19. Номенклатура показників якості натуральних шкір

Показники якості натуральних шкір (за ДСТУ)

Показники хімічного складу

1.масова частка вологи;

2.речовин екстрагованих органічними розчинниками;

3.загальних водо вимивних речовин;

4.оксиду хрому, (діоксиду цирконію, діоксиду титану, оксиду алюмінію);

5.хлоридів;

6.золи;

7.голиняної речовини;

8.рН хлоркалієвої витяжки;

9.число продубу

Показники фізичних властивостей

1.товщина;

2.температура зварювання;

3.гігротермічна стійкість;

4.вологомісткість (2 г, 24г);

5.повітропроникність;

6.паропроникність;

7.водопроникність у статичних умовах;

8. у динамічних умовах;

9.водопромокальність у статичних та динамічних умовах

Показники механічних властивостей

1.границя міцності під час розтягування;

2.напруження під час появи тріщин лицьового шару;

3.подовження під час напруження 5,10 МПа;

4. подовження під час розриву;

5.залишкове подовження 5,10МПа;

6.границя міцності під час сферичного розтягування;

7.опір заданій деформації (жорсткість);

8.пластичність;

9.жорсткість;

10.пружність;

11.меридіальне подовження;

12.рівномірність подовження

13.лінійна усадка;

14.умовний модуль пружності;

15.міцність тримання шпильки;

16.опір роздиранню;

17.стійкість до зминання;

18.опір стиранню;

19.стійкість покриття до багаторазового згинання;

20.стійкість забарвлення до сухого та мокрого тертя;

21.липкість лакової плівки;

22.стійкість до пропалювання;

23.адгезія покривної плівки.

Застосованість показників залежить від призначення шкір (для низу, верху, юхтових, підкладкових, лимарно-сідельних тощо) і визначення в стандарті.

Обов'язкові показники для усіх видів шкір є масова частка вологи, товщина.

20. Хімічний склад натуральних шкір: показники, методи визначення.

Від хімічного складу залежать властивості шкіри, тому вміст основних речовин нормується стандартами. Шкіра складається з ре­човин, що перейшли зі шкури (речовина з голини, мінеральні солі), і

введених в процесі виготовлення - мінеральних дублячих, жируючих, зв'язаних і вимивних органічних дублячих речовин.

Для аналізу зразки відбираються з відповідних ділянок шкіри, передбачених стандартами, подрібнюються і герметичне закрива­ються в скляному посуді.

Вміст вологи визначається висушуванням наважки до постійної маси. Розраховується відношенням різниці в масі вихідного і вису­шеного зразка до маси сухого зразка, виражається у відсотках. Вміст вологи залежить від відносної вологості і температури навколишнього повітря, характеру дублення і виду наповнювачів. Зміна вмісту вологи впливає на площу, товщину, границю міцності, подовження, пружно-пластичні властивості, стійкість до стирання тощо.

Вміст мінеральних дубителів (оксидів хрому, алюмінію, титану, цирконію) визначають методами кількісного аналізу розчинів. Золу шкіри хромового дуб­лення сплавляють з окиснювальною сумішшю (оксид магнію, карбо­нати натрію і калію), вимивають монохромат гарячою водою і ана­лізують об'ємним методом шляхом йодометричного титрування. Од­ночасне розчинення й окиснення золи досягається обробкою сумішшю сірчаної і хлорної кислот. Гідролізат шкіри окиснюють перманганатом калію.

Вміст оксидів металів відображає інтенсивність дублення, впли­ває на основні властивості шкіри і нормується стандартами.

Вміст жирових речовин включає жири, що перейшли із шкури, і введені при виготовленні шкіри жири і жироподібні речовини. Жирові речовини знаходяться у вільному і зв'язаному стані. Стандарти норму­ють вміст незв'язаних жирових речовин, які вимиваються органіч­ними розчинниками.

Вміст жиру впливає на границю міцності, пластичність і м'я­кість шкіри, стійкість до багаторазових деформацій, водопроникність і гігроскопічність. Підвищення міцності пояснюється спроможністю волокон жированої шкіри до орієнтації. При носінні взуття вміст жиру в деталях верху зменшується, тому їх необхідно регулярно чистити і жирувати для продовження терміну носіння. Голиняна речовина - волокнисті білки, які перейшли із шкури і є найголовнішою складовою частиною шкіри. Чим більше голиняної речовини, тим вищі показники її властивостей, якщо волокна не пошкоджені.

Кількість голиняної речовини в шкірі визначають методом К'єльдаля за вмістом загального азоту. Якщо в шкіру вводились речо­вини, що містять азот, проводиться кислотний гідроліз шкіри до амінокислот, утворення мідних комплексів амінокислот і йодометричного визначення міді, зв'язаної в комплексах.

Водовимивні речовини визначають у шкірах, дублених танідами і синтетичними дубителями. Зайва кількість незв'язаних дубителів по­гіршує властивості шкіри. Для аналізу з наважки подрібненої шкіри ці речовини вимиваються при тривалому збовтуванні. Розчин випарову­ють і зважують сухий залишок.

Зв'язані дублячі і число продубу. Вміст зв'язаних танідів і син­тетичних дубителів визначити безпосередньо не можна. За вміст неорганічних речовин береться зольність. Із загальних водови­мивних віднімається кількість неорганічних вимивних, що визна­чається прожарюванням сухого залищку водовимивних загальних.

Кислотність шкіри визначається для шкір комбінованого дублення за величиною рН витяжки із шкіри в 0,1 н. розчині хлориду калію потенціометричним методом. Надлишок мінеральних кислот руйнує шкіру під час зберігання і целюлозні нитки шва виробів, збільшує усадку шкіри при нагріванні. Знижена кислотність викликає роздублення шкіри під впливом поту і лужного середовища ґрунту під час носіння взуття.