Завдання 1

Перекладіть українською мовою іменники: перепись, шатёр, степь, боль, тополь, дробь. Порівняйте їх рід і складіть з ними речення.

Завдання 2

Пояснити функціонування назв осіб за професією, утворити, де це можливо, нормативні граматичні форми жіночого роду і з’ясувати, які форми жіночого роду можливі лише як розмовно – просторічні. Пояснити особливості контексту для таких слів.

Учитель. Швець. Кравець. Майстер. Журналіст. Дояр. Учений. Шахтар. Лікар. Терапевт. Слюсар. Сантехнік. Капітан. Матрос. В’язальник. Овочівник. Комбайнер. Рибалка. Водій. Будівельник. Суддя. Телефоніст. Студент. Майор. Слідчий.

Завдання 3

Пояснити специфіку категорій роду і числа наведених слів, поставити їх у форму родового відмінка. Виділені слова ввести в речення.

Латаття. Суцвіття. Багаття. Завдання. Знання. Переконання. Староста. Воєвода. Сирота. Плакса. Собака.Тюль. Бра. Перекотиполе. Страшко. Чванько.

Завдання 4

Правильно вимовити, розшифрувати (з метою встановлення роду) і ввести в речення абревіатури.

НТР, ВНЗ, рагс, ТЮГ, міськвно, СБУ, АСУ, ВАТ, ТОВ, ООН, АПН, ЧАЕС, КамАЗ, НБУ, МЗС, МП.

ІІІ. Блок самоконтролю

1.     Що таке граматична правильність мовлення?

2.     Що передбачають морфологічні норми?

3.     Розкажіть про категорію роду іменників. Наведіть приклади.

4.     Чим відрізняються іменники подвійного та спільного роду?

5.     Розкажіть про число іменників.

6.     Що позначають іменники, які вживаються тільки в однині? Наведіть приклади.

7.     Що позначають іменники, які вживаються тільки в множині?

Самостійне заняття №6

Тема. Нормативні закінчення іменників. Нормативність вживання прикметників.

Мета: узагальнити знання студентів про відмінкові закінчення іменників та особливості нормативного вживання прикметників. Поповнити теоретичні відомості з мови для успішного розвитку в майбутньому мовлення молодших школярів. Розвивати пам’ять, логічне мислення. Виховувати бажання до самостійного набуття знань, ініціативу.

Методи: практичні, контролю і самоконтролю.

Форми контролю: перевірка конспектів.

Студенти повинні знати:

-         як відмінюються іменники;

-         про ступені порівняння прикметників;

Студенти повинні вміти:

-         правильно вживати відмінкові форми іменників;

-         утворювати ступені порівняння прикметників;

-         утворювати відповідно до повної форми коротку і навпаки;

-         правильно узгоджувати прикметники з іменниками.

Література: № 1, № 5, № 8, № 14, № 17, № 25, № 29, № 31, № 36, № 37, № 38

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1.           Правила відмінювання іменників в однині.

2.           Відмінювання множинних іменників.

3.           Морфологічні ознаки прикметника.

1. Кожній змінюваній частині – іменнику, прикметнику, числівнику, займеннику, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотримуватись.

За граматичними нормами (зокрема морфологічними) іменники жіночого роду першої відміни твердої групи мають закінчення -ою: роботою, країною, головою, жінкою; м’якої та мішаної групи – -ею: працею, долею, піснею, задачею, площею, тишею, межею, пожежею.

У родовому відмінку множини ці іменники вживаються переважно з нульовим закінченням: жінок, пісень, веж, верб, тополь, надій, мрій, лікарень, будівель, сосон (сосен), воєн.

Проте в деяких словах виступає закінчення -ів: суддів, старостів; або закінчення -ей: сімей, мишей, статей, ескадрилей.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, -еві, (-єві) та -у, -ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: директорові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закінчення -у, -ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові – математику.

Запам’ятайте паралельні словоформи: баб – бабів, губ – губів, легень – легенів.

Іменники чоловічого роду м’якої групи другої відміни у родовому відмінку мають форми: кобзаря, воротаря, жниваря, секретаря, поштаря, страйкаря, богатиря; а також: токаря, слюсаря, кухаря, лицаря.

Запам’ятайте! До твердої групи належать іменники: бригадир – бригадира, комісар – комісара, командир – командира, касир – касира, семінар – семінару.

Іменники чоловічого роду мішаної групи другої відміни у родовому відмінку мають форми: школяра, цегляра, бджоляра, картопляра, весляра, бавовняра, пісняра, газетяра, завідувача, товариша.

Всім іменникам третьої відміни властиве закінчення -ей у родовому відмінку множини: доповідей, галузей, відповідей, подорожей, відстаней, тіней; але: матерів.

Іменники із суфіксом -єн-, що належать до четвертої відміни, мають паралельні форми: ім’ям – іменем, плем’ям – племенем, тім’ям – тіменем.

У літературній мові переважають форми з флексією -ам (орфографічно -ям).

2. Множинні іменники у родовому відмінку можуть мати:

1)           закінчення -ів: зборів, опадів, терезів, курсів, окулярів;

2)           закінчення -ей: дверей, дітей, людей;

3)           нульове закінчення: ножиць, роковин, запросин, канікул, Альп, Сум.

3. Поняття якості у прикметнику може бути виражене безпосередньо (старанний учень, зелене листя, смачний апельсин); через відношення до інших предметів (осінній день, морське повітря); через відношення до особи чи істоти (Оленчина сукня, жайворонкова пісня).

Здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

Морфологічні ознаки прикметника: він змінюється за відмінками та числами. Форми його роду, числа і відмінка залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: мудра людина, учнівський зошит; мудрої людини, учнівського зошита; мудрі люди, учнівські зошити.

Сучасній українській мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівняння в українській мові є вживання їх у контексті з прийменниками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро).

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1

Розкрийте дужки, правильно вживаючи відмінкову форму іменників.

Дякувати (батьки), наслідувати (учитель), навчати (українська мова), вибачити (товариш), говорити (рідна мова), туга (Україна), посилати (пошта).

Завдання 2

Поставити в давальному та орудному відмінках однини, родовому та місцевому множини наведені іменники. Розказати, яких орфографічних правил необхідно дотримуватись при відмінюванні, пояснити орфоепічні норми цих форм.

Доповідь, повість, стаття, матір, сіль, ім’я, зілля, завдання, княгиня, суддя, гончар, кобзар, швець, Швець, Кравців.

Завдання 3

Утворити всі можливі літературно – нормативні форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Прокоментувати помилки, які трапляються при ступенюванні подібних слів, дати рекомендації щодо їх уникнення.

Високий. Добрий. Тихий. Великий. Білий. Широкий. Синій. Щирий. Глибокий. Новий. Молодий. Багатий. Злий. Гіркий. Товстий. Перший.

Завдання 4

Пояснити відмінювання і стилістичне функціонування коротких форм прикметників на прикладах наведених слів, увівши їх у всі граматично можливі варіанти речень.

Рад, повен, материн, батьків, зелен, благословен, згоден, здатен.

ІІІ. Блок самоконтролю

1.    Дати визначення й навести приклади граматичних правил узгодження прикметника з іменником.

2.    Сформулювати за будь – яким підручником з української мови правила відмінювання іменників. Проілюструйте кожне правило.

3.    Розкажіть, користуючись набутими з курсу сучасної української мови знаннями, правила відмінювання твердої і м’якої груп прикметників. Подайте якомога більше ілюстрацій до кожного правила.

4.    Якими граматичними значеннями якісні прикметники відрізняються від інших?

5.    Якими способами можна передати різну міру якості?