65. Контроль якості взуття

Нормативні документи (ГОСТ, ОСТ, ТУ) на гумове взуття розроблені відповідно до видів і методів виготовлення (калоші клеєні; калоші штамповані; чоботи формовані; чобітки, ботики і туфлі гумові і гумово-тестильнІ), а з полімерних матеріалів - відповідно до видів полімерів.

Взуття повинно виготовлятися за технічним регламентом, кон­струкційною картою і зразками-еталонами, затвердженими в установ­леному порядку. Застосовувані матеріали для дитячого і малодитячого взуття повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров'я. Суцільногумове і суцільнополімерне взуття повинно бути водо­непроникним.

Лакова плівка лакованого взуття має бути сухою, блискучою, еластичною, не давати тріщин під час розтягування гуми. Взуття повинно бути парним. Усі одноіменні деталі мають бути однакові за формою, розмірами і розташуванням.

У нормативних документах регламентуються види взуття, статево-вікові групи, розміри, матеріали для зовнішніх, внутрішніх і про­міжних деталей, лінійні розміри або посилання на зразок-еталон, тов­щина деталей, показники деяких фізико-механічних властивостей гу­ми і полімерних матеріалів, міцність з'єднання окремих деталей, не­припустимі дефекти і допустимі відхилення від зразка-еталона, які не впливають на експлуатаційні властивості, правила приймання, методи випробування, вимоги до упакування, маркування, транспортування і зберігання, вказівки щодо експлуатації, гарантійні терміни зберігання й експлуатації. Нормується товщина деталей.

Для гумових деталей нормуються показники умовної міцності, відносного видовження, залишкової деформації після розривання і стійкості підошовної гуми до стирання, а для клеєних калош, крім то­го, міцність під час розриву борта, міцність з'єднання гуми верху із задником і підошвою. Для штампованих калош нормується лише стій­кість підошви до стирання. Показник визначається на спеціальному приладі. Для спортивного взуття нормується міцність зв'язку гумової обсоюзки з текстильним верхом.

Випробування взуття. Кожна партія взуття повинна супроводжуватися документом про якість, яким підприємство-виготівник підтверджує відповідність його нормативному документу. Для цього на підприємстві повинні перевірятися зовнішній вигляд кожної пари взуття, лінійні розміри клеєних калош - кожної пари, чобіт формованих - не менше однієї пари від кожної партії взуття.

Фізико-механічні показники гуми і товщину деталей перевіря­ють не менше, ніж на трьох парах взуття. Водонепроникність чобіт визначають з допомогою спеціального пристрою. Після випробування внутрішня поверхня взуття повинна бути сухою.

Дефекти і сортування взуття. Порушення режимів приготування гумових сумішей і компози­цій полімерів та режимів технологічних процесів може призводити до виникнення різних дефектів. У нормативних документах окремим пунктом наводиться перелік недопустимих дефектів. У взутті не допускаються: механічні пошкодження, виступання сірки, пластифікаторів і стабілізаторів, розходження підкладки з ко­льоровою устілкою, масні плями на підкладці і текстильних деталях, відшарування підкладки від ґуми, запресовані складки на підкладці, розшарування облицювальних деталей, відставання обсоюзки, здуття між текстильною устілкою і гумою.

До допустимих дефектів відносяться: пухирі на внутрішній поверхні сліду, пори на зрізі підошви, клей під ґумою і лаковою плівкою, вм'ятини і місцеві підвищення, замини рифу, недопресовка рифів, недопресовка приформувальної стрічки, затікання ґуми за периметром обсоюзки, відставання підкладки, вкорочена підкладка, закручування підкладок по борту.

Допустимі відхилення не повинні зосереджуватися в одному місці. Загальна кількість відхилень обмежується (не більше двох-трьох). Калоші, ґумово-текстильне і пластизольне взуття може поділя­тися на два сорти. Допуски дефектів можуть узгоджуватися з основ­ним споживачем.

Маркування, пакування і зберігання взуття. На геленковій або п'ятковій частині кожної півпари взуття від­битком повинні наноситися назва або товарний знак підприємства-виготовлювача, рік (останні дві цифри) і квартал (крапками) виго­товлення, розмір, означення нормативного документа. Формовані чо­боти можуть маркуватися на ґумі халяви.

Пакують взуття у дерев'яні або картонні ящики, вистелені все­редині папером. Підібране парами взуття, крім чобіт, загортають у папір. Спортивне і пластизольне взуття може пакуватися в індивіду­альні картонні коробки. У кожну пару взуття повинна вкладатися пам'ятка з означенням гарантійних термінів носіння, правил обміну, догляду, зберігання й експлуатації.

Маса кожного ящика не повинна перевищувати 80 кг, а спортивного взуття - 60 кг. Взуття може транспортуватися будь-яким видом транспорту. Зберігати взуття слід при температурі від 0 до +25 °С. Взуття повинно бути захищене від дії прямих сонячних променів, не піддаватися дії олив, бензину.

Гарантійні терміни зберігання гумового і полімерного взуття - 12 місяців від дня виготовлення.