3. Підготовчим етапом під час навчання техніці мовлення є:

–       гігієнічний та вібраційний масажі;

–       вправи на м’язове розслаблення та оволодіння елементами автогенного тренування.

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1

Промовити фрази «Добрий день!», «Будьте здорові!», «Як себе почуваєте?», «Сьогодні почнуться заняття»,змінюючи їх мелодику: відхиляючи голос вгору, вниз, встановлюючи його на середньому регістрі, а потім у зворотному порядку.

Завдання 2

Промовити у швидкому темпі звукосполучення і з’ясувати, яка зміна відбувається в них залежно від темпу мовлення.

Ус-ус-ус-ус-ус, ул-ул-ул-ул, ас-ас-ас-ас-ас, ем-ем-ем-ем, ок-ок-ок-ок, іт-іт-іт-іт, ар-ар-ар-ар, іф-іф-іф-іф, ит-ит-ит-ит, рам-рам-рам-рам.

Завдання 3

Простежити, вимовляючи наведені фрази, за паузами в диханні, тривалістю видиху, правильним реберно – діафрагмовим диханням.

1. Як тебе на голос не впізнати, земле, зореносице моя?! (М. Рильський). 2. Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каменя б’є вода, там дівчина воду брала, чорнобрива й молода (Нар. творчість). 3. Жили – були на світі дід і баба, і була в них курочка Ряба (Нар. творчість). 4. На дворі – трава, на траві – дрова (Скоромовка). Хто може випити Дніпро, хто властен виплескати море?! (М. Рильський).

ІІІ. Запитання для самоперевірки

1.     Що ви розумієте під поняттям «техніка мовлення» і чому вона вважається необхідною передумовою словесної дії?

2.     З яких елементів складається техніка мовлення?

3.     Як треба підготуватися до виразного читання?

Самостійне заняття №20

Тема. Невербальні засоби спілкування. Міміка і жест як компоненти виразності.

Мета: засвоїти класифікацію і принципи застосування позамовних засобів виразності в процесі читання, мовлення. Вивчити закономірності органічного зв’язку всіх компонентів виразності. Уміти оперувати засобами мовленнєвої виразності відповідно до творчих перспективних завдань. Виховувати вміння говорити і впливати на слухачів засобами виразності.

Методи: практичні, контролю і самоконтролю.

Форми контролю: опитування за допомогою тестового контролю.

Студенти повинні знати:

-   невербальні засоби спілкування;

-   їх класифікацію.

Студенти повинні вміти:

-   застосовувати на практиці засоби виразності;

-   читати тексти, правильно використовуючи міміку і жести;

-   створювати «бачення» художньої правди, яскравість і дієвість тексту.

Література: № 3, № 4, № 7, № 8, № 11, № 12, № 15, № 17, № 19, № 22, № 23, № 30

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1.     Виразність мовлення – одна з ознак культури мовлення.

2.     Невербальні засоби спілкування.

3.     Міміка і жести – складові позамовних засобів спілкування.

4.     Класифікація жестів.

5.     Поради щодо піднесення культури мовлення.

6.     Використання невербальних засобів спілкування вчителем початкової школи у своїй роботі.

1. Виразність мовлення – це ознака його культури, ознака етики мовця. Культурою слова як мистецтвом може оволодіти той, хто зуміє органічно поєднати текст з почуттями, переданими цим текстом. Отже, недостатньо оволодіти мовною системою, опанувати механізм інтонування (мелодію, наголос, темп, паузи) – потрібно ще й набути вправності у застосуванні позамовних засобів увиразнення, підсилення емоційності, до яких належать, найперше, міміка і жест.

2. Невербальні (немовні) засоби спілкування - погляд, міміка, жести, різні сигнали (стук, дзвінок), у тактильному спілкуванні -дотик. У деяких ситуаціях засобом спілкування може бути також мовчання. Антропологи виявили до тисячі порухів людського тіла, значна частина яких має чітко виражене комунікативне призначення.

3. Міміка – рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва.

Жест – рух тіла чи рух, який супроводжує людську мову або замінює її.

За своїм складом жести бувають:

–       прості, що складаються лише з одного руху, наприклад, кивок голови на знак згоди;

–       складені, що об’єднують у собі кілька однорідних рухів, – поманити когось;

–       складні, об’єднують у собі кілька неоднорідних рухів, – тричі сплюнути через ліве плече, перехреститись.

Розрізняють жести рук, жести голови і жести тулуба. Жести бувають умовні – застосовувані у різних народів, груп людей (кивнути головою зверху вниз у східних слов’ян означає «так», у болгар – «ні»); жести ці механічні (потиск руки при зустрічі), інеумовні – прийняті всіма без попередніх пояснень.