43. 44. Особливості взуття залежно від методу кріплення підошви

Взуттєва промисловість застосовує чимало методів кріплення залежно від виду взуття, його призначення, матеріалів низу і верху, наявного устаткування. Метод кріплення підошви є однією з істотних ознак конструкції. За характером операцій кріплення підошви і матеріалом скріплювачів розрізняють такі методи: механічні (ниткові, цвяховий), хімічні (клейовий, гарячої вулканізації, литтєвий, рідкого формування) і комбіновані.

Взуття хімічних методів кріплення. Найбільшу частку побутового взуття широкого асортименту ви­готовляють клейовим методом кріплення. Міцність кріплення підошви не залежить від зменшення її тов­щини при зношуванні, як це притаманно для механічних методів кріп­лення, тому застосовуються підошви меншої товщини. Контур підош­ви відповідає контуру сліду копила. Не допускається виступання контуру сліду за контур підошви. На урізі можуть бути торці трьох дета­лей: накладки (підметки), підошви і декоративного ранту. Крім підо­шов з листових матеріалів (шкіри і різних видів ґуми), застосовують формовані й литі підошви разом з каблуками. Взуття стає легким, гнучким. Водостійкий клейовий шов забезпечує водостійкість взуття але погіршує гігієнічні властивості. Взуття пресової вулканізації непористої і пористої гуми має ви­щу надійність кріплення деталей низу. Метод застосовується для виготов­лення вуличного, повсякденного, домашнього, робочого та іншого взуття, що виготовляється великими партіями протягом тривалого часу без зміни фасону. Лиття низу з ПВХ застосовується переважно у взутті весняно-осіннього сезону і для активного відпочинку. Підошва може мати бор­тик, який заходить на бокові поверхні деталей верху, а найвище захо­дить у носковій і п'ятковій частинах, де залишаються сліди випресо­вок, а на геленковій частині підошви - сліди литника. Метод рідкого формування може застосовуватися для побуто­вого і робочого зносостійкого взуття. Він не має значного поширення через високу вартість компонентів поліуретану. За зовнішніми ознака­ми аналогічний методу лиття.

Механічні методи кріплення. До ниткових методів відносяться рантовий, допельний, сандальний "Парко", прошивний, виворітний, вшивний, бортовий. Рантовий метод характерний тим, що на уріз виходять берці ранту і підошви. Рант заходить під затяжний пруг і разом з ним кріпиться до губи устілки. На поверхні ранту нитковий шов. На поверхні шкіряної підошви слід закатаної порізки. Підошва з пористої шкіри має слід заклеєної порізки на торці. Основна устілка без слідів кріплення. Шкіряна устілка і товста простилка забезпечують добрі гігієніч-теплозахисні та амортизаційні властивості низу взуття. Збільшені барити підошви, порівняно з контурами сліду копила, збільшують опорну поверхню взуття і зменшують навантаження на одиницю площі. Шов винесено за межі максимального тиску стопи і тому він зазнає меншого навантаження. Найбільше зношування підошви спостерігається по лінії губи устілки. Рантовий метод кріплення є найбільш матеріале- і трудоміст­ким, тому його застосування скорочується. При допельному методі підошва пришита до загнутого назовні затяжного пруга зовнішніх деталей верху з накладеним на нього рантом. На уріз виходять торці підошви, матеріалу верху і рант. Другий торець ранту впирається у заготовку, що легко відгинається при натисканні пальцями. Взуття виготовляється переважно з під­кладкою, яка затягується на устілці клеєм. У кріпленні підошви устілка не бере участі. Взуття менш матеріале- і трудомістке, ніж рантове, легке і гнучке, має більші габарити сліду. Метод широко застосо­вується у взутті дитячого асортименту, літньому і спортивному взутті для дорослих. Вразливе місце методу - проривання затяжного пруга швом, тому для верху чоловічого взуття слід застосовувати товстіші і міцніші шкіри, стійкі до проривання нитковим швом. Сандальним методом кріплення виготовляють сандалі та інші види легкого взуття (домашні туфлі, чув'яки), інколи літні туфлі. За зовнішнім виглядом урізу підошви цей метод подібний до допельного. Сандалі не мають підкладки й устілки, тому обов'язковою є шкіряна або повстяна підошва, шкіряна підложка при підошві з по­ристої гуми, яка приклеюється (сандально-клейовий метод) або при­шивається. У п'ятковій частині може бути короткий задник. Взуття виготовляється з приклеєною набійкою або без неї. Шов, що з'єднує рант із затяжним пругом, накривається устілкою. Це взутгя легке, гнучке, має широку площу опори, що важливо для дітей молодшого віку. У взутті виворітного методу кріплення заготовка кріпиться безпосередньо до підошви. Зволожену шкіряну підошву або повсті прикріплюють до сліду копила внутрішнім боком догори. Зволожену і вивернуту заготовку надягають на копил, затягують на підошву і скріплюють скобами або клеєм, а потім пришивають до пі­дошви. Нитку заглиблюють у підошву на половину товщини. Після знімання з копи­ла взуття вивертають, по сліду між затяжним пругом вклеюють простилку і вкладну устілку. Таким методом можуть виготовлятись спор­тивні й домашні туфлі - легкі, м'які, гнучкі. Підошву з тонких м'яких матеріалів кріплять до заготовки вшив­ним методом. Вивернуту заготовку накладають лицьовим боком на хо­дову поверхню підошви, скріплюють кількома стібками в носковій і п'ятковій частинах, а потім по всьому периметру пристрочують до підошви. Після вивертання шов розпра­совують і оббивають. У взуття вкладають підп'ятник і окантовану вкладну устілку, взуття формують, оббивають, розпрасовують і сушать на копилі. Вшивним методом виготовляють пінетки, дорожні, гімнастичні й ак­робатичні туфлі. Взуття прошивного методу кріплення має на основній устілці шов, прикритий вкладною устілкою. Шов утворює нерівності для стопи, пошкоджується потом і мікроорганізмами. Метод застосо­вується переважно у спортивному взутті (черевики для футболу, ковзанів) і є менш поширеним у побутовому. Для бортового методу кріплення застосовується шкіря­на або гумова формована підошва з бортиком, до якого кріпиться заго­товка нитковим швом, шкіряним шнуром або тасьмою через попе­редньо пробиті отвори. При шкіряній підошві інші деталі низу можуть бути відсутні, крім підп'ятника за наявності каблука. Такий низ взуття має низькі захисні й амортизаційні властивості. Бортовим методом ви­готовляються літні напівчеревики і туфлі, які називаються опанками. У взутті цвяхового методу кріплення на уріз виходять торець підошви і підложки або обвідки. На ходовій поверхні підошви утоплені голівки цвяхів, а на основній устілці - загнуті вістря. Підош­ва і підложка кріпляться через пруг заготовки до устілки. Метод засто­совується у робочому і спеціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового методу дублення, яке використовується для важких умов експлуатації. Взуття важке, жорстке на згин.

Комбіновані методи кріплення. До комбінованих методів кріплення відноситься взуття внут­рішнього формування заготовки з пристроченою устілкою з м'яких матеріалів і взуття з двома шарами низу, з яких внутрішній шар крі­питься механічним методом, а зовнішній - хімічним. Комбінованим можна вважати також кріплення, за яким підошва у носково-пучковій частині додатково кріпиться іншим методом. При застосуванні різних методів у носково-пучковій, геленковій і п'ятковій частинах метод кріплення визначається за носково-пучковою частиною. Ускладненим комбінованим є строчно-клейовий метод, за яким до затяжного пруга заготовки, зістроченого з м'якою устілкою лицьовим боком пристрочується обтяжка платформи. Підошва приклеюється до затяжного пруга обтяжки. Таким методом може ви­готовлятися широкий асортимент легкого, гнучкого взуття. Аналогічну конструкцію мають методи строчно-пресової і строчно-котлової вулканізації, строчно-литтєвий. При строчно-клеє-бортовому методі взуття має встрочену устілку і підошву з бортиком, що приклеюється до заготовки і до­датково пришивається по краю бортика. У взутті клеє-бортового методу кріплення формовану підошву з бортиком, розташованим вище ребра сліду копила, кріплять до заго­товки клеєм і нитками або смужкою з інших матеріалів. При цвяхо-бортовому методі підошва з жорсткого поліуретану або деревини по верхньому краю бокової поверхні (урізу) має прямо­кутну канавку (фальц), до якої прикладається край затяжного пруга заготовки і прибивається цвяхами з декоративними голівками, заклеп­ками або скобами. Метод застосовується переважно у літньому жіно­чому взутті. Цвяхо-клейовий метод кріплення застосовується при клейовому кріпленні пористої гумової підошви до шкіряної підложки, прикріп­леної цвяхами у юхтовому взутті. Це робить конструкцію більш лег­кою, ізолює ґуму від негативної дії жирів, що містить юхта. Ранто-клейовий, допельно-клейовий, сандально-клейовий методи мають шкіряну підложку, прикріплену одним з цих методів, і при­клеєну підошву з ґуми або полімерних матеріалів. При цьому зберігається гігієнічність взуття, підвищується зносостійкість, захисні й амортизаційні властивості, проте зменшується гнучкість. Взуття строчно-сандально-клейового методу кріплення, крім на­ведених вище особливостей, має вшивну устілку з текстильного мате­ріалу, що поліпшує гігієнічні властивості і внутрішній вигляд взуття. Паралельне застосування двох методів (допельного і прошив­ного, прошивного з цвяховим або кілочковим та ін.) найчастіше вико­ристовується у взутті для різних видів спорту.

Кріплення деталей низу. Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підго­товчих операцій залежить від методу кріплення підошви. Для хімічних методів кріплення пруг заготовки скуйовджують, знімаючи лицьовий шар абразивними інструментами або дротяними щітками для підвищення адгезії клейової плівки. Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня пі­дошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються. Застосовуються клеї у вигляді розчинів полімерів у органічних розчинниках, латексів, розплавів. Найпоширенішими є такі клеї: наїритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Застосування того чи іншого клею залежить від матеріалу підошви і верху. Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каб­луків, затягування заготовок, приклеювання штучної гуми рантових устілок. Наїритові клей нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вініл-штучшкіри і юхти. Гумові підошви до верху з вінілштучшкіри приклеюють клеями на основі нітрильного каучуку і розчином перхлорвінілу. Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, клейового затягування і кріплення підошов. Клеї містять також пластифікатори, антиоксиданти, стабілізатори, наповнювачі. Від їх складу залежить температура плавлення. Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Прес-форма складається з двох напівматриць, які формують бокові поверхні деталей низу, пуансона, який тис­не на ходову поверхню і формує її, та металевого копила, на який надягається відформоване взуття, зняте з затяжного копила. Для кріплення низу цим методом застосовують термостійкі ма­теріали верху й устілки. Необхідна висока точність розмірів і форми сліду затягнутого взуття, що досягається точністю затяжних копилів, вирівнюванням товщини деталей, центруванням устілки на штифті копила. Застосовуються устілки з шкіри комбінованого методу дуб­лення, дубльовані картоном. У деталях верху обмежується вміст жиру і вологи. Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудомісткістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття ве­ликими партіями. Застосовується кілька способів пресової вулкані­зації, що залежить від величини тиску пуансона, ступеня заповнення прес-форми і способу бокового обтискування. Рідке формування низу із поліуретану. Цим методом відпи­вається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні ком­поненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану де­таль з поліуретану. Залежно від вихідних компонентів отримують поліуретани з різними властивостями - від твердих і щільних до м'я­ких пористих різної густини. Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріплен­ням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі кріплення затяжний пруг затискається між підошвою і устілкою, підошва кріпиться до устілки, шов прохо­дить через пруг заготовки. Підошви скріплюються також з рантом, пришитим до заготовки, до заготовки й устілки або накладеним на пруг заготовки, загнутій назовні. Нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, підложки з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками. Початкова міцність кріплення залежить від товщини ниток, співвідношення діаметрів шила і голки, вологості шкіри під час стро­чіння, просочування ниток. Стирання верхнього шару підошви, багаторазові згини, що спричиняють зсування підошви і руйнування ниток, повторні зволо­жування і висушування знижують міцність кріплення. При рантовому методі кріплення зволожений рант кріпиться через затяжний пруг до губи устілки капроновими або лляними нит­ками однонитковим швом. Довжина стібка - 6-7 мм. Нитка просочу­ється в бачку машини варом - сумішшю каніфолі з машинним масти­лом. Шов розташовується паралельно поверхні підошви і не зазнає великого напруження при згинанні взуття. Надлишки затяжного пруга і ранта, які виступають над губою, зрізують, вузол "рант-губа" пресують, рант щільно притискають до пруга, а після надсікання в носковій частині оббиванням відгинають від заготовки, розташовуючи перпендикулярно губі. Підошву пришивають до ранта двонитковим швом лляними або капроновими нитками. П'яткова частина підошви кріпиться цвяхами.