Завдання 1

Прочитайте. Визначте тему і основну думку текстів. Доберіть заголовки.

1. Екологія — біологічна наука, яка вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біогеоценозів і біосфери. Вона тісно пов’язана з еволюційним вченням і рішенням актуальних завдань народного господарства, охорони здоров’я, охорони природи. Екологія — теоретична основа охорони природи і раціонального використання її ресурсів. ( 3 підручника)

2. Зустрілися два мисливці, та один до одного:

—     Ну, що вполював?

—     Та нічого, як бачиш.

—     Я теж, як бачиш...

—     Ну, то гайда на болото, хоч куличків постріляємо,

—     А дорогу туди знаєш?

—     А ми зараз розпитаємо... Агов, тітонько, як нам до болота втрапити?

—     Ось підете цією стежкою до села, а там крамниця, а від неї...

—     Годі, годі! Нам би тільки до крамниці добратися, а до болота втрапимо.

(Нар. творчість.)

Завдання 2

Запишіть назви творів у дві колонки: зліва – ті, що називають тему висловлювання, справа – ті, що називають тему і відображають основну думку.

1. Перший раз на рибній ловлі. – Невдала рибна ловля. 2. Захоплююча прогулянка. – Прогулянка морським берегом. 3. Показові спортивні танці на льоду. – Чудове свято молодості і краси. 4. Моя улюблена телепередача. – Телепередача «У світі тварин». 5. Свято Різдва Христового. – Урочисте всенародне свято Різдва. 6. Як Роман допоміг Іванові. – Справжній друг.

Завдання 3

Напишіть твір на тему «Пам’ятна (цікава, сумна, радісна) подія літа». Приступаючи до роботи, уточніть широку тему та мікротеми. Визначте основну думку вашого твору.

Завдання 4

Складіть два тексти на тему «У лісі (в степу)» з паралельним і послідовним зв’язком речень.

ІІІ. Блок самоконтролю

1.     Що таке текст?

2.     Що таке тема і мікротема тексту?

3.   Як визначити основну думку тексту?

4.   Яку роль відіграє заголовок у тексті?

5.     Яка відмінність між темою і основною думкою тексту?

6.     Які види зв’язку існують у тексті? Розкажіть про них.

Самостійне заняття №19

Тема. Техніка виразного читання і мовлення. Техніка виразності мовлення як елемент педагогічної техніки.

Мета: забезпечити формування навичок правильного, швидкого, свідомого і виразного читання, культури мовлення. Розвивати мовний і мовленнєвий, інтонаційний слух. Формувати техніку читання. Добре знати техніку мовлення у єдності її елементів. Розвивати почуття. Виховувати бажання добре вивчати культуру і техніку мовлення.

Методи: практичні, самоконтролю.

Форми контролю: перевірка самостійно опрацьованого матеріалу.

Студенти повинні знати:

-   визначення техніки мовлення;

-   елементи техніки мовлення.

Студенти повинні вміти:

-   керувати своїм диханням;

-   правильно ставити голос;

-   виробляти правильну дикцію;

-   дотримуватися норм орфоепії.

Література: № 3, № 4, № 7, № 8, № 11, № 12, № 15, № 17, № 19, № 22, № 23, № 30

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1.     Техніка виразного читання і мовлення.

2.     Основні елементи техніки мовлення.

3.     Підготовчі вправи до навчання техніці мовлення.

1. Кого може схвилювати чи переконати монотонне, байдуже (до теми і до слухача) мовлення?! І чи може заслуговувати поваги людина, байдужа до мовленнєвих проблем, якості свого мовлення і мовлення тих, з ким вона спілкується? Адже слухати урок, лекцію, доповідь, повідомлення і т. д. — велика розумова праця, яку значною мірою полегшує невимушений, емоційно-образний, жвавий виклад теми мовлення. Саме «живе, як життя» усне мовлення є справжнім виявом культури, а слухові враження від нього, як відомо навіть з особистої практики кожної людини, є часто найбільш дієвими, найсильніше впливають на серце, розум і вчинки слухача. У галузі культури мовлення потрібно не тільки і не стільки «вчити» майстерності у прямому значенні цього слова, скільки підводити людину до розуміння слова в його різноманітності й складності, збуджувати інтерес, любов до пошуків і спостережень у захоплюючій, сповненій закономірностей сфері мовлення. Результати такого навчання залежать не лише від здібностей (а вони, на думку психологів, не тільки вроджені!), обдарованості, інтуїції, темпераменту учня, від ситуації спілкування, а й від діапазону знань мовця, знань з галузей, які виражають себе словом, від якості процесу навчання, від професійного рівня учителя (не лише шкільного!), від соціальної престижності якості мовлення і т.д. Там, де цієї престижності не визнають, рівень культури мовлення різко знижується, у чому переконує, наприклад, сучасний рівень мовленнєвої культури.

Лише поєднання усіх причинно – наслідкових чинників, введення їх у дію як важелів розумової діяльності людини засобами мови змусять дбати про вироблення навичок доброго мовлення, опанування технікою виразного мовлення.

Техніка виразного читання — це сукупність методів і прийомів, за допомогою яких досягається передбачуваний змістовий та естетичний вплив виголошуваного тексту.

2. До технічних показників виразного мовлення і виразного читання належать: дихання, голос, дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жест і міміка. Лише добре оволодіння кожною складовою техніки виразності мовлення може гарантувати його високу якість. Отже, техніка мовлення (і читання) — це навички, уміння реалізувати мову в конкретній мовленнєвій ситуації так, щоб вона справляла на слухача евристичне (інтелектуальне) й емоційно – естетичне, спонукальне враження.

Оволодіти основами теорії і практики виразного читання або досягти високого результату словесної дії, тобто емоційного впливу на слухача під час читання, мовлення, є професійним обов’язком кожного вчителя. Проте, передусім треба мати певні знання з техніки мовлення. Можна досконало знати положення виразного читання, але якщо не мати відповідно підготовленого, розвиненого мовленнєвого механізму, то високих результатів словесної дії не досягти. Справді, не можна вплинути на слухачів за допомогою мовлення, у якому явно чуються певні вади: нечітко, неправильно вимовляються окремі звуки, слова, вирази або надто різкий, неприємний або приглушений, хриплий голос, до того ж з частим невиправданим диханням.

Отже, майстерність мовлення, безпосередність словесної дії вимагають від читця, мовця не тільки знань теорії і методики, навичок і умінь виразного читання, а й добре виробленої техніки мовлення — комплексу теоретично-практичних основ вимови (досконале володіння мовним апаратом, уміння правильно користуватися в педагогічних, навчально-виховних цілях мовою і мовленням).

Техніка мовлення складається з таких елементів:

1)           дихання — фізіологічної основи мовлення;

2)            голосу — головного інструмента читця;

3)            дикції — чіткого вимовляння звуків, слів, виразів;

4)            орфоепії — правильної літературної вимови.

Без глибокого знання, практичного засвоєння елементів техніки мовлення не можна досягти виразності читання.