6.4. Принципи та методи прогнозування національної економіки
Процес розробки та укладання прогнозів називається прогнозуванням.
Прогнозування - це наукове, обгрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та ві- рогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.
Прогнозування національної економіки поширюється на такі процеси управління, які в момент розробки прогнозу або можливі в досить мало- му діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають ураху- вання дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або одно- значно визначено.
Головне призначення прогнозування як однієї зі специфічних форм пла- нової діяльності полягає в аналізі та виявлені основних закономірностей і тенденцій розвитку народного господарства, передбаченні змін умов і фак- торів цього розвитку, створенні наукової бази для розробки довгострокової економічної політики держави та прийняття рішень щодо її реалізації.
Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та її регіонів становить собою наукове передбачення ситуації, яка може скластися в перспективі залежно від використання тієї чи іншої стратегії розвитку.
Ведення економічного і соціального прогнозування передбачає ви- вчення потенціалу національної економіки України, зокрема:
економічного і соціального (сукупності трудових ресурсів, розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії);
науково-технічного (сукупність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, нагромаджених знань у галузях суспільних, природничих, технічних наук, а також пе- редового досвіду);
промислово-виробничого (сукупність галузей промислового вироб- ництва, будівельної індустрії, транспорту і зв'язку, їхніх виробничих потужностей, основних фондів і трудових ресурсів);
сільськогосподарського (сукупність трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, технічних засобів, ресурсів рослинництва, а також лісних і водних);
потенціалу соціального розвитку (охорони здоров'я, культури і мисте- цтва, спорту, туризму, загальної і професійної освіти, підготовки фа- хівців вищої кваліфікації, різних видів громадської діяльності, об'єк- тів соціальної інфраструктури).
Важливою складовою прогнозування є прогнозування економічне.
Економічне прогнозування - це виявлення стану та можливих на- прямків розвитку явищ і процесів на різних рівнях економічної системи суспільства (мікро-, мезо-, макрорівні).
Джерелами інформації для прогнозування є:
накопичені знання і досвід;
фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;
економіко-математичні моделі. Способи прогнозування:
експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта про- гнозування;
екстраполяції-збирання інформації про розвиток об'єкта у минуло- му і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;
моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей від- повідно до очікуваних змін у його стані.
Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:
теоретико-пізнавальне - вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;
практичне (управлінське) - можливість прийняття на основі інфор- мації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.
Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування:
• Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розви- ток.
Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування наступні:
1. Ретроспекція - дослідження історії розвитку об'єкта прогнозуван- ня для забезпечення його систематизованого опису:
визначення джерел прогнозної інформації;
збирання, зберігання й обробка інформації;
- з'ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об'єк- та прогнозування, методів виміру і представлення інформації.
2. Діагноз - визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування (на- уковий опис основних характерних ознак):
- аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;
розробка моделі прогнозування;
вибір адекватного методу прогнозування.
3. Проспекція - розробка самого прогнозу (за даними діагнозу скла- дається прогноз розвитку національної економіки):
- верифікація (оцінка достовірності, точності та обгрунтованості прогнозу);
синтез (систематизація окремих прогнозів);
оцінка повноти інформації, уточнення;
- коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.
• Оцінка об 'єкта прогнозування на основі обраних альтернатив
- реалізація принципу багатоваріантності розвитку національної еконо- міки та її підсистем: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, мак- симізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).
Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управ- лінських рішень - формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і харак- теру конкретних заходів державного впливу (обгрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів держав- ного регулювання економіки для урядових структур).
Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень - запропоно- вані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.
Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозу- вання повинно грунтуватися на певних принципах, а саме: наукової об- ґрунтованості, системності, адекватності, багатоваріантності, цілеспря- мованості та ефективності.
Принцип наукової обґрунтованості - передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності - розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.
Принцип адекватності - означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності) - передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього роз- витку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається-за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливіс- тю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.
Принцип цілеспрямованості - прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначен- ня народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються сус- пільними потребами, породженими певними соціально-економічними, по- літичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.
Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноважен- ня економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точ- ним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних Даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.
Для успішної реалізації прогнозів необхідно забезпечити дві вимоги: по-перше, дотримання єдиних принципів формування прогнозів на різ- них рівнях прогнозної роботи і по-друге, дотримання прийнятої у світо- вій практиці послідовності.
Прогнози національної економіки розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, яку назива- ють економічною прогностикою.
Економічна прогностика - прикладна наука про способи розробки і реалізації економічних прогнозів.
Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає ке- рівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважли- віших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та прово- диться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.
На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогно- зування (див. рис. 6.4.1).
Методи прогнозування - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспек- тивного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кіль- кісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку національної економіки.
Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.
Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам:
поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок;
чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо ви- бору методів;
створення можливості накопичення статистичної інформації та її ви- користання для прогнозування.
Система оцінки та вибору методів прогнозування включає такі бло- ки: ретроспективного аналізу, завдання, зовнішніх і внутрішніх зв'язків об'єкта, відповідності та придатності вихідної інформації.