5. Види шкіряної сировини

Шкури ВРХ. Мають високу міцність і щільність. Сосочковий шар мало розпушений волосяними сумками і залозами. Сітчастий шар досить розвинений, складається з товстих, міцних волокон і жмутиків, які формують у всіх напрямах щільну тугу в'язь. Шкури телят розподіляються за віком, а дорослих тварин - за статтю.

Опойок - шкури телят з первинним волосяним покривом, мають площу 70-120 дм², товщину 1,3-1,5 мм. Якість шкури залежить від годування і умов утримання. Молочний опойок дає шкуру високої якості. Виросток - шкури телят, які перейшли на рослинні корми, з вторинним після линяння волосяним покривом. Вага свіжої шкури до 10 кг, площа 100-160 дм², товщина до 3 мм. Переробляється на щільні високоякісні шкіри для верху взуття. Напівшкурок - шкури телиць і бичків масою 10-13 кг, площа 120-220 дм , товщина 2,5-3,5 мм. Отримують від тварин віком 1-1,5 роки. Бичок - шкури молодих кастрованих і некастрованих бичків масою 13-17 кг. Площа 200-275 дм², товщина 3-4 мм. Яловиця - шкури корів масою понад 13 кг. Залежно від маси поділяються на легку (13-17 кг), середню (17-25 кг) і важку (більше 25 кг). Площа в межах 200-400 дм², товщина 2,5-5 мм. Бичина - шкури кастрованих биків масою 17-25 кг (легка) і більше 25 кг (важка). Площа 300-570 дм², товщина 3,5-5 мм. Бугай - шкури некастрованих биків. За масою аналогічні бичині, товсті, мають глибокі складки на воротку і передній частині чапрака. Шкури опойка, виростка, напівшкурка переробляють на шкіри для верху взуття, підкладки і галантерейних виробів, бичка - пере­важно на юхтові і устілкові шкіри. Із шкур бичини і яловиці, залежно від товщини, отримують різні шкіри - хромового дублення, юхту, спи­лок, устілкові, підошовні, лимарно-сідельні, технічні.

Шкури коней відрізняються від шкур ВРХ густішим волосяним покривом, розвиненою системою потових залоз, менш розвиненим сітчастим шаром, меншою щільністю і міцністю, більшими прижит­тєвими вадами.

Шкури лошат мають масу до 5 кг, площу 60-130 дм², товщину до 1,4 мм. У зв'язку з непридатністю для виготовлення хутра пере­робляють на шкіри для верху взуття і рукавичок. Вимітка - шкури кінського молодняка масою понад 5 кг. Площа 120-200 дм , товщина передини 1,5-2 мм, хазу - 2-2,5 мм. Пере­робляється на шкіри для верху взуття. Кінські шкури розподіляють на легкі (10-17 кг) і важкі (понад 17 кг). Площа сягає 400 дм. Передини переробляють на шкіри хромового дублення і юхту, хази -на устілкові і підошовні шкіри.

Шкури овець. На шкіру переробляються шкури овець, які за станом волосяного покриву непридатні для виготовлення хутряної і шубної овчини. Шкури овець значно відрізняються за породою, віком, сезонним забоєм та іншими чинниками. Найкращими за якістю є шкури тварин, забитих влітку і восени. Весною тварини виснажені, шкура тонка і пухка. Залежно від породи тонкорунних овець розрізняють шкури від щільної і міцної до пухкої і слабкої. Сітчастий шар овчин формується тонкими волокнами, розта­шованими майже паралельно поверхні шкури, має велику кількість жирових клітин. Висока густина вовни, звивистість волосяних сумок, численність сальних (від 2 до 5 на кожний волос) і потових залоз зумовлюють пухкість і незначну міцність при підвищеній розтяжності. Мерея овчин тонка, майже гладенька, тому що епідерміс прони­кає лише у волосяні сумки, розташовані досить рівномірно за площи­ною. У чапрачній частині отвори розташовані чіткими рядами. Шкури овець грубошерстих короткохвостих порід щільні.Переробляються на шкіри для верху взуття (шеврет), одягові, рукавичні, галантерейні. Овчина жирнохвостих порід дає шкіру меншої міц­ності. Ще нижча міцність шкір із овчин курдючних і каракульницьких порід.

Шкури кіз. Козлина відрізняється від овчини щільнішою дер­мою. Виготовлені із козлини шкіри досить міцні, м'які і гнучкі. Мерея досить своєрідна. Чітко виділяються глибокі борозенки і нерівності, групові отвори у формі півмісяця від остьового волоса і малі отвори від пухового волоса, які йдуть викривленими рядами. Молочні породи кіз мають тонку шкуру з розвиненим сітчастим шаром, волосяні сумки залягають порівняно неглибоко. Козлина розподіляється залежно від віку тварин. Дрібна козлина - шкури козенят віком 2- 3 міс., площа до 25 дм . Переробляється на лакові і рукавичні шкіри. Легка козлина - шкури козенят віком 3-5 міс., площа 25-40 дм . Використовується для виготовлення високоякісного шевро. Середня козлина - шкури кіз віком 6-10 міс., площа до 60 дм . Шкури товсті, щільні, еластичні. Використовується на шевро. Важка козлина - шкури дорослих кіз і цапів. Площа 60-90 дм . Переробляються на козлину хромового дублення.

Шкури свиней. Особливість свинячих шкур полягає у тому, що рідко розташована щетина проникає через всю товщину дерми, яка не розподіляється на шари. Це зумовлює високу пористість виготовлених шкір. Досить товстий епідерміс (5-6 % товщини дерми) своїми висту­пами глибоко проникає у дерму, надаючи лицьовому шару своєрід­ного рисунку - мереї. На бахтарм'яному боці чітко помітні отвори, які залишаються після видалення щетини. У верхній частині дерми тонкі колагенові волокна і жмутики розташовані рівномірно: до середини дерми потовщуються і утворюють щільні переплетення. У полах в'язь жмутиків досить пухка.Шкури поросят мають площу до ЗО дм², середні - 70-120 дм . Великі шкури дорослих маток і хряків площею понад 120 дм мають товщину 2,7-3,7 мм. Зі шкур поросят виготовляють рукавичні і галантерейні шкіри, дрібних і середніх - шкіру для верху взуття, підкладкові і галантерейні вироби; з важких крупонів - підошовні, устіл­кові шкіри, юхту, сирицю, лимарно-сідельні шкіри.

Шкурки собак і кролів, непридатні для переробки на хутро через стан волосяного покриву, можуть перероблятися на шкіру. Ці шкурки мають порівняно щільну дерму. Площа шкурок собак становить 15-50 дм², товщина 0,5-2,5 мм. Використовуються для отримання висо­коякісної шкіри хромового дублення і лайки. Шкурки кролика пло­щею до ЗО дм і товщиною 0,5-1,2 мм переробляються на галантерейні та взуттєві шкіри.

Шкури північних оленів мають глибоке залягання волосяних су­мок, значно більшу товщину сосочкового шару, ніж сітчастий, значну пухкість і пористість. Шкури молодих тварин (до 1 року) площею 70 -90 дм² і товщиною 2-3 мм є найціннішими для виготовлення взуттєвої замші і рукавичних шкір. Зі шкур виготов­ляють галантерейну та технічну замшу, шкіри хромового дублення для спортивних виробів.

Шкури верблюдів мають глибоке залягання волосяних сумок, пористі й пухкі. Шкури верблюденят масою до 10 кг порівняно тонкі. З них виготовляють шкіри для верху взуття і підкладки та галантерей­них виробів. Шкури дорослих верблюдів площею 340-460 дм² мають товщину на озадку 3,5-5 мм, а поли і шия значно тонші. Використо­вуються на шкіри різного призначення.

Шкури віслюків подібні до шкур жеребка і виметки, відрізня­ються від кінських шкур ущільненням дерми по всій площі озадка, досить щільні й еластичні. Площа до 200 дм². З них виготовляють м'які шкіри різного призначення.

Шкури буйволів досить пухкі, товсті й важкі. Залежно від тов­щини їх переробляють на взуттєві шкіри для верху і низу, сирицю, технічні шкіри.

Шкури яків за будовою, властивостями і призначенням близькі до шкур ВРХ.

Шкури лосів мають площу 200-400 дм², завтовшки 3,5-5 мм. З них виготовляють товсту, але м'яку і дуже міцну замшу, шкіри хро­мового дублення для спортивних виробів, підошовні шкіри.

Шкури диких кіз (сайгака, джейрана, косуль, гірських цапів, гір­ських баранів, кабарги) прирівнюються до степової козлини. Шкури сайгаків мають площу до 100 дм², тонкі й щільні, придатні для пере­робки на замшу, на шкіри хромового дублення для верху взуття та галантерейних виробів. Шкури косуль мають площу 60-100 дм², використовуються для виготовлення замші та лайки.

У шкур кенгуру сосочковий і сітчастий шари зливаються, шкіри мають високу міцність під час розтягування, гарний зовнішній вигляд, м’які на дотик, застосовуються для виготовлення високоякісного спортивного взуття.

Шкури тюленів мають рівномірну товщину до 4-6 мм і площу 70-250 дм² залежно від віку і виду. Шкіри з цієї сировини недостатньо міцні, мають високі показники розтяжності, водо- і повітропроник­ності. Використовуються на шкіри для верху взуття, одягу та галантерейних виробів.

Шкури моржів мають площу до 600 дм² і значну товщину, до­сить грубі складки і зморшки на поверхні. Переробляються переважно на технічні шкіри, для яких притаманна пухкість, але менша порис­тість, ніж у тюленячих.

Шкури рептилій (крокодилів, ящірок, плазунів) використову­ються як другорядна сировина. Цінність шкіри з них визначається характерним рисунком мереї, що утворюється виступами. Різнома­нітне розташування цих виступів, природне і штучне забарвлення на­дають кожній шкірі своєрідного вигляду. Поряд з цим шкіри мають високий опір розтягуванню та стиранню. Шкіри з традиційної сирови­ни нерідко імітують під шкіри рептилій. Шкури крокодилів найбільш придатні для виготовлення шкір для верху взуття. Вони мають великі виступи прямокутної форми, од­нотонне забарвлення. Із шкур різних видів ящірок, отримують дуже гарні шкіри для верху взуття з своєрідним рисунком, нерідко барвистим. Наприклад, варан, довжина якого сягає 1,5 м, має на спині горбки, а на голові і череві - лусочки. Верхній бік тіла жовтуватий з темними смугами, а нижній - піскувато-жовтий без плям. Жовтобрюх довжиною близько 120 см має плямисте забарвлення - від світло-жовтого до червонуватого. У шкіряному виробництві можуть використовуватися також шкури різних видів уда­вів, полозів, вужів, гадюк.

У шкурах плазунів колагенові волокна розташовані горизон­тально і зв'язані перетинками. Шкіри досить міцні, можуть застосову­ватися для верху взуття і галантерейних виробів.

Шкури риб (акул, тріски, білуги тощо) не мають розподілу на сосочковий і сітчастий шари. Товсті жмутики колагенових волокон щільно розташовані паралельно поверхні і не переплітаються, що на­дає шкірі значної міцності під час розтягування. Верхній шар шкури має тверді горбки та кишені, в яких щільно тримається луска. Завдяки цьому утворюється своєрідний рисунок лицьової поверхні. Шкіри мо­жуть застосовуватися для верху взуття та галантерейних виробів.

Шкури птахів мають великі отвори від грубого пір'я. Гарний вигляд має шкіра зі шкури страуса, що використовується на сумки і портфелі.