3.3. Агропромисловий комплекс

Агропромисловий комплекс (АПК) - другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України. На галузі, що входять в АПК республіки (включаючи забезпечення його засобами ви- робництва), припадає майже 40% валового суспільного продукту, майже чверть основних виробничих фондів і чисельності зайнятих працівників.

В АПК входять підприємства і організації, пов'язані з випуском і пе- реробкою сільськогосподарської продукції, її зберіганням, перевезенням і реалізацією, випуском основних виробничих фондів і ремонтом машин та устаткування, проведенням дослідницької роботи і втіленням резуль- татів у практику землеробства і тваринництва тощо. Всі галузі, що вхо- дять до складу АПК, об'єднують в чотири сфери або групи:

1. Фондоутворюючі галузі - сільськогосподарське машинобудування і будівництво; виробництво обладнання і машин для переробних галу- зей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних до- брив; комбікормова промисловість тощо.

2. Сільське господарство - основна частина комплексу, складена з рос- линництва і тваринництва.

3. Переробні галузі - харчова, частково легка промисловість, підприєм- ства зі зберігання і реалізації готової продукції АПК.

4. Виробнича інфраструктура (транспорт, зв 'язок, енерго-, тепло-, водо- забезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових закладів. Агропромислові умови України сприятливі для вирощування біль- шості сільськогосподарських культур помірного поясу і розвитку про- дуктивного тваринництва.

Підприємства і служби всіх чотирьох сфер взаємопов'язані між со- бою економічно і технологічно і утворюють складну виробничо-терито- ріальну систему.

АПК виробляє продовольчі товари і непродовольчі, які отримують при переробці сільськогосподарської сировини. Частини АПК, які пере- робляють певну продукцію рослинництва чи тваринництва, називають галузевими АПК. Найважливішими серед них:

• на базі рослинництва - зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодо- овочеконсервний, льонопромисловий та інші;

• на базі тваринництва - молочнопромисловий, м'ясопромисловий, птахопромисловий тощо.

В територіальній структурі АПК виокремлюють:

• агропромисловий пункт - локальна форма АПК, яка об'єднує в населе- ному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини;

• агропромисловий центр - локальна форма АПК, яка здійснює в на- селеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сиро- вини, а більшість населення обслуговує його виробництво;

• агропромисловий кущ - локальна форма АПК, яка характеризується компактним розташуванням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;

• агропромисловий вузол - складне територіальне агропромислове утво- рення, система компактно розташованих агропромислових пунктів, цен- трів і кущів навколо адміністративного обласного чи районного центру. В межах природно-кліматичних зон виділяють зональні АПК, які фор- муються під впливом природних умов відповідної зони. Вони розташова- ні у межах Полісся, Лісостепу і Степу України.

Поліська зона займає майже 19% площі України, охоплює північну частину України (північ Львівської, Рівненської, Волинської областей, Житомирську, Київську, Сумську області). Для зони характерний помір- ний клімат з достатньою зволоженістю, дерново-підзолистими ґрунтами.

Сільськогосподарська зона має тваринницько-льонарсько-картопляр- ський напрямок. Розвинуте молочно-м'ясне скотарство. У центральній і частково західній частинах зони допоміжне значення мають виробництво хмелю і свинини, у південній - цукрових буряків і зерна.

На Полісся припадає 90% виробництва льону-довгунця, більше 40% картоплі, 20-25% молока і м'яса в Україні. Тут в основному розвивають- ся молокопереробні, м'ясопереробні, плодоовочеконсервні, картопляно- крохмало-спиртові, льонопереробні спеціалізовані комплекси.

Лісостепова зона займає близько 34% площі України. Охоплює значну частину Івано-Франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку об- ласті, південну частину Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Кіровоградської областей, Черкаську, Полтавську і Харківську області.

В зоні родючі грунти і достатнє зволоження. Тут сформувалася тварин- ницько-буряко-цукрово-зернова спеціалізація сільського господарства. Пе- реважає молочно-м'ясний напрям скотарства, у сировинних зонах - м'ясо- молочний. Допоміжне значення має м'ясо-сальне свинарство, птахівництво.

Головною зерновою культурою є озима пшениця, з технічних культур - цукрові буряки. Значні площі відведені під кукурудзу, ячмінь, гречку, про- со, з технічних - коноплі, соняшник. Поширені картопля та овочеві куль- тури. На зону припадає більша частка товарного виробництва фруктів.

У Лісостепу виробляється майже 70% цукрових буряків, 39% зерна, 46% картоплі. Це найбільш інтенсивна сільськогосподарська зона.

Степова зона - основне джерело товарного зерна. Вирощують соняш- ник, льон-кучерявець, рицину, сою, арахіс, рис, лікарські, ефіроолійні, баштанні і овочеві культури. Розвинені садівництво та виноградарство. Недостатньо продуктивна кормова база стримує розвиток тваринництва. У північному і центральному степу розвинуте молочно-м'ясне, в півден- ному - м'ясо-молочне скотарство. Додатковими галузями є свинарство, вівчарство і птахівництво.

Сільське господарство складається з двох основних галузей - рослин- ництва і тваринництва.

Рослинництво дає 45% продукції сільського господарства. Ця велика галузь охоплює вирощування різноманітних культурних рослин, що да- ють продукти харчування, сировину для легкої і харчової промисловості, корми для тварин, ліки тощо.

Рослинництво за способом використання земель поділяють на такі галузі:

• рільництво (вирощування польових культур на орних землях);

• плодівництво (розведення багаторічних насаджень - садів, ягідників, виноградників);

• луківництво (використання і покращення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).

Зернове господарство охоплює вирощування продовольчих хлібних культур - пшениці і жита; продовольчих круп'яних - гречки, проса, риса; фуражних - ячменю, вівса, кукурудзи; зернобобових.

Технічними називають культури, які переважно є сировиною для про- мисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнис- ті - льон-довгунець, коноплі; цукроносні - цукрові буряки; олійні - со- няшник, льон-кучерявець, соя, ріпак; ефіроолійні - троянда, кмин, м'ята, шавлія тощо; лікарські - валеріана, горицвіт тощо.

Високоякісні продукти харчування дають вирощування картоплі, ово- чів, баштанних культур. Найбільш поширеними овочевими культурами в Україні є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні культури є різновидністю овочів, які представле- ні у нас кавуном, динею, гарбузом, кабачками.

Вирощування кормових культур складає посіви багаторічних і одно- річних трав, кукурудзи на силос та кормових коренеплодів. Плодівни- цтво представлене садівництвом, ягідництвом, виноградарством.

В структурі посівів провідне місце займають зернові культури. В Україні вирощують озимі та ярі культури. їх площі майже однакові. Сі- ють, як правило, більш озимих культур, бо вони дають вищі врожаї. Од- нак при загибелі озимих вони пересіваються ярими.

Провідне місце в структурі посівів озимих культур посідає озима пшениця (врожайність 25-38 ц/га). Основними регіонами вирощування озимини є області Степової і Лісостепової зон, де ця культура займає по- над І/4 посівів і 1/2 площ, зайнятих під зерновими.

Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Основні райони його вирощування - Полісся і західна частина України. Врожайність культури становить 15-24 ц/га.

Провідне місце в структурі посівів зернових належить ярому ячменю. Він вирощується повсюдно з найбільшою концентрацією у південних ра- йонах України. Площі ярого ячменю розширюються у ті роки, коли ним пересівають озимі.

Другою за площею ярою зерновою культурою є кукурудза. Найбільш значна територіальна концентрація кукурудзи спостерігається в північ- ній і центральній частинах Степу, на півдні Лісостепу. Високими врожа- ями кукурудзи на зерно відзначаються Закарпатська, Чернівецька, Дні- пропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Запорізька, Миколаївська і Херсонська області.

Цінною фуражною і продовольчою культурою є овес. Його вирощу- ють в основному у північній та західній частинах України, а на півдні й у центрі республіки його часто використовують для пересіву озимини.

Значні площі в Україні відводяться під гречку - до 342 тис. га. Най- більш значні площі культура займає у Чернігівській, Житомирській^ Ки- ївській та Сумській областях.

Рис сіють в Степовому Криму, на заплавних землях Дунаю і Півден- ного Бугу. Культивують його переважно при штучному зрошенні, найчас- тіше з постійним затопленням поля.

В Степовій і Лісостеповій зонах вирощують просо. Значно розширю- ються посіви зернобобових.

Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації посівних площ технічних культур.

Провідною технічною культурою є цукровий буряк, під ним зайнято 44% площі під технічними культурами. Так як культура потребує родю- чих грунтів, достатню кількість тепла, значне зволоження тому основним районом їх вирощування є Лісостеп (понад 85% виробництва цукрових буряків), а також південь Полісся і північ Степу.

Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. Культура світлолюбива, посухостійка, вимагає родючих грунтів. Найкра- щі умови вирощування соняшнику є в Степовій зоні. На його посіви при- падає 40% усієї площі під технічними культурами.

Основною волокнистою культурою є льон-довгунець, який потребує вологого нежаркого літа, тривалого світового дня. Культура добре росте у Поліссі та передгір'ях Карпат. Коноплі вирощують на сході Полісся і в Придніпров'ї, а також у Миколаївській та Одеській областях.

Лікарські та ефіро-олійні культури вирощують в основному на право- бережжі Лісостепу та в Криму.

Важливе значення також має хміль, тютюн та махорка.

Частка картоплі у загальній посівній площі становить близько 6%. Третина посівних площ культури знаходиться на Поліссі, близько поло- вини - в Лісостепу. Найбільші врожаї збирають на Поліссі, оскільки тут достатня кількість вологи, супіщані грунти з добрим доступом повітря.

Вирощування овочів поширене на всій території країни, але найбіль- ше в Степовій та Лісостеповій зонах.

Баштанні культури вирощують у південних районах Степу - Херсон- ська, Миколаївська, Одеська області.

Важлива товарна галузь плодівництва - виноградарство. В Україні ви- рощують майже 50 сортів винограду. Основні площі виноградників зо- середжені в південній і центральній частині Степу, передгір'ях Криму і Закарпатті.

Найбільш питома вага кормових культур у південних і південно-схід- них областях країни, а найменша - у поліських областях та передгір'ях Карпат. Кормовими культурами засіяно понад третину орних земель. З них половину займають однорічні та багаторічні трави, близько 40% - кукурудза на силос і зелений корм, а решту припадає на кормові корене- плоди і кормові баштанні культури.

Тваринництво. В структурі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 55%. Основні його галузі - скотарство, свинар- ство, вівчарство, птахівництво. До тваринницьких галузей також відно- сяться рибництво, бджільництво, шовківництво та кліткове звірівництво.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складагться з вирощу- вання кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята кол.5Чор- мова промисловість.

Відходи підприємств харчової промисловості, громадського харчу- вання та харчові відходи населення використовують як корм для тварин безпосередньо, без додаткової переробки.

Провідне місце у структурі тваринництва належить скотарству. Галузь поширена по всій території України. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків. М'ясо-молочними вважаються такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Коли на м'ясо припадає 75% і більше від вартос- ті продукції скотарства, то господарство належить м'ясному напрямку. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів з потужною кормо- вою базою, де висока частка соковитих трав, властивий молочно-м'ясний напрям. Це характерно для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частинах посушливих областей (Мико- лаївської, Херсонської), степового Криму. М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощування молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких служать висококалорійними кормами.

Потужною галуззю продуктивного тваринництва є свинарство. Воно, як галузь скороспілого тваринництва розвивається в усіх регіонах України. У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспеціалі- зованих господарствах приміських зон більших і найбільших міст.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте в усіх областях. Розводять курей, гусей, ка- чок, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для одержання м'яса і яєць. Створено великі птахофабрики поблизу ве- ликих міст, промислових і рекреаційних центрів.

Конярство зосереджене переважно в районах Карпат, Закарпаття та на Поділлі і Поліссі. Поголів'я коней в Україні становить не менше 1 млн.

Важливого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переваж- но коропа. Товарне значення має форель, яка водиться у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях.

Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізо- ваних фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.