняні. Від породи залежать властивості шкірного і волосяного покривів (однорідність і тонина).

Хутряну овчину виробляють з різних порід овець, крім грубововняних, з густим і м'яким волосяним покривом з повністю однорідної вовни або з пухового волоса з невеликою кількістю тонкої ості. Згідно зі стандартом хутряна овчина поділяється на види.

Тонкорунна - з однорідним, вирівняним за тониною, м'яким, шовковистим волосяним покривом (тонина до 25,0 мкм).

Напівтонкорунна - з однорідним, менш вирівняним за тониною, менш м'яким і шовковистим волосяним покривом, що складається з огрубілого пуху. Тонина волоса 25,1-31,0 мкм.

Напівгруба - з неоднорідним, гладким або муаровим з переважанням пухового і проміжного волоса над остьовим волосяним покривом. Тонина волоса - вище 31,0 мкм.

За обробкою волосяного покриву овчина може бути натуральна, стрижена, фарбована (трафаретна - одно-, двокольорова, аерографна, з фотофільмдруком, фарбована з особливою обробкою).

Залежно від густоти волосяного покриву хутряна овчина поділяється на два сорти, а за наявністю дефектів - на п'ять груп.

Шубна овчина виробляється з грубововняних порід овець (романівської, російської, монгольської, степової). Основна особливість грубововняних порід овець - неоднорідність волосяного покриву, який складається з грубого остьового, перехідного і тонкого пухового волоса. Це обумовлює високі теплозахисні властивості шкур.

Романівська овчина має м'яку, пухнасту із звивами по усій площині вовну. Відмінною особливістю вовняного покриву більшості романівських овець є перерослість (за висотою) пуху над остю. Вона в основному чорного кольору, а пух світло-сірий, тому вовна виглядає голубувато-сірою різних відтінків. Шкірна тканина романівських овчин тонка, щільна і міцна.

До російської овчини відносять шкури від грубововняних порід овець, крім курдючних і романівських. Ця овчина має неоднорідну хвилясту вовну, що складається із остьового, проміжного волоса і великої кількості пуху. Колір волосяного покриву білий, чорний, сірий або брунатний. Шкірна тканина щільна.

Степову овчину отримують від курдючних і каракульських овець. Ці овчини мають велику площу, шкірна тканини товста, пухка. Вовна з довгою, грубою остю, з наявністю мертвого волоса, з великою кількістю пуху. Колір волоса в основному рудуватий.

Монгольська овчина - середніх розмірів. Вовна груба, неоднорідна з великою кількістю дуже тонкого пуху і грубої, прямої ості, з мертвим волосом. Колір волоса білий і строкатий. Шкірна тканина середньої щільності.

Овчина шубна випускається натуральною, фарбованою, з обробкою "під велюр", з плівковим латексним покриттям.

Залежно від значущості і кількості дефектів шубна овчина поділяється на чотири сорти, а з плівковим покриттям – на три.