77. Вплив підготовчих процесів на формування властивостей хутряного напівфабрикату

Підготовчі операції складаються з обрядки, відмокання, міздріння, розбивки, стругання шкірної тканини, знежирювання, стрижки волоса та ін. Мета – підготовка шкурок до вичинення і обробки. Особливість цих операцій полягає в тому, що під їх впливом шкірна тканина та волос помітно не змінюють хімічної та структурної будови.

Обрядка - відрізання голови, вух, ріг, копит, кігтів та ділянок шкури, непридатних для виробництва хутра.

Відмокання - обробка шкур у воді або в розчинах хімічних речовин. Мета - приведення шкури в стан, максимально наближений до парного за вмістом вологи і мікро структурою, видалення консервуючих речовин, бруду, розчин, них білків, крові. Режим відмокання залежить, насамперед, від способу консервування сировини. Її проводять у чистій воді з додаванням кухонної солі, поверхнево-активних речовин, (ПАР), миючих засобів, ферментних препаратів, антисептиків.

Міздріння - видалення мускульно-жирового шару підшкірної клітковини шляхом зрізання. Використовують спеціальні міздрільні машини різноманітної конструкції залежно від виду сировини. Шкурки з тонкою шкірною тканиною не міздрять, а піддають шліфуванню після дублення.

Розбиття - обробка шкур на міздрільних машинах тупими ножами для розпушення шкірної тканини. Ця операції проводиться для кращого поглинання хімічних речовин при наступних операціях. Вона підвищує пластичність та м'якість, готових напівфабрикатів.

Знежирення - використовують для таких видів хутряної сировини, шкірна тканини та волос яких містить значну кількість жирових речовин і жиропоту (хутряна і шубна овчина, шкури морського звіра, байбаків та ін.). Зажирений волос нерівномірно і погано фарбується, легко забруднюється. Жир дерми збільшує масу і надає грубість шкірній тканині, утруднює проникнення розчинів. При зберіганні хутряних виробів він може окиснюватися і знижувати міцність шкірної тканини пожовтіння волосяного покрову.

78. Вплив операцій вичинювання на формування властивостей хутряного напівфабрикату

До операції вичинювання (дублення) відносяться пікелювання, дублення, жирування, сушіння.

Пікелювання - обробка шкури розчином кислоти і кухонної солі. Пікелювання розпушує волокнисту структуру дерми, зневоднює шкірну тканину і переводить її у "кислий стан", необхідний для наступного хромового дублення. Для пікелювання використовують сірчану і органічні кислоти.

Кухонна сіль відіграє при пікелюванні захисну роль. Вона дифундує в дерму скоріше за кислоту, рівномірно розподіляється між структурними елементами шкурки і розчином та запобігає набуханню колагенових волокон.

Процес пікелювання проводять у барках або барабанах. Після пікелювання необхідне пролежування шкурок протягом кількох годин для більш рівномірного розподілу в них кислоти.

Вичинення (дублення)хутряних шкурок - проводять з метою закріплення властивостей шкірної тканини, утворених попередніми обробками. При дубленні незворотньо знижується реакційна здатність колагену в результаті хімічного зв'язування дублячих речовин з білком. При цьому підвищується температура зварювання колагену, а

також міцність, пружність і стійкість до дії хімічних реагентів і ферментів, знижується набухання у воді. Тонка шкірна тканина після дублення стає щільнішою і міцнішою. Поряд з цим знижується її м'якість, пластичність, зменшуються розміри шкури. У результаті взаємодії дублячих речовин з кератином волоса підвищується пружність, знижується намокання і змінюється зовнішній вигляд волосяного покриву.

Дублячу дію мають деякі неорганічні та органічні речовини. При дубленні хутра в основному використовуються основні солі тривалентного хрому, рідше - солі алюмінію, формальдегід.

У теперішній час широко використовуються також комплексні сполуки дублячих речовин, до складу яких входять атоми хрому, цирконію, алюмінію, титану в різних комбінаціях.

Жирування - обробка шкірної тканини жирами та жировими емульсіями. Мета жирування - підвищити м'якість і пластичність шкірної тканини і попередити склеювання волокон дерми, знизити здатність дерми до промокання. Жирування проводять лужними жировими емульсіями, при цьому нейтралізується підвищена кислотність шкурки, в результаті збільшується стійкість шкірної тканини при подальшому зберіганні і експлуатації. Для жирування використовують жири наземних морських тварин і риб, сульфовані сполуки, синтетичні жири, мінеральні масла. Жируючі речовини різного походження неоднаково змінюють властивості шкірної тканини. Тому для надання хутра певного комплексу властивостей використовують суміші різних жируючих речовин.

Сушіння - видалення надлишкової вологи з шкірної тканини і волосяного покриву (до 16° - 18°). Сушать хутряні шкурки в спеціальних сушарках нагрітим повітрям. Волокниста структура шкірної тканини до певної міри склеюється, в результаті чого напівфабрикат стає більш жорстким. Крім того, шкурки зменшуються за площею. Для запобігання негативного впливу використовують двостадійне сушіння з розбивкою між ними.