Розділ II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки

Основні поняття і терміни
• Вичерпні природні ресурси, • Економічний потенціал, • Загальне збільшення населення, • Загальне зменшення населення, • Людський капітал, • Міжнародний поділ праці; • Науковий потенціал, • Національне багатство, • Невичерпні природні ресурси, • Непоновлювальні природні ресурси,	• Нефінансові невироблені активи; • Нефінансові вироблені активи; • Потенційні ресурси; • Природний приріст населення; • Природні ресурси; • Природні умови; • Природно-ресурсний потенціал; • Суспільне виробництво; • Трудовий потенціал; • Фінансові активи.

2.1. Поняття та склад потенціалу національної економіки

У наш час поняття «економічний потенціал», незважаючи на досить широке розповсюдження в науковій літературі, не має однозначного тлу- мачення. Найбільш поширеним є наступне. Економічний потенціал країни характеризує здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб, насе- лення, поліпшення якості життя її громадян.

Суспільним виробництвом є процес перетворення ресурсів в продук- цію необхідного обсягу і якості. У цьому плані воно у вирішальному сту- пені залежить від наявності і використання взаємопов'язаних і взаємозу- мовлених ресурсів, що визначають можливості виробництва:

• основного капіталу та інших нефінансових і фінансових активів;

• природних ресурсів;

• людських ресурсів;

• організації управління;

• інноваційного потенціалу.

Перші три елементи об'єднуються поняттям національного багат- ства в традиційному і розширеному розумінні. Вони визначають почат- кові ресурсні можливості виробництва.

Складовими частинами національного капіталу є індивідуальні капі- тали. Відтворення індивідуальних капіталів в їх взаємозв'язку утворює єдиний процес відтворення всього капіталу суспільства. У цій складній і суперечливій єдності індивідуальні капітали формально виступають як ресурси незалежних виробників товарів і послуг. В той же час вони об'єднуються системою економічних зв'язків, зумовлених закономірнос- тями ринкового господарства - попитом і пропозицією, конкурентними умовами, станом ринків, факторів виробництва і готової продукції і по- слуг, ринку позикового капіталу та ін.

Згідно системи національних рахунків (СНР), розробленої Статистич- ним відділом ООН, до обсягу національного багатства входять нефінан- сові і фінансові активи.

Нефінансові активи підрозділяються на нефінансові вироблені акти- ви і нефінансові невироблені активи. Окремо визначається також обсяг споживчих товарів тривалого користування в домашніх господарствах і прямі іноземні інвестиції.

Нефінансові вироблені активи - це активи, що є результатом вироб- ничої діяльності: основний капітал, запаси матеріальних оборотних ко- штів і цінності.

Нефінансовими невиробленими активами є активи виробництва, що не є результатом виробництва. До них відносяться матеріальні не- вироблені активи (земля, природні ресурси) і нематеріальні невиробле- ні активи, що з'являються в результаті юридичних і облікових операцій (наприклад, права на певні види діяльності).

Фінансові активи - це активи, яким, як правило, протистоять фінан- сові зобов'язання інших господарюючих суб'єктів. Наприклад, наданий кредит є активом для того, хто надав кредит і борговим зобов'язанням для особи, що його отримала. Активи і фінансові зобов'язання між рези- дентами країни в основному відповідають один одному. Різниця-між ак- тивами і зобов'язаннями резидентів країни у взаєминах з нерезидентами характеризує чисту вартість власного капіталу, що входить в національне багатство країни.

Складовими частинами національного капіталу є індивідуальні капі- тали. Відтворення індивідуальних капіталів в їх взаємозв'язку утворює єдиний процес відтворення всього капіталу суспільства. У цій складній і суперечливій єдності індивідуальні капітали формально виступають як ресурси незалежних виробників товарів і послуг. В той же час вони об'єднуються системою економічних зв'язків, зумовлених закономірнос- тями ринкового господарства - попитом і пропозицією, конкурентними умовами, станом ринків, факторів виробництва і готової продукції і по- слуг, ринку позикового капіталу та ін.

Згідно системи національних рахунків (СНР), розробленої Статистич- ним відділом ООН, до обсягу національного багатства входять нефінан- сові і фінансові активи.

Нефінансові активи підрозділяються на нефінансові вироблені акти- ви і нефінансові невироблені активи. Окремо визначається також обсяг споживчих товарів тривалого користування в домашніх господарствах і прямі іноземні інвестиції.

Нефінансові вироблені активи - це активи, що є результатом вироб- ничої діяльності: основний капітал, запаси матеріальних оборотних ко- штів і цінності.

Нефінансовими невиробленими активами є активи виробництва, що не є результатом виробництва. До них відносяться матеріальні не- вироблені активи (земля, природні ресурси) і нематеріальні невиробле- ні активи, що з'являються в результаті юридичних і облікових операцій (наприклад, права на певні види діяльності).

Фінансові активи - це активи, яким, як правило, протистоять фінан- сові зобов'язання інших господарюючих суб'єктів. Наприклад, наданий кредит є активом для того, хто надав кредит і борговим зобов'язанням для особи, що його отримала. Активи і фінансові зобов'язання між рези- дентами країни в основному відповідають один одному. Різниця-між ак- тивами і зобов'язаннями резидентів країни у взаєминах з нерезидентами характеризує чисту вартість власного капіталу, що входить в національне багатство країни.

Особисте майно населення враховується окремо. До його складу включаються житлові і невиробничі споруди, побутові товари тривалого користування і запаси споживчого призначення. До них відносяться ав- томобілі, холодильники, пральні машини, телевізори, комп'ютери і інші матеріальні активи, що знаходяться в домашніх господарствах. Включен- ня їх в окрему групу обумовлено тим, що категорія національного капіта- лу пов'язана з розумінням національного капіталу як сукупності еконо- мічних об'єктів, що приносять дохід.

В цілях визначення національного багатства країни складається ба- ланс активів і пасивів.

Особисте майно населення враховується окремо. До його складу включаються житлові і невиробничі споруди, побутові товари тривалого користування і запаси споживчого призначення. До них відносяться ав- томобілі, холодильники, пральні машини, телевізори, комп'ютери і інші матеріальні активи, що знаходяться в домашніх господарствах. ня їх в окрему групу обумовлено тим, що категорія національного капіта- лу пов'язана з розумінням національного капіталу як сукупності еконо- мічних об'єктів, що приносять дохід.

В цілях визначення національного багатства країни складається ба- ланс активів і пасивів. У ньому відбивається вартість нефінансових і Разом з тим, темпи і якість економічного зростання в сучасних умо- вах у вирішальній мірі визначаються розвитком науки і інноваційними перетвореннями, що забезпечують приріст виробництва, в основному за рахунок наукомістких товарів і послуг, істотне зниження ресурсномістко- го виробництва, а також поліпшенням організації виробництва й управ- ління.

Потенціал економічного розвитку складається не тільки з початкових ресурсів, але також з науково-інноваційного і управлінського потенціалів. Організація управління і науково-інноваційний потенціал тісно пов'язані з національним багатством, проте через їх сутнісні характеристики роз- глядаються як самостійні елементи економічного потенціалу.

Наявність і використання цих чинників виробництва, у свою чергу, пов'язані з суспільним і економічним ладом країни, зовнішньоекономіч- ною ситуацією і економічною політикою, здатною прискорювати еконо- мічний розвиток, якщо вона націлена на довготермінове ефективне від- творення, підвищення добробуту населення, модернізацію виробничого апарату, зростання конкурентоспроможності і забезпечення економічної безпеки. Питання науково-інноваційного потенціалу, а також суспільно- го і економічного ладу та економічної політики є предметом розгляду в інших розділах підручника.

Найважливішою характеристикою, що визначає потенційні можли- вості країни з виробництва товарів і послуг, є національне багатство, що характеризує базові чинники економічного зростання, забезпечує збіль- шення валового національного продукту і валового національного дохо- ду як джерел задоволення потреб суспільства.

Національне багатство є результатом діяльності попередніх поколінь людей і в той же час основою виробничої діяльності поколінь, що живуть зараз. Воно є вартістю сукупності економічних об'єктів, що забезпечують їх власникам можливість отримання економічної вигоди. Національне багатство (національний капітал) в традиційному розумінні відображає величину накопичених в країні матеріальних і нематеріальних ціннос- тей, створених для виробництва і споживання, золотовалютних запасів, боргів інших країн (за вирахуванням боргів іншим країнам) і власності даної країни в інших країнах. У цьому плані воно є реальним, речовим багатством, реальними активами національної економіки.

Разом з тим, національне багатство може бути визначене як сукупна вартість всіх економічних активів (як фінансових, так і нефінансових) в ринкових цінах, що знаходяться у власності резидентів країни, за ви- рахуванням їх фінансових зобов'язань нерезидентам країни. При цьому слід враховувати, що фінансові документи (акції, облігації і інші цінні папери), як правило, мають цінність лише тому, що представляють права власності на речові елементи національного багатства та доходи від них.

фінансових активів країни і їх фінансових зобов'язань на певну дату. Визначена на цій основі величина нефінансових активів в сумі з чисти- ми фінансовими вимогами до резидентів інших країн характеризує за- гальну величину національного багатства.

Наявність і ефективність використання національного багатства ви- значає величину виробництва ВВП в цілому і з розрахунку на одного жителя країни, його приріст, накопичення і дію цих чинників на рівень і якість життя населення. За попередніми даними міжнародних зістав- лень, проведених під егідою ООН, розвинені країни у декілька разів випередили інші країни з виробництва ВВП на душу населення. За рівнем виробництва ВВП на одного жителя Україна відстає від США в 4,5 рази, від Німеччини і Японії - більш ніж в 3 рази. Багатократні від- мінності в рівні виробництва товарів і послуг є наслідком об'єктивних процесів. В останній третині XX ст. в результаті накопичення знань, роз- робки нових технологій і їх широкого розповсюдження почалося форму- вання інформаційно-індустріального суспільства, що приходить на зміну індустріальному.

В устрої життя людства відбуваються кардинальні зміни. Нове сус- пільство, що розвивається, істотно відрізняється від своїх історичних по- передників. Воно грунтується на розвитку науки і ефективних техноло- гій, новій якості людського капіталу, зміні соціальної структури суспіль- ства, вищому рівні управління, раціональнішому використанні ресурсів, пов'язаними з цими чинниками новими можливостями у виробництві, споживанні і зниженні питомих витрат ресурсів на випуск продукції і по- слуг. В сукупності ці обставини утворюють новий синергетичний ефект, що обумовлює формування нового суспільства, в якому людський капі- тал перетворюється на головний чинник економічного розвитку.

Людський капітал - це сума природжених здібностей, загальної і спеціальної освіти, придбаного професійного досвіду, знань, творчого потенціалу, морально-психологічного і фізичного здоров'я, що забезпе- чують можливість приносити дохід.

Він починає розглядатися як найважливіша частина національного багатства. Відповідно виникає нова розширена концепція національного багатства як категорії, що включає також людський капітал.

Основними сферами діяльності, що формують людський капітал, є науково-освітній комплекс, система охорони здоров'я і сфери, що безпо- середньо забезпечують умови життя.

Оцінка людського капіталу як складової частини національного багат- ства здійснюється шляхом визначення витрат на підготовку працівника, включаючи витрати на виховання, освіту, професійну підготовку, само- освіту і так далі (на це в сучасних умовах потрібно близько 25 років). В цілях зіставлення національного багатства різних країн проводиться його переоцінка на долари США (або іншу валюту) за паритетом купівельної спроможності валют. В той же час величина людського капіталу може ви- значатися виходячи з потенційного доходу, який він може приносити.