1. Технологічний підхід до виділення міжгалузевих комплексів пе- редбачає:

а досконале вивчення технології виробництва товарів та послуг;

Ь групування галузей, які пов'язані між собою послідовністю перероб- ки і використання загального матеріалу та однаковим призначенням продукції;

с розгляд міжгалузевого комплексу як групи галузей національного гос- подарства, які поєднані спільною метою розвитку; сі технологічне вдосконалення виробництва;

е вивчення технологічних можливостей створення міжгалузевих комп- лексів.

2. У споживанні паливно-енергетичних ресурсів в Україні доміную- ча роль належить:

а вугіллю; Ь газу; с нафті; сі торфу;

е іншим паливно-енергетичним ресурсам.

3. Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:

а сировинний фактор, споживчий фактор, фактор трудових ресурсів та

наукоємності; Ь енергетичний і споживчий фактор; с експортно-імпортний потенціал країни; сі екологічний фактор і фактор трудових ресурсів; е близькість до родовищ залізної руди і водних ресурсів.

4. Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться в та- ких економічних районах:

а Придніпров'ї, Столичному і Північно-Східному;

Ь Донецькому, Причорноморському, Центральному;

с Прикарпатті, Придніпров'ї і Донецькому економічному районі;

<І рівномірно розміщена по всіх економічних районах України;

е Донецькому і Придніпровському економічному районі.

5. До лісопромислового комплексу входять: а лісова промисловість;

лісозаготівельна промисловість; 6. Всі галузі, що входять до складу АПК об'єднують в такі сфери, або групи:

а рослинництво та тваринництво;

Ь рослинництво, тваринництво та переробні галузі АПК; с фондоутворюючі галузі, сільське господарство та переробні галузі; а* переробні галузі та виробнича інфраструктура; е фондоутворюючі галузі, сільське господарство, переробні галузі, ви- робнича інфраструктура.

7. В структурі посівів в Україні провідне місце займають: а зернові культури;

Ь технічні культури; с овочеві культури; сі бахчові культури;

е Україна характеризується рівномірним розподілом посівних площ між різними культурами.

8. Розміщення окремих підприємств харчової промисловості відбу- вається з урахуванням таких чинників:

а Оскільки продукція є нетранспортабельна підприємства територіаль- но орієнтуються на джерела відповідної сировини;

Ь Для якісного споживання підприємства територіально тяжіють до споживача;

с Розміщення окремих підприємств має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактору;

сі Підприємства в основному орієнтуються на транспортабельну сиро- вину, місце переробки визначається рентними витратами;

е Важливим фактором для розміщення є транспортна інфраструктура.

9. Регіональна відмінність роздрібного товарообігу в Україні зумов- лена:

а динамікою економічного розвитку регіону і структурою економіки;

Ь особливістю умов життєдіяльності населення;

с статево-віковими відмінностями і рівнем освіти населення;

сі середнім доходом на одного члена сім'ї;

е всіма вище переліченими чинниками.

10. Основним показником регулювання розвитку загальноосвітніх шкіл є:

а контингент учнів;

Ь наявність викладацького складу;

с загальна площа навчальних приміщень:

сі розвиненість інфраструктури поселень (зокрема транспортної мере- жі).

е всі вищевказані показники.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. www.ukrstat.gov.ua. розділ Транспорт і зв'язок. Дані станом лютий 2007 року.

2. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників звичайної ді- яльності залізниць України / Наук. кер. Ю.М. Цветов, M.B. Макарен- ко; Виконав. Н.С. Соколовська, Т.С. Рябчун, Т.В. Горяінова, О.В. При- хненко, О.В. Шевченко, А.І. Білоус, М.Ю. Цветов та ін. - К.: КУЕТТ, 2006. - 148 с.

3. Автомобільний транспорт України: стан, проблеми, перспективи роз- витку: Монографія / Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут; За заг. ред. A.M. Редзюка. - К.: ДП "Державто- трансНДІпроект", 2005. - 400 с.

4. www.kmu. gov.ua. Українська залізниця маневрує шляхом реформ // Департамент комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабі- нету міністрів України. - 2006 р.

5. Макаренко M.B. Економічна доцільність державного регулювання на транспорті. // Економіст. - 2006. - №10. - С. 25-27.

6. Іщук СІ. Розміщення продуктивних сил: теоретико-методологічні основи.-К.:УФІМБ, 1997.

7. Коротун І.М. Розміщення продуктивних сил України. - Рівне: УІВГ, 1997.

8. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / СІ. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін.; За ред. СІ. Доро- гунцова. - К.: КНЕУ, 2005. - 988 с.

9. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб- ник / СП. Качан, Т.С. Царик, Д.В. Ткач та ін; За ред. СП. Качана. - К.: Юридична книга, 2005. - 704 с.

Ю.Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб.- К.: Вікар, 2001.- 377с.

П.Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктив- них сил та регіональна економіка: Навч.посібн. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.

12. Іщук СІ. Промислові комплекси України. Наукові основи територіаль- ної організації: Навч. посібн. - К: Вид. Паливода A.B., 2003. - 248 с.

ІЗ.Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національ- на макроекономіка: Посібник. - К.: Академвидав, 2002. - 368 с. (Аль- ма-матер)

14.І.Л. Сазонець, В.В. Джинджоян, О.О. Чубар. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320 с.

15.Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна еконо- міка: Навч. посібн. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 325 с.

і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є ба- гатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господар- ського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка вклю- чає:

• валовий внутрішній продукт на душу населення;

• показники ефективності функціонування економіки, що обчислюють- ся на базі ВВП;

• виробництво основних видів продукції на душу населення;

• рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня гра- мотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВП на ду- шу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовими показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 і більше - високий. Украї- на за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Згідно «Звіту ООН про людський розвиток - 2005», Україна переміс- тилася з 70-го в 2004 р. на 78-е місце в 2005 р., посівши місце між Са- удівською Аравією та Перу. У цей же час найкраща за цим показником пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Бі- лорусь - 67. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Ав- стралія, Люксембург і Канада.

Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростан- ня є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якіс- ний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання спів- відносяться як загальне і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Проблема економічного зростання є найважливішою проблемою еко- номічної теорії та практики на сучасному етапі.

Категорію економічного зростання досліджували економісти ще в ХУІІІ-ХІХ ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.), а в кінці 30-х років XX ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок.