8. Індикатори продовольчої безпеки:

• добова калорійність харчування людини;

• споживання м'яса та м'ясопродуктів (за рік/особу);

• споживання риби та рибопродуктів (за рік/особу);

• споживання олії та інших рослинних жирів (за рік/особу);

• споживання картоплі (за рік/особу);

• споживання овочів та баштанних (за рік/особу);

• споживання фруктів, ягід, горіхів та винограду (без переробки на вино) (за рік/особу);

• споживання хлібу та хлібопродуктів (за рік/особу);

• рівень перехідних запасів зерна, відсоток від річного споживан- ня;

• виробництво зерна на одну особу за рік.

9. Індикатори виробничої безпеки:

• коефіцієнт ліквідації промислових фондів;

• частка у промисловому виробництві обробної промисловості;

• частка у промисловому виробництві машинобудування;

• матеріаломісткість промислового виробництва;

• фондомісткість промислової продукції;

• рентабельність операційної діяльності промислових підприємств;

• індекс реального промислового виробництва (до 1990 року);

• ступінь зносу основних засобів промисловості.

Для економічної безпеки важливе значення мають не самі показники, а їх порогові значення та структура, тобто граничні величини, недотри- мання значень яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних еле- ментів відтворювання, призводячи до формування негативних, руйнів- них тенденцій в економічній безпеці.

Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, висту- пають системою показників економічної безпеки.

Важливо підкреслити, що найвища міра безпеки досягається за умо- ви, коли весь комплекс показників знаходиться у межах допустимих по- рогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.

Відповідно до використовуваної методики в Україні діапазон можли- вих значень кожного показника розбивається на 5 інтервалів:

• економічно досяжні мінімальне та максимальне значення індикато- ра, або нижня та верхня границі;

• порогові нижнє та верхнє значення індикатора, тобто значення, які бажано не перетинати;

• мінімальне та максимальне оптимальні значення індикатора, тобто інтервал оптимальних значень.

При цьому оптимальні значення знаходяться в інтервалі порогових значень. Мінімальні та максимальне значення індикатора, мінімальне та максимальне оптимальне значення індикаторів та порогові значення ви- значаються експертним шляхом. Порогові значення індикаторів наведені в додатку А.

Як бачимо, виявлення загроз економічної безпеки і прогнозування їх наслідків відбувається на основі моніторингу (систематичного спів- ставлення дійсного стану економіки з бажаним) показників економіки України. Безпосередній відбір показників (індикаторів) для моніторингу вимагає спеціального опрацювання. Для точного визначення «діагнозу» стану економіки, виявлення і усунення небезпечних тенденцій необхідна комплексна оцінка порогових значень всіх показників (індикаторів), що, в свою чергу, вимагає додаткового поглибленого дослідження на основі класичної і некласичної залежності економічних параметрів з урахуван- ням зміни базису суспільства і особливої специфіки України.

Задача нормалізації показників - це перехід до такого масштабу ви- мірювань, коли "найкращому" значенню показника відповідає значен- ня 1, а "найгіршому" - значення 0. З точки зору математики, це є задача нормування змінних, а з точки зору статистики - перехід від абсолютних до нормалізованих значень індикаторів, що змінюються від 0 до 1 і вже своєю величиною характеризують ступінь наближення до оптимального значення.

Як бачимо, інтегральний показник економічної безпеки за останній досліджуваний період знизився на один відсотковий пункт. За свідченнями Міністерства економіки України основними факторами, що вплинули на такий стан економічної безпеки України протягом 2006 р., можна вва- жати наступні:

• підвищення ціни на імпортні енергоносії;

• політична невизначеність, яку спричинили парламентські вибори;

• січневі екстремальні морози;

• заборона на ввезення з України до Російської Федерації деяких груп товарів;

• поширення пташиного грипу Н5г-П на території України тощо.

Ці фактори вплинули прямо або опосередковано на виникнення на- ступних загроз економічній безпеці національної економіки України:

• зростання інфляції;

• різке зростання витрат підприємств реального сектору економіки, у технологічних циклах яких застосовується природний газ;

• нівелювання цінових переваг українських товаровиробників;

• зростання заборгованості за спожиті енергоносії;

• низька частка високотехнологічної продукції у національному про- дукті;

• зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі;

• проблеми у виробництві молочної продукції;

• зменшення обсягів виробництва продукції сільського господар- ства.

Разом з тим, залишився актуальним вплив факторів попередніх років:

• надвисока залежність країни від іноземних джерел енергопоста- чання, відсутність диверсифікації;

• низький рівень енергоефективності української промисловості та ЖКГ;

• надвисока залежність від стану зовнішніх ринків;

• незбалансована структура експорту-імпорту, низька частка високо- технологічної продукції у національному експорті;

• недостатність кредитування інвестиційних потреб національної економіки;

• низька продуктивність праці;

• порушення пропорцій макроекономічних показників;

• низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств;

• соціально-демографічні проблеми тощо.

Ці фактори впливали на актуальність основних довготривалих загроз економічній безпеці:

• перевищення індексу росту заробітної плати над індексом росту продуктивності праці;

• висока питома вага провідної країни-партнера (Російської Федера- ції) у загальному обсязі зовнішньої торгівлі;

• наявність заборгованості із виплати заробітної плати;

• високі витрати населення на продовольчі товари у структурі сукуп- них витрат;

• відносно високий рівень бідності та велика диференціація в оплаті праці;

• зменшення чисельності населення України тощо.

Позитивні зміни в економічному середовищі об'єктивного та суб'єк- тивного характеру призвели до втрати актуальності наступних загроз ми- нулого періоду:

• уповільнення зростання ВВП;

• уповільнення динаміки виробництва у промисловості, зокрема у машинобудуванні;

• уповільнення темпів приросту інвестицій в основний капітал;

• нестабільна ситуація на ринку цукру;

• незадовільний стан із посівом озимини, плодово-ягідних культур та виноградників тощо.

Отже, основні проблеми для економіки України концентруються у енергетичній та технологічній сферах. Слід звернути увагу на необхід- ність освоєння нових ринків для торгівлі товарами з високою доданою вартістю, крім країн СНД, не втрачаючи вже існуючих партнерів.