40. Складання, декоративне оздоблення та оформлення заготовок

Деталі верху з'єднують між собою нитковими швами, склеюван­ням, зварюванням. Найпоширенішим є з'єднання нитками на швейних машинах, застосовують бавовняні нитки. Для з'єднання деталей застосовують шви різних конструкцій. Найпоширенішим є настрочний шов, якщо одна деталь накладається бахтарм'яним боком на лицьову поверхню іншої деталі. У п'ятковій частині застосовується переважно тугий зшивний шов, якщо деталі зшиваються лицьовими поверхнями, а потім розпрямляються. Такий шов може закріплюватися заднім зовнішнім ремінцем або прошвою. По верхньому канту верх з підкладкою може оброблятися в обрізку - з'єднанням зшивним швом берців і підкладки. Потім шов оббивають і прострочують по краю зовнішньої деталі. Міцність ниткового шва залежить від міцності ниток, довжини стібка, кількості строчок, відстані між строчками і строчок від краю деталі, утяжки шва та ін. Основні вимоги до складання заготовок такі: 1) колір ниток повинен гармоніювати з кольором деталей; 2) краї підкладки не повинні виступати за передній край союзок, передній і верхній краї берців - за бокові краї черезпідйомних ремінців; 3) у безпідкладковому взутті вздовж лінії верхнього краю для зміцнення канта прикріплюють смужку підкладкової шкіри; 4) у чобітках і черевиках, крім малодитячих і для ясельного віку, обов'язкове застосування розширених до низу задніх внутрішніх ремінців; 5) у черевиків шкіряні штаферки можуть замінюватися штаферочною тасьмою; 6) у чобітках і черевиках з утепленою підкладкою, а також у її дитячих, малодитячих і для ясельного віку штаферка не обов'язкова; 7) у заготовках з дубльованих матеріалів допускаються підблочники з тих самих матеріалів, а їх передній край повинен окантовуватися. Технологічні нормативи скріплення деталей такі: 1) краї з'єднуваних деталей повинні співпадати з наколами; 2) строчки повинні бути паралельні краям деталей і між собою; 3) довжина стібка, кількість строчок, відстань між строчками і строчки від краю деталі повинні відповідати технологічним норма­тивам; 4) нитки повинні бути добре втягнутими і щільно заповнювати проколи; 5) нитки не повинні бути забрудненими і скуйовдженими; 6) у строчці не повинно бути обривів ниток і пропуску стібків; 7) кінці ниток повинні бути протягнуті всередину, закріплені вузлом, приклеєні або сплавлені; 8) зшивні шви повинні ретельно розпрасовуватись, деталі не повинні бути зморщеними або стягнутими по лінії швів. Технологічні нормативи складання заготовок залежать від кон­струкції взуття і його призначення, застосованих матеріалів. Формування заготовок. Формування проводиться для надання заготовці форми і розмірів копила. Надана форма повинна зберігатися після знімання взуття з копила, при його зберіганні та експлуатації. Основними способами формування є обтяжно-затяжний безобтяжний (одноопераційний). Залежно від способу формуванні застосовуються різні за формою заготовки: плоскі, напівплоскі, просторові (об'ємні). Для плоских заготовок, які не мають шва, з'єднуючого союзку з берцями, застосовують обтяжно-затяжний спосіб фор­мування. Для напівплоских заготовок, крім зазначеного способу. застосовують спільну обтяжку і клейову затяжку пластинами. На вибір операцій і режимів формування впливає матеріал підносків та задників, спосіб їх вклеювання і формування, матеріал заго­товки, спосіб кріплення затяжного пруга до устілки, матеріал устілки, характер розміщення затяжного пруга відносно устілки, метод кріплення підошви. Найпоширенішим є обтяжно-затяжний спосіб, формуванню передують підготовчі операції. Шкіряну заготовку зволожують для полегшення формування і збільшення залишкової деформації. Підноски і задники, залежно від матеріалу, змазують клеєм, обробляють роз­чинником або розігрівають і вклеюють у заготовку. Копили відповідних фасонів підбирають у необхідному асор­тименті за розмірами і повнотами, ремонтують, чистять, вкривають емульсією тальку в п'ятковій і носковій частинах для полегшення формування і знімання взуття. До сліду копила прикріплюють устілку фрезерують її за периметром для досягнення відповідності сліду копила. Першою операцією формування є надягання заготовки на копил, установка п'яткової частини. Заготовку кріплять до устілки одним цв‘яхом, який проходить через задній шов, задник і підкладку. При цьому задній шов проходить посередині заокруглення п'яткової частини, висота взуття і задника повинна відповідати нормативам і бути однаковою у півпарах. Обтягування заготовки проводиться на машині, яка має передні й бокові кліщі. Після формування взуття сушать у сушарках для релаксації на­пружень. Взуття повинно формуватися на парних чистих копилах, затверджених і узгоджених фасонів, які за своїми параметрами відповідають стандарту. Жорсткі й настрочні носки повинні бути симетричними в парі взуття, однакової довжини, розташовуватися без перекосів. Поперечний край носків повинен бути перпендикулярним осьовій лінії взуття. Передні краї берців повинні спрямовуватися до центру носкової частини і мати однакову висоту з обох боків. Задники по всій поверхні повинні щільно з'єднуватися з дета­лями верху і підкладки, симетрично розташовуватися, мати однакову довжину крил і висоту згідно з нормативами стандарту. У доброякісному взутті деталі верху не мають тріщин, розривів, подряпин та інших механічних пошкоджень, поверхня носків і задни­ків гладенька, без горбків, вм'ятин, зморшок і складок. Бокові поверх­ні заготовок рівні, гладкі, без зморшок і складок. Поверхня устілки рівна і гладка, без виступаючих кінців цвяхів і скоб, шерехатості від проколів.