76. Первинна обробка шкурок

Якість хутряної сировини залежить від природних властивостей і від якості первинної обробки.

Первинна обробка складається з підготовки тушки тварини до знімання шкурки, знежирювання, правлення і консервування. Мета первинної обробки - приведення шкурки в такий стан, при якому досить довго зберігалися б властивості волосяного покриву і шкірної тканини.

Існують три основних способи знімання шкурок: панчохою, трубкою, пластом.

Панчохою знімають шкурки з горностаю, колонка, солонгоя, ласки, а інколи і соболя. При зніманні шкурок підрізи роблять навколо рота, підрізаючи носові хрящі, після чого поступово стягують шкурку до озадка.

Трубкою знімають шкурки з більшості звірів: роблять основні розрізи по задній стороні задніх лап, по внутрішній стороні передніх лап, по озадку. Шкурку стягують від озадка до голови.

При зніманні пластом роблять три розрізи: повздовжній - від нижньої губи по середній лінії черева, і два поперечних - по лініям на рівні задніх і передніх лап. Цей спосіб використовують для знімання шкур з великих тварин, а також з більшості весняних видів.

Знежирювання - це видалення з мездри жирових відкладень. Найчастіше шкурки знежирюють шляхом зіскоблювання і видушування жиру тупими інструментами. Волосяний покрив знежирюють сухою тирсою.

Правлення - це насаджування шкурок на спеціальні правилки певної форми (відповідно стандарту). Форма правилки залежить від виду тварини, способу знімання.

Усі шкури насаджують на правилки міздрою назовні. Після підсихання шкурки вивертають і досушують волосом назовні.

Консервування - видалення вологи з шкурок і створення в них несприятливих умов для розвитку гнильних мікробів. Для консервування хутряних шкурок використовують такі способи консервування: прісносухий, мокросолений, сухосолений, кислотно-сольовий і квашення.

Прісносухе консервування - це сушіння шкурок без використання консервуючих речовин. Цим способом консервують більшість видів хутряної сировини, крім каракулю. Шкурки сушать під навісами для запобігання попадання сонячних променів.

Мокросолене консервування основане на властивості кухонної солі частково зневоднювати шкурки: нею посипають або її втирають у міздру. Після чого шкурки витримують у штабелях декілька днів. Складають шкурки або міздрою до міздри, або міздрою до волоса. Бажано до солі додавати антисептики.

Шкурки можна консервувати тузлучним методом У сольовому розчині певної концентрації (тузлук).

Сухосолене консервування - це висушування шкурок, законсервованих попередньо мокросоленим способом. Цей спосіб в основному використовується для консервування шкурок ягнят каракульницьких порід.

Кислотно-сольове консервування - обробка шкурок сухою сумішшю, яка складається з 85 % повареної солі, 7,5 % алюмінієвого галуну і 7,5 % хлористого амонію. Після чого шкурки витримують 4-5 днів на стелажах. При кислотно-сольовому способі сировина частково отримує властивості вичинених шкурок. Кухонна сіль зневоднює шкірну тканину, алюмінієвий галун дубить, а соляна кислота, що утворюється при гідролізі хлористого амонію, справляє пікелюючу дію.

Консервування квашенням - це доконсервування сухосолених каракульських шкурок. Розчин для квашення складається з вівсяного або ячмінного борошна грубого помолу, солі і води. Цей спосіб використовують на спеціальних каракулевих заводах, що переробляють каракуль на експорт.

Заморожування - сушіння шкурок на морозі. Волога, що міститься в шкурі, при замерзанні при розширенні розриває і розпушує волокна дерми. Міцність шкурок при цьому значно знижується. Крім того, при підвищенні температури шкурки можуть загнивати. Тому цей метод використовується досить рідко.

Опромінювання - перспективний спосіб консервування сировини. Використовують опромінювання гама-променями і прискореними електронами, можливе використання інших видів опромінювання. Ефективне використання цього способу в поєднанні з мокросолінням.