1. Формування груп учасників: 10-15 чоловік висококваліфікованих, ерудованих спеціалістів.

2. Складання проблемної записки для учасників:

* опис методу, за яким проводиться «мозкова атака» (принципи, умови, гарантії авторства генераторам ідей);

• опис проблемної ситуації (аналіз причин, можливих наслідків, шляхів вирішення проблеми, формулювання проблемної ситуації у вигляді головного питання з ієрархією підпитань).

3. Генерація ідей - обговорення проблемної ситуації за певними прави- лами: точні й лаконічні висловлювання (максимум три речення); не дозволяються скептичні й критичні зауваження, а також використання так званих домашніх заготовок.

4. Систематизація висловлених ідей.

5. Деструкція - критична оцінка кожної висловленої ідеї з позиції її ефективності, доцільності, практичної реалізації.

6. Складання прогнозу у вигляді списку ідей відносно майбутнього роз- витку об'єкта, які можна і потрібно реалізувати.

Метод «Дельфі» - систематичний збір інформації про об'єкт про- гнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних. Він дає змогу узагальнити думки окремих експертів в узгоджену групову думку.

Особливості методу «Дельфі»:

• анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

• використання результатів попереднього туру опитування (з анкет ви- бирається необхідна інформація для подальшого її аналізу та застосу- вання);

• статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).

Метод Дельфі є ефективним, оскільки він дає змогу ліквідувати низку труднощів, пов'язаних з роботою колективної експертної комісії.

Застосування інтуїтивних методів у наш час пов'язане з підвищеним динамізмом структурного зрушення ВНП світової економіки, а також з тим, що ряд показників, які є необхідними для побудови сучасних моде- лей, не можуть бути визначені суто математично зі статистичних даних. За один-три роки (період найближчого прогнозування) продукція народного споживання, на яку в попередні роки підвищився попит, може стати нікому не потрібною. Попит на засоби виробництва завжди відрізнявся порівня- ною стабільністю, але у зв'язку з вибуховим підвищенням наукомісткості та швидким розвитком технологій він також дуже швидко змінюється.

Оскільки експертні оцінки є інтегральною сумою прогнозів незалеж- них експертів, вони незалежні від обрання конкретних моделей чи мате- матичних методів. Розробка досконалих технологій експертних оцінок та мсгодик об'єктивізації їх результатів, по-перше, дали змогу об'єктивно підвищити рівень надійності експертиз, а по-друге, поліпшити їх суміс- ність із формалізованими.

Формалізовані методи прогнозування. Формалізовані методі? про- гнозування базуються на аналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрії, кожне рівняння «припасовують» до да- них, щоб отримати параметричні оцінки (такі як гранична схильність до споживання, зростання потенційного ВНП, рівняння попиту на гроші тощо). Звичайно, на кожній стадії автори моделей використовують свій власний досвід і розсудливість, щоб оцінити, чи прийнятні результати. Після зведення моделей докупи вони розглядаються як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь, великі системи міс- тять від кількох сотень до десятків тисяч змінних. Оскільки зовнішні та політичні змінні точно визначені (населення, урядові видатки та ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні зміни на майбутнє.

Формалізовані методи прогнозування - складання прогнозу на осно- ві використання математичних формул та економіко-математичних моде- лей для визначення кількісних параметрів.

До групи формалізованих методів входять методи прогнозної екс- траполяції та економіко-математичне моделювання.

Методи прогнозної екстраполяції - вивчення попереднього і сучас- ного стану розвитку об'єкта і перенесення закономірностей минулого і сучасного розвитку на майбутнє.

Метод екстраполяції - один з основних у прогнозуванні економіки. Він передбачає, що на основі статистичних даних досліджуються законо- мірності й тенденції економічних явищ. Цей метод ґрунтується на при- пущенні, що незмінні фактори при розвитку даного явища в минулому будуть діяти й у майбутньому. При формуванні прогнозу з допомогою екстраполяції виходять з тенденцій зміни тих чи інших кількісних харак- теристик об'єкта. Екстраполюються оціночні, функціональні, системні та структурні характеристики. Екстраполяційні методи є найбільш по- ширеними й розробленими.

Математично екстраполяцію можна зобразити за допомогою наступ- ної формули:

1^+1 = /(#■!), (6.4.1)

де У| + £ - значення екстрапольованого рівня (прогноз); ї/¹ - база, екстраполяції;

Ь - період упередження (відрізок часу від моменту надходження останніх статистичних даних про об'єкт прогнозування до моменту, який цікавить дослідників).

Найпростішим методом екстраполяції є метод найменших квадра- тів, за допомогою якого встановлюються розмах коливань прогнозова- них тенденції чи явища, тобто прогнозується можливий ризик неотри- мання прогнозного результату. Екстраполяція на основі плинних серед- ніх використовується за умов короткострокового прогнозування.

Метод плинних середніх полягає в тому, що при прогнозуванні числових рядів необхідно враховувати дисконтування вихідних даних.

Кінцевим точкам ряду потрібно надати більше значення, а спостере- женням, які належать до минулого, - менше. Це можна частково враху- вати за допомогою процедури плинних середніх з кінцевою довжиною відрізку усереднення, де значення ваг, які приписують останній групі (25+1), не залежать від попередніх значень.

До методів прогнозної екстраполяції відносять дисперсію 8 (стандарт- не середньоквадратичне відхилення реальних даних від прогнозних):

b = №-E_Rn?-P_i, (6.4.2)

де 5 - стандартне середнє відхилення реальних даних від прогнозних; п - число спостережень; / - число періодів; Е - реальні значення;

Е_я- прогнозні значення (середнє очікуване значення); Р- значення ймовірності.

Найпоширенішими є методи регресійного і кореляційного аналізів.

Метод регресійного аналізу використовують для дослідження форм зв'язку, які визначають кількість співвідношення між випадковими вели- чинами досліджуваного випадкового процесу. Регресійний аналіз є час- тиною теорії кореляції.

Метод кореляційного аналізу визначає кореляційні зв'язки між ви- падковими величинами. Дві випадкові величини а і b називаються ко- реляційно пов'язаними, якщо математичне сподівання однієї з них змі- нюється залежно від зміни іншої. Парна кореляція дає змогу з'ясувати залежність між двома показниками. Кореляційний аналіз дає змогу пере- віряти різні економічні гіпотези про наявність та силу зв'язку між двома явищами і групою явищ.

Слід відзначити, що методи екстраполяції можуть бути не тільки про- стими, а й складними. З допомогою складних методів екстраполюються кількісні параметри великих систем - характеристики економічного, на- укового та виробничого потенціалів, дані про результативність науково- технічного прогресу тощо.

Поширеним методом прогнозування є моделювання.

Слово «модель» походить від латинського «modulus», що означає «мі- ра, зразок». У науці термін «модель» означає певний умовний образ об'єк- та дослідження, а в прогнозуванні - економічні чи соціальні процеси.

Модель є одним з важливих інструментів економічного прогнозуван- ня, наукового пізнання досліджуваного процесу. Конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його суттєвих ха- рактеристик, експериментальний і теоретичний аналіз моделей, співстав- лення результатів з даними об'єкта, коригування моделі складають зміст методу моделювання.

Економіко-математичне моделювання - спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому.

Цей метод вважається достатньо ефективним засобом прогнозування можливого явища, нових або майбутніх економічних і технічних засобів і рішень. Вперше для цілей прогнозування складання моделей було розпо- чато в економіці з метою вирішення завдань організаційного управління, які характеризуються великою розмірністю та складністю та які немож- ливо вирішити з допомогою математичного програмування та аналізу в рамках теорії ймовірності.

Засобом вивчення закономірностей розвитку економіки та соціальних процесів є економіко-математична модель.

Економіко-математична модель - система формалізованих співвід- ношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему.

Система економіко-математичних моделей економетричного типу Служить для опису відносно складних процесів економічного чи соці- ального характеру. Економетричне моделювання ґрунтується на оброб- ці статистичної інформації ретроспективного характеру, оцінці окремих змінних величин і їх параметрів.

Економіко-математичні моделі можна класифікувати залежно від різ- них ознак (табл. 6.4.1). Серед них відомі факторні, структурні та ком- біновані.

« Факторні моделі описують залежність рівня і динаміки певного еко- номічного показника від рівня і динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього.

Залежно від виду факторів (зовнішніх або внутрішніх) факторні моде- лі поділяють на екзогенні й ендогенні, а залежно від кількості факторів- часових параметрів - на одно- та багатофакторні. Власне багатофактрр- ними є більшість моделей, у яких розглядають макроекономічні виробни- чі функції, формування попиту на товари і послуги залежно від грошових доходів населення, цін, раціональних норм споживання та ін.

Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле або агрегат.

Такі моделі мають матричну форму і їх застосовують для аналізу та прогнозування міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків. Найпошире- нішою формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції. У цій моделі відображені натураль- ні й вартісні зв'язки в національній економіці. Міжгалузевий баланс розробляють у вигляді укрупненої динамічної і розгорнутої натураль- но-вартісної моделі. Динамічна модель дає змогу передбачити розвиток економіки з урахуванням трьох головних факторів: досягнутого рівня

економічного потенціалу, перспективних тенденцій зміни показників ефективності трудових ресурсів, перспективної структури кінцевих по- треб суспільства. Модель натурально-вартісного балансу містить комп- лексну характеристику національної економіки і конкретизує показни- ки, розраховані за допомогою укрупнених динамічних моделей міжга- лузевого балансу.

Критерій	Види моделей
За характером і змістом	Факторні
	Структурні
	Комбіновані
	Сітьові
	Імітаційні
За очікуваним результатом (оптимальністю)	Мінімізації витрат
	Максимізації кінцевого результату
За рівнем агрегування показників	Макроекономічні
	Міжгалузеві
	Галузеві
	Міжрегіональні
	Регіональні
За номенклатурою продукції	Однопродуктові
	Багатопродуктові
За часом ——__________________________	Статичні
	Динамічні
За аспектами розвитку національної економіки	Фінансів
	Трудових ресурсів
	Основних фондів
*	іколопчних ресурсів
	Цоходів тощо

Таблиця 6.4.1. Класифікація економіко-математичних моделей економічного і соціального прогнозування

Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних, так і факторних моделей.

Сітьові моделі мають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх до- помогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального роз- витку окремих регіонів тощо.

У ситуації, коли відомі математичні методи і моделі виявляються над- то спрощеними і не можуть адекватно відобразити економічну реаль- ність, використовують також методи імітаційного моделювання.

Імітаційна модель є формалізованим описом виробничої системи че- рез її елементи та залежності між ними, вона відображає порядок розра- хунку показників, які характеризують ці елементи і залежності.

Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної сис- теми, наприклад, модель макроекономіки - система національних рахун- ків, модель структури економіки тощо.

Певні види моделей економічного та соціального прогнозування мо- жуть класифікуватися залежно від критерію оптимізації або найкращо- го очікуваного результату. Наприклад, розрізняють економічні моделі, в яких мінімізуються витрати, та моделі, в яких бажано отримати, наприк- лад, максимум продукції.

Моделі за рівнями агрегування показників розвитку національної еко- номіки поділяють на макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні. Макроекономічні моделі використовують під час складання економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До них належать одно- і багатофакторні моделі економічного зростання, моделі розподілу національного доходу, структурні, міжгалузеві, галузеві, від- творення основних фондів і руху інвестиційних потоків, рівня життя. Міжрегіональні, галузеві і регіональні моделі застосовують у разі про- гнозування відповідно на міжрегіональному, галузевому і регіональному рівнях.

Залежно від номенклатури продукції, сировини розрізняють одно- і багатопродуктові моделі. В однопродуктових визначають одне обме- ження щодо попиту на продукцію, яку виробляє галузь, або одне обме- ження на ресурс. У багатопродуктових моделях розглядають два і більше обмежень за попитом на продукцію галузі в цілому або на споживання ресурсу.

З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними та динамічними.

Статичні моделі використовуються, коли обмеження в моделі вста- новлюються для одного визначеного відрізку часу протягом планового періоду, і при цьому мінімізуються витрати й максимізується кінцевий результат.

Динамічні моделі використовуються, коли обмеження встановлю- ються для кількох відрізків часу також при мінімізації або максимізації ефекту за весь плановий період. Динамічні моделі дають змогу робити висновки про головні риси розвитку економічних систем, які суттєво не

залежать від початкових умов. Ці висновки потрібно згодом деталізувати за допомогою інших методів.

За роллю ресурсів у розвитку економіки розрізняють моделі відтво- рення трудових ресурсів, основних фондів, системи фінансів, еконо- мічних ресурсів тощо.

Вибір моделей прогнозування макроекономічних показників залежить від критеріїв оптимізації й отримання найкращих бажаних результатів. Моделі можуть бути представлені у вигляді не тільки математичних фор- мул, а й діаграм, графіків, макетів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке програма? Здійсніть класифікацію програм.

2. У чому полягає програмування?

3. Розкрийте особливості цільових комплексних програм.

4. Охарактеризуйте довго-, середньо- та короткострокові програми еко- номічного і соціального розвитку національної економіки.

5. Які міжнародні програми Ви знаєте?

6. Що таке прогноз та економічний прогноз? Яки види прогнозів Ви зна- єте?

7. У чому полягає суть макроекономічного прогнозування?

8. Які джерела прогнозної інформації Ви можете назвати?

9. Назвіть спільні й відмінні риси пошукового та нормативного прогно- зів.

10. Охарактеризуйте основні принципи макроекономічного прогнозування. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Державна програма економічного й соціального розвитку може складатися:

a. на довгострокову перспективу;

b. на середньострокову перспективу;

a. на наступний рік;

b. для розвитку регіонів;

c. всі попередні відповіді вірні.

2. Програми, що розробляють для масштабної реалізації значних науково-технічних досягнень: створення нових видів конкурен- тоспроможної техніки, принципово нових технологічних процесів і нововведень та доведення їх до практичної реалізації, а також розвитку наукових досліджень і технічних розробок за найбільш перспективними напрямками науки й техніки. Це визначення:

а. програми;

b. програми економічного та соціального розвитку національної еконо- міки;

c. програми економічного та соціального розвитку національної еконо- міки на довгострокову перспективу;

сі. цільової комплексної програми;

е. цільової комплексної науково-технічної програми.

3. Система взаємопов'язаних і узгоджених заходів, план дій, спрямо- вані на досягнення єдиної мети, розв'язання однієї проблеми, це:

a. програма;

b. економічна програма;

c. цільова комплексна програма;

с. цільова комплексна науково-технічна програма; е. програма економічного і соціального розвитку національної економі- ки.

4. Наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслід- кових зв'язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів - це:

a. програма;

b. програмування;

c. цільова комплексна програма; А прогноз;

е. прогнозування.

5. За змістом комплексні цільові програми поділяються на:

a. соціально-економічні програми;

b. виробничі та регіональні програми;

c. науково-технічні програми;

сі. екологічні та інституційні програми; е. всі вищеперераховані.

6. Прогнози можна класифікувати за:

a. ступенем контролю та масштабом;

b. функціональною ознакою та часом;

c. об'єктом та кількістю об'єктів;

сі. залежно від варіанту прогнозу та від того, прогноз заданий одним чис- лом чи інтервалом; е. за всіма перерахованими ознаками.

7. До принципів прогнозування національної економіки відносить- ся:

a. принцип наукової обґрунтованості та адекватності;

b. принцип багатоваріантності (альтернативності); с принцип цілеспрямованості;

а. принцип ефективності (рентабельності); . всі перераховані принципи.

8. До головних функцій прогнозування можна віднести наступні:

a. науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних проце- сів і тенденцій національної економіки;

b. оцінка об'єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив;

c. підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рі- шень;

d. оцінка можливих наслідків прийнятих рішень;

e. всі перераховані функції.

9. Економіко-математичні моделі можуть класифікуватися за:

a. характером і змістом;

b. очікуваним результатом;

c. рівнем агрегування показників;

d. аспектами розвитку національної економіки;

e. всіма перерахованими ознаками.

10. До колективних інтуїтивних методів прогнозування не належить:

a. метод «комісій»;

b. «Мозкова атака»;

c. Матричний;

d. Метод «Дельфі»;

e. «Дерево цілей».

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» № 2623-ІП від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВРР). - 2001.-№48.

2. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 26 квітня.

3. Закон України «Про державні цільові програми» № 1621-IV від 18 бе- резня 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 2004. - 21 квітня.

4. Державне регулювання економіки / За заг. ред. І.Р. Михасюка. - Львів: Українські технології, 1999. - 640 с.

5. Дітківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 209 с.

6. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Відп. ред. СВ. Мочерний. Т. 1. - К.: Академія, 2000. - С. 130, 308, 422.

7. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. - К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. - 320 с.

8. Пашута М.Т., Калина A.B. Прогнозування та макроекономічне плану- вання: Нав. посіб. - К.: МАУП, 1998. - 192 с.

Розділ VII. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Основні поняття і терміни
• Глобальні проблеми людства; • Державна програма соціально- економічного розвитку України; • Концепція сталого розвитку; • Національні інтереси;	• Принципи сталого розвитку економіки; • Сталий розвиток національної економіки; • Якість та рівень життя населення.