1. зовнішні - енергія Сонця, гравітаційна енергія;

2. поверхні Землі, що в свою чергу поділяються на ресурси фізичного середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (назем- ні, водні, грунтові);

3. земних глибин - мінерально-сировинні (металічні, неметалічні);

4. Паливно-енергетичні.

За цільовим призначенням природні ресурси поділяються на: матері- альні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

За рівнем необхідності для життя людини природні ресурси поділя- ються на: вкрай необхідні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.

У зв'язку з інтенсивним використанням природних ресурсів, їх ви- снаженням і деградацією вони стають предметом все більшого вивчен- ня багатьох галузей науки: економіки, екології, географії, геології тощо. Комплексність використання природних ресурсів визначає можливість і необхідність варіантного підходу до їх використання. Вибір варіанта, хоч і заснований на всебічному врахуванні природних властивостей ресурсів, але визначається також соціально-економічними і технічними факторами - загальними і локальними.

Розглянемо детальніше, якими природними ресурсами володіє Україна.

Земельні ресурси. До земельних ресурсів належать землі, які вико- ристовуються або можуть бути використані різними галузями господар- ства. Земельний кодекс України визначає кілька основних категорій зем- лекористування залежно від функціонального використання та цільового призначення земель: землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, землі при- родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі запасу, землі водного фонду.

У структурі земельного фонду (територіальний аспект земельних ре- сурсів) 69,1% становлять сільськогосподарські угіддя, забезпеченість якими одного мешканця країни досить висока - 0,89 га. Площа орних земель становить 32,5 млн. га, на кожного жителя їх припадає 0,69 га. Ліси й лісові площі займають 17,8%, в тому числі вкриті лісом - 14,7%. Чотири відсотки території країни вкрито водою, 1,5% - болота й заболо- чені території (табл. 2.2.1.).

Таблиця 2.2.1. Земельний фонд України станом на 1 січня 2005 р.

Види основних угідь	Площа земель
	всього тис. га	% до заг. площі
Сільськогосподарські землі	41722,2	69,1
Ліси та інші вкриті лісом площі	10782,2	17,8
Забудовані землі	2442,0	4,0
Всього земель (суша)	57926,7	96,0
Води (території, покриті поверхневими водами)	2428,1	4,0
Разом (територія)	60354,8	100

На кінець 2005 р. орні землі становили 77,8% загальної площі сільгос- пугідь. У центральних, південних і подільських областях рівень розора- ності земель сягає 86-90% і більше, в решті областей 60-80%.

Лише в Закарпатті рівень розораності менший (50%). Такі самі від- мінності існують і в землезабезпеченості населення - від 0,15 га ріллі на одну особу в Закарпатті до 1,5 га - у південних районах.

Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика пло- ща земель (близько 2,5%), проте в Криму й Закарпатті - вже 6-7% сіль- госпугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - мен- ше 2%. Сіножатями кінець 2005 р. було зайнято 2,42 млн. га, найбільше їх у Закарпатті (20,5%) та на Поліссі (до 15%). Пасовищ 5,5 млн. га.

Площа зрошуваних земель в Україні становить 2,2 млн. га. На них виробляється понад 7% валової продукції рослинництва. Площі земель, які потребують зрошування, становлять понад 10 млн. га.

Структуру ґрунтового покриву України формують 650 видів грунтів, які об'єднуються в грунтові типи поширені зонально. На Поліссі найпо- ширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові грунти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові ґрунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві. У північно- західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні — кашта- нові ґрунти, є тут також середньо-, сильно- і слабосолонцюваті ґрунти. Гірські масиви Карпат та Криму вкриті бурими лісовими й сіро-бурими лісовими ґрунтами.

Дедалі більше ґрунтів підкислюється, в них зменшується вміст рухо- мого фосфору та обмінного калію. Зменшується фізична площа зрошу- вання, а сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем не сприяє раціональному використанню землересурсного потенціалу України. До 20% земель міських, приміських та індустріальних районів перебуває у кризовому стані. Брак належного фінансування призвів до практичного припинення робіт з проведення протиерозійних заходів та заходів щодо рекультивації порушених земель.

У найближчій перспективі структура землекористування значно змі- ниться через зростання кількості фермерських землеволодінь і подальшу приватизацію землі. Однією з найважливіших проблем переходу до рин- кових відносин є розробка деталізованого земельного кадастру на основі бонітування грунтів.

Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України те- риторіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Кри- му дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування усіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України потрібне штуч- не зрошування, оскільки тут випадає недостатньо опадів улітку, а також можливі засухи.

На фоні інших держав - Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн. гектарів земель майже 70 % становлять сільсько- господарські, 17% - лісові угіддя. Майже 4 % території країни забудо- вано.

У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,7% земель. Здійснено паювання 26,4 млн. га земель, пере- даних у колективну власність 11419 підприємствам. Розпочалося масове відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у на- турі та видача державних актів на право приватної власності на землю. Власникам земельних часток передано в оренду 22,4 млн. га земель.

Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних від- носин. Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального та ефективного оновлення сільськогоспо- дарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших га- лузях виробництва, підвищення добробуту населення.

Тому в сучасних умовах є необхідним визначення основних напря- мів подальшого реформування земельних відносин з метою забезпечен- ня ефективного використання потужного потенціалу земельних ресурсів держави.

В Україні забудовано 4% земель, 2% складає територія міст, в яких проживає 68% населення і зосереджено ³Л основних виробничих фондів. Раціональне використання земель міст, населених пунктів як ресурсної складової залишається важливим резервом.

Мінерально-сировинні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси (табл. 2.2.2.) належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За харак- тером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи палив- но-енергетичні, рудні й нерудні. Особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. На даний час в надрах України виявлено близько 20000, розвідано і враховуються Дер- жавним балансом запасів 7829 родовищ і проявлень 97 видів природних і техногенних корисних копалин, з яких 3329 родовищ 62 видів корисних копалин залучено до промислового освоєння більше, ніж на 2000 гірни- чо-видобувних підприємств.

В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугіл- ля, запаси якого зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському ба- сейнах.

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис. км². Родовища кам'яного вугілля тут концентруються на трьох ділян- ках: Старий Донбас - на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас - Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропе- тровській області, Південний Донбас - на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього ви- явлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Більшість вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75% розвіда- них його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на пів- дні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис. км². Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300-659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5-1,0 м. Вугіл- ля має меншу теплотворчу здатність, вишу зольність і довге полум'я при згорянні, шо сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб.

З родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Пе- трівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному ба- сейні площею понад 100 тис. км². Основна маса його залягає в Кірово- градській і Дніпропетровській областях. Тут найбільші родовища - Верх- ньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потуж- ність пластів - 4-5 м, глибина залягання - від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом.

Запаси корисних копалин в Україні

Вид корисних копалин	Оди- ниця виміру	Запаси за категоріями		Кількість родовищ
		А+В+С,	с,	Усього	Що розробл.
Нафта, конденсат	тис.т	234848	55500	278	178
Газ природний	млн. м3	1148283	333800	336	208
Вугілля кам'яне	тис.т	43219900	109106000	685	257
Вугілля буре	тис.т	2588200	319500	77	11
Залізна руда для збагачення	тис.т	26321401	4304375	52	28
Марганцева руда	тис.т	2276397	169192	3	2
Ртутна руда	тис.т	5245	14038	11	4
Сірчана руда	тис.т	665129	145730	12	5
Калійно-магнієва сіль	тис.т	2738099	792246	18	6
Кухонна сіль (кам'яна)	тис.т	16442210	6814828	14	11
Графітова руда	тис.т	125951	38881	5	1
Цементна сировина	тис.т	3132283	906140	39	24
Цегельно-черепична сировина	тис.т	2378572	92882	1825	851
Піщано-гравійна сировина	тис.т	3021049	400562	397	104
Бентонітова сировина	тис.т	61330	221	6	2
Каолін вогнетривкий	тис.т	66992	19903	7	5
Доломіти	тис.т	425098	48463	8	4
Флюсовий вапняк	тис.т	2523843	165369	14	7
Пісок формувальний	тис.т	889726	238687	21	8
Мінеральні підземні води	млн. м3	64,5 за добу	0,9 за добу	146	112

Таблиця 2.2.2

Перспектива розвитку буровугільної бази полягає в освоєнні родовищ Лівобережжя — Синельниківського, Оріхівського, Санджарівського. Можлива розробка Новодмйтрівського (Харківщина), Сула-Удатійського (Полтавщина) родовищ. За оцінками, на Лівобережжі міститься 11% гео- логічних запасів бурого вугілля. Відоме також Белградське родовище в Одеській області. Загальні промислові запаси бурого вугілля становлять 2588200 тис. т (А + В + С,) і за категорією С₂ — ще 10906000 тис. т.

Україна — один з найстаріших регіонів промислового видобутку на- фти та пов'язаного з нею природного газу. Обстежено й розвідано 278 ро- довищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208, з надр України видобуто на сьогодні близько 350 млн. т і 1700 млрд. м³. Обсяги промислових запасів становлять 234,8 млн. т нафти й 1148,2 млрд. м³ конденсату природного газу. Нафтогазоносні площі зосереджені в трьох регіонах - Передкарпатському, Дніпровсько-Донецькому та При- чорноморсько-Кримському. У Передкарпатті відкрито 16 родовищ нафти (найбільші - Долинське, Уличинсько-Орівське) на глибинах 1000-3000 м. Серед основних газових родовищ - Угерське, Рудківське, Більче-Волиць- ке, нафтогазових - Бабчинське і Битків-Пасічне.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут від- крито понад 20 площ і родовищ природного газу. Перспективні газові поля лише в Азовському морі оцінюються 1,3 трлн. м³ природного газу. Експлуатуються газові родовища Джанкою і Тарханкутського півостро- ва, відкрито Північно- й Східно-Казантипське родовища.

Загальні .геологічні запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд. т. Відомі їх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях (Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці).

В Україні відомо понад 1500 родовищ торфу, а геологічні його запаси становлять 2,46 млрд. т, з них промислових 1,84 млрд. т. За загальними по- кладами виділяються Волинська (Цирське, Турське), Рівненська (Мороч- не, Дубняки, Кремінне), Чернігівська (Замглайське, Сновське), Київська (Ірпінське, Супійське) та Львівська (Стоянівське, Львівське) області.

Є в Україні також родовища уранових руд, які розробляються Смолін- ським рудоуправлінням (Кіровоградська область) і виявлені в Побужжі (Південне, Калинівське, Лозоватське), на Волині та Жовтих Водах (Дні- пропетровська область).

Загальні запаси залізних руд за категоріями А + В + С, оцінюються 26,3 млрд. т, з них 18,7 млрд. т у Криворізькому басейні. Більшість заліз- них руд зосереджена в 48 родовищах Криворізько-Кременчуцького, Бі- лозерсько-Конкського та Керченського басейнів і Приазовському залізо- рудному районі.

Криворізько-Кременчуцький залізорудний басейн - єдиний рудоносний масив, який вузькою (2-7 км) смугою простягається на більш ніж 100 км

Дніпропетровської області і до півдня Полтавщини. Загальна площа гір- ничого відводу сягає 700 км², площа гірничих робіт - 360 км², загальні за- паси залізної руди -27,1 млрд. т (понад 83% загальних у державі). Розро- бляється 10 кар'єрів глибиною до 300 м кожний і 26 шахт з 65 розвіданих з максимальною глибиною 1125 м. Багаті на залізо руди розробляються шахтним способом, бідні - відкритим. Басейн характерний значним по- рушенням порід та розвитком техногенної тріщинуватості, що спричиняє підтоплення на гірничих виробітках, ускладнює умови видобутку і заго- стрює вкрай напружену екологічну ситуацію.

У Білозерсько-Конкському басейні поклади залізної руди на 45 км простягаються уздовж лівого берега Дніпра в Запорізькій області, про- мислові запаси ії становлять 0,7 млрд. т, загальні - 2,5 млрд. т.

Керченський залізорудний басейн містить 1,8 млрд. т залізних руд, з них промислових - 1 млрд. т. Руди містять 30-40% металу і залягають неглибоко від поверхні. Руйнування міжгалузевих зв'язків призвело до тимчасової консервації басейну в середині 90-х років.

Приазовський залізорудний район об'єднує кілька родовищ, серед яких найбільші - Базавлуцьке та Гуляйпільське. Він розглядається як першочергова резервна база сировини. Локальні осередки родовищ за- лізних руд є в Харківській (Вовчанське) та в Донецькій (Мангуське) об- ластях.

З чорних металів другим за значенням є марганець. Загальні його за- паси 3,5 млрд. т, промислові - 2,3 млрд. т, Україна забезпечує 32% його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні ви- діляються Нікопольський, Інгулецько-Дніпровський та Великотокмаць- кий райони. В останньому сконцентровано 1,4 млрд. т руди. Залягає вона горизонтальними пластами на глибині 15-170 м, що сприяє відкритому її видобутку. Вміст у ній чистого металу 27-28%. Марганцеві руди є також у Побузькому, Донецькому й Покутському марганцеворудних районах.

До чорних металів належить також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2,6 млн. т), а зосереджені переважно в Капітанівсько- му родовищі.

Рівень розвитку кольорової металургії в Україні зумовлений низьким забезпеченням її території рудами кольорових металів. Запаси руд із вміс- том нікелю 3-5% зосереджені в 10 родовищах двох груп - Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропетров- ській (Нове, Тернівське, Девладівське). Руди розробляються відкритим способом.

Алюмінієва сировина залягає у вигляді бокситів (Високопільське ро- довище), алунутів (Берегівське, Беганське, Лопошнянське) і нефелінів (Приазов'я), але експлуатується з них тільки Високопільське. Ртутні ру- ди розробляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми.

Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Іранське родовище) і Дніпропетровській (Самотканське родовище) областях. Поліметалеві ру- ди виявлено в Берегівському й Беганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькій області (бі- ля Артемівська), Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в середньому Придніпров'ї, Побужжі, вольфрам - на Кіровоградщині, олово - у Приазов'ї, ванадій - у Житомирській області.

Знайдені в Україні і запаси золотої руди. Основні її запаси зосередже- ні в Кіровоградській, Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Лу ганській, Донецькій областях та в Мужіївському (Закарпатська область) родовищі. Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох основних групах ро- довищ - Часів'ярське, Новоселівське, Новорайське (Донецька область), Полозьке (Запорізька), Озернянське (Черкаська), Павлоградське і П'яти- хатське (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджено в межах металур- гійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотрощьке, Ямське), вогнетри- вів — у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської облас- тей (Правдинське, Веселівське). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 родовищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське, Новотрощьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горб- ківське на Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використову- ються в ливарній справі та інших галузях.

Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30%. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом. її запаси повніс- тю забезпечують потреби України й навіть дають можливість експорту- вати, хоча з точки зору екологічної безпеки слід зменшити масштаби її видобутку.

Загальні промислові запаси кам'яної солі перевищують 16 млрд. т, а основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), За- карпатті (Солотвине), Прикарпатті (Болехівське, Долинське, Дрогобиць- ке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східно- сиваське, Сасик-Сиваське). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способом у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій гру- пі родовищ. Глибина залягання рудних тіл 200-300 м.

Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька область), Старокримському (Донецька) родовищах, проте розробляється він лише У Завалівському родовищі (Кіровоградська область).

Майже 11 км³ води акумулюють 3 тис. озер, у т. ч. 2,5 км³ прісної; 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 км³. Найбільші озера й лимани розташовані на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чор- ного та Азовського морів, у Криму. Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці. Вони займають територію понад 7 тис. км³ (саме таку площу орних земель і сіножатей було вилучено в Україні із сільськогосподарського обороту).

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км³ і зосереджені переважно на півночі й заході країни. Глибина їх залягання коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні. Прогнозні ресурси сягають 61690 тис. м³/добу. Забезпеченість прогнозними ресурсами підземних вод по Україні перебуває на рівні 0,3-5,5, а в середньому становить 1,15 м³/добу на 1 людину. Всього розвідано 369 родовищ підземних вод на 999 ділян- ках із затвердженими експлуатаційними запасами 15760,2 тис. м³/добу, або 26% від їх загальної кількості.

Використовуються підземні води для задоволення різноманітних по- треб. У 11 з 27 адміністративних одиниць за їх рахунок забезпечується по- над 50% потреб у господарській та питній воді. Водопостачання Львова, Луганська, Тернополя, Хмельницького, Полтави повністю забезпечується підземними водами. Для решти обласних центрів цей показник близький до 50 % або перевищує цей показник, а у північних районах багато місте- чок і селищ забезпечують власні потреби тільки за рахунок підземних вод.

В Україні забір підземних вод становить 10287 тис. м³/добу. У тери- торіальному плані запаси їх збільшуються з півночі на південь, потреби водокористувачів і водозабір - у зворотному напрямку.

Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, зо- середжені в 84 родовищах, з них 35 експлуатуються на повну потужність.

Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Значна час- тина річкового стоку є транзитною з територій суміжних держав. Сумар- ний річковий стік (без урахування стоку р. Дунаю) у середній за водністю рік становить 87,1 млрд. м³, а в розрахунковий маловодний - 55,9 млрд. м³, у т. ч. транзитний стік з територій Росії і Білорусі - відповідно 34,7 і 24,2 млрд. м³. Майже 65% річкового стоку припадає на басейн Дніпра, 11% - Дністра, 4% - Сіверського Дінця, 3,5% - Південного Фосфорити відкриті й розробляються в Ізюмському (Харківська об- ласть), Кролевецькому (Сумська), Незвиському (Придністров'я), перспек- тивні апатитові утворення виявлено на Житомирщині та в Приазов'ї.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рів- ненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища), Донецькій (Волно- ваське), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мармур - у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастопольське).

Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд. м³, муруваль- ного каменю - 375 млн. м³. Вапняки утворюють кілька ареалів - Придні- стровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мертель - Волино-По- дільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька об- ласті) ареали.

Найбільші родовища бентонітів -Черкаське, Камиш-Бурунське родо- вища. Промислові запаси скляних пісків -120 тис. т. Вони містяться більш як у 20 родовищах (найбільші Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є за- паси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Слід зазначити, що Україна має великі можливості для експорту заліз- ної руди, марганцю, титану, сірки, калієвих солей та іншої сировини.

Водні ресурси. Водні ресурси знаходять застосування в енергетичній галузі, є джерелом виробничого й побутового водопостачання, а також простором розміщення підприємств та шляхів водного транспорту. Рі- вень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є не- достатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних та морських вод.

Водні ресурси України становлять 209,8 км³, причому формується в її межах лише 25%, решта - надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Об'єм підземних вод - 7 км³, а в господарстві використовується 1 млрд. м³ морської води.

Балансові запаси річкового стоку країни становлять (без Дунаю) 87,1 км³. Водні ресурси зосереджені здебільшого (58%) у басейні Дунаю за річ- ної потреби лише 5% обсягу використання води у країні в цілому. Разом з тим, у Донбасі, Криворіжжі, Криму, де є значні водокористувачі, форму- ється найменша кількість водних ресурсів, що зумовлює їх дефіцит.

Більшість водоресурсних систем України є природно гостродефіцит- ними, а нерівномірність їх поширення на території стала еколого-ресурс- ним детермінантом подальшого розвитку господарства. Природний роз- поділ водних ресурсів не відповідає потребам водопостачання, а природна вододефіцитність території на фоні виснаження ресурсної бази створює систему факторів обмеження подальшого водогосподарського розвитку. Водні ресурси України формуються переважно за рахунок стоку річок У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, що в Україні ще недо- статньо вивчені.

Довжина берегової лінії України становить майже 2 тис. км. В сучас- них умовах постає потреба в комплексному використанні природних ба- гатств Чорного й Азовського морів.

Велике значення для перспективного водопостачання міст прибереж- ної частини матимуть у майбутньому субмаринні запаси прісних вод в районі гирл Дніпра та Дністра. У лиманах моря є лікувальні грязі. Спри- ятливі кліматичні умови сприяють розвитку на узбережжі потужного са- наторного комплексу.

Лісові ресурси. Лісові ресурси відіграють важливу роль як у збере- женні навколишнього середовища, так і в господарській діяльності лю- дей. У свій час ліси були єдиним відомим людині видом палива. Зараз основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості, де головним продуктом користування є деревина, тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохі- мічної промисловості. Помітну частину потенціалу лісових ресурсів ста- новлять недеревні ресурси лісу - технічна сировина, лікарська (для фар- мацевтики), кормова база тваринництва, продукти харчування.

Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лі- сом. Згідно з даними державного обліку лісів, площа земель лісового фон- ду становить 10,8 млн. га. Під лісовою рослинністю перебуває 9,4 млн. га.

Лісом покрито в середньому 15,6% території, у т. ч. на заході й півночі - 30-40%, у Карпатах — понад 40%, на Поліссі—25,7%, у Криму — 10%, в степо- вих зонах - 4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лісових площ. Загальні запаси деревної маси у лісах України становлять 17736,0 млн. м¹. Середній запас деревини на 1 га вкритих лісом земель сягає 185 м², в т. ч. запас деревини на 1 га стиглих і перестійних деревостанів - 237 м³, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель - 3,8 м⁴/рік.

Ліси першої групи становлять майже 56% від загальної площі земель лісового фонду, решта - ліси другої групи. Запаси хвойних порід ста- новлять 54% деревини, у т. ч. сосни — 35% (Полісся). Запаси деревини твердолистяних порід - до 40% (дуб - 22%, бук - 13%, граб - 2%). Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. Неабия- ка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Лісосировинна база України практично виснажена. У структурі дерево- станів молодняки і середньовікові ліси становлять 76,1%, що є наслідком надмірних вирубок у минулому і неконтрольованості їх нині. Як результат - частка пристигаючих цінних дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить нині 7-8%, а за встановлених лісогос- подарських норм тільки 20%.кн Україна багата на біологічні ресурси, насамперед на цінні види рос- лин, у т. ч. лікарські. За 1075 видами рослин визнано такими, що мають лікувальну дію, з них 73 види - цінні лікарські рослини, 386 видів без- посередньо пов'язані з лісовими фітоценозами, 312 видів - типові пред- ставники безлісих угруповань. Нині українська фармацевтична індустрія використовує всього лише близько 40 видів рослин (до 1991 р. - до 170), що зумовлено не лише складним економічним станом галузі, а й скоро- ченням сировинної бази.

Природно-рекреаційні ресурси. Природно-рекреаційні ресурси ста- новлять собою особливий вид ресурсів, а саме - гармонійне просторове поєднання земельних, водних, кліматичних, культурно-ландшафтних та гідромінеральних ресурсів, яке забезпечує в комплексі відновлення та роз- виток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, що слугує для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення, а також для культурно-освітньої діяльності. До рекреаційних ресурсів від- носять об'єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму.

Загальна проща потенційно рекреаційних територій займає 7,2% те- риторії України (близько 4,4 млн. га), в т.ч. природоохоронних земель 2,2%. Майже в усіх областях України серед рекреаційних домінують са- наторно-курортні ресурси. Всесвітньовідомий своїми санаторно-курорт- ними умовами Південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, До- нецька області і АР Крим). Унікальний за своїми можливостями Півден- ний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів район багатий на ресурси грязей для організації лікувальних закладів.

Важливим за рекреаційними ресурсами є район Карпат з його спри- ятливими умовами для організації як літнього, так і зимового відпочин- ку. У Сваляві, Синяві, Усть-Чорній та інших місцевостях є мінеральні води. Особливо багата на них Львівська область (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любінь, Немирів). Лікувальні грязі є в с. Чорне^Іва- но-Франківської та с. Конопківці Тернопільської областей. На межі Тер- нопільської та Хмельницької областей відкрито потужні запаси міне- ральних вод типу «Нафтуся» (Сатанів, Гусятин). З рекреаційною метою використовуються Шацькі озера (Західне Полісся).

У Хмельницькій, Вінницькій (Хмільник), Київській, Черкаській, Кі- ровоградській областях є запаси радонових, а в Полтавській (Миргород) - хлоридно-натрієвих вод. Відомий своїми лікувальними можливостями Слов'яногорськ (Донецька область).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значен- ня та 13 курортів місцевого значення, понад 400 санаторіїв можуть при- йняти на лікування більше півмільйона відпочиваючих. Крім цього, при- вабливими для громадян України та іноземних гостей є туристичні марш- рути по місцях, пов'язаних з історією країни, її видатними історичними особистостями, діячами культури та мистецтва, з архітектурними та куль- турно-ландшафтними пам'ятниками (Київ, Харків, Одеса, Умань, Львів, Ужгород, Кам'янець-Подільський, Чернігів, Мукачево, Канів) тощо.

Фауністичні ресурси. В структурі природно-ресурсного потенціалу України особливе місце займають фауністичні ресурси. Окрім великої цінності фауни, як невід'ємної складової природного середовища тери- торії, яка відіграє важливу роль в його екологічній системі. Досить поміт- не значення вона має і з економічної точки зору. Основними фауністич- ними ресурсами, які мають господарське значення, є мисливські, рибні та медоносні ресурси бджільництва. В структурі фауністичних ресурсів України переважають медоносні ресурси. У Південному районі порівня- но високою є забезпеченість рибними ресурсами. Мисливські ресурси країни зосереджені в основному на заповідних охоронних територіях. В користуванні фауністичними ресурсами все більшого значення на- бувають їх охорона та відтворення. Відзначаються багатством та різно- маніттям фауни Полісся, Карпати, Південний економічний район тощо. Потенціал фауністичних ресурсів є найбільшим у південних територіях України за рахунок помітної кількості медоносних ресурсів та рибаль- ських ресурсів річок, лиманів Чорного й Азовського морів. У Чорному морі розвідано 180 представників іхтіофауни. Промислове значення ма- ють білуга, осетр, севрюга, оселедці, хамса, тюлька, кефаль, скумбрія, ставрида, камбала. В Азовському морі налічується 155 видів зоопланк- тону, 79 видів риб, з них найбільш привабливими для ринку є кефаль, анчоуси, осетр, севрюга, бички, оселедці, судак, тюлька, камбала. З пріс- новодних риб найціннішими є тарань, судак, лящ, короп.