II. Проаналізуйте ситуацію. Зробіть висновки.

1. Вітя (6 років 8 місяців) на початку навчання в школі з труднощами засвоює процес письма. Його навички письма розвиваються дуже повільно. Хлопчик робить дуже багато помилок у написанні слів. Мати, розпитуючи сина про школу, довідалася, що він часом не чує, що говорить вчителька, часто не знає, яку роботу задають додому.

З чим може бути пов'язане це явище? Як допомогти Віті?

2. Сергій (6 років 11 місяців) був досить розвинутим хлопчиком. До початку навчання в школі він міг читати, знав багато віршів. Незважаючи на те, що Сергій пішов до школи з великою радістю, з перших днів навчання він став порушувати шкільну дисципліну: крутився на уроках, не слухав вчителя. Поки домашні завдання мали для нього якийсь інтерес і новизну, він, хоча і недостатньо акуратно, але виконував їх. Але як тільки Сергій став відчувати труднощі в навчанні, подолання яких вимагало систематичних занять, вольових зусиль, хлопчик перестав їх виконувати.

Що, на Ваш погляд, стало причиною такої поведінки Сергія в школі? Як допомогти хлопчику?

II. Ідентифікуйте психологічні проблеми підлітків. Визначте ймовірні причини виникнення девіантної поведінки.

1. Настя (16 років) живе з мамою і вітчимом. Вчиться в 10 класі на відмінно. Зробила спробу суїциду, прийнявши велику дозу транквілізаторів. Настя до 12 років жила з мамою і татом, була єдиною, улюбленою дитиною в родині. Мати – успішна бізнесвумен, глава родини. Батько – м'який, спокійний, викладач вуза. Багато часу батько проводив з дочкою. Коли Насті виповнилося 12 років, він потрапив в автокатастрофу і загинув. Через 1,5 року з'явився молодий вітчим.

2. Дмитро (18 років). Ріс у родині лікарів, старший син. Батьки цілком забезпечували родину, але мало приділяли часу дітям. Оскільки Дмитро з дитинства був хворобливою дитиною, батько – кардіолог – віддав його в секцію дзюдо. В 16 років Дмитро став кандидатом у майстри спорту, вступив до університету. Оскільки батько був дуже м'якою людиною, Дмитро завжди ідентифікував себе із сильними людьми (у дитинстві – Шварцнегер, потім – тренер). У 17 років Дмитро познайомився з двома “авторитетами”, які вийшли з в'язниці, мали багато грошей. Вони запропонували Дмитру заробити – “збивати” гроші з кіоскерів. Через 3 місяці Дмитро потрапив до в'язниці за рекет і участь у груповому зґвалтуванні. Одержав 7,5 років.

3. Аня (18 років). Жила разом з мамою без батька в однокімнатній квартирі. Жили бідно. Після закінчення школи Аня вступила до інституту. Кожний день вранці вона йшла на заняття, після обіду – зустрічалася з подругами. Мати дуже пишалася дочкою, бо сама не мала вищої освіти, а дочка вступила до університету самостійно). Коли Аня була вже на другому курсі, мати випадково дізналася, що дочка не вчиться, обманює її. Дівчина не склала першу сесію і її відрахували. Зізнатися матері дівчина не змогла і тому просила подружок заповнювати її залікову книжку. Коли мати спробувала довідатися в дочки правду, Аня склала речі і пішла з дому.

4. Сашко (14 років). Жив в багатодітній родині. Він – молодший син. Вчився погано. З дитинства активно брав участь у домашній роботі (працював на городі, пас корів). Батько суворо виховував дітей – часто карав, бив. Коли хлопчик попадав на вулицю, він намагався показати себе “сильним, впевненим чоловіком”: обкрадав разом із друзями городи, бив горобців з рогатки, підривав пітарди. Директор школи (вчителька математики) за прогуляний Сашком урок викликала батьків до школи. А на уроці в присутності всього класу вилаяла його, використовуючи образливі слова. Хлопці в класі стали жартувати над Сашком. Вночі Сашко заліз у вікно школи в кабінет директора, влаштував там погром (розбив скло, порізав меблі, забруднив стіл). Хлопчику дали 2 роки виправної установи.

2.5.2. Методика дослідження соціально-психологічного клімату класного колективу

Під соціально-психологічним кліматом колективу розуміють:

1) якісну сторону міжособистісних відносин, визначених сукупністю психологічних умов, які сприяють чи заважають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в групі (О.В.Петровський, М.Г.Ярошевський);

2) соціально-зумовлену, відносно стійку систему ставлення членів колективу до колективу як цілому (Реан А.О.).

Запропонована методика дає змогу визначити емоційний, поведінковий та когнітивний компоненти структури відносин у колективі. Базовою ознакою емоційного компонента виступає критерій привабливості – на рівні понять “сподобається – не сподобається”, “приємний – неприємний”; поведінкового компонента – критерій “бажання – небажання працювати у колективі”, “бажання – небажання спілкуватися із членами колективу під час дозвілля”; когнітивного компонента – критерій “знання – незнання індивідуальних особливостей членів колективу”.

Методика може використовуватися як індивідуально, так і в групі. Простота обробки результатів дає можливість швидкого їх отримання.

ЗМІСТОВИЙ МАТЕРІАЛ

ІНСТРУКЦІЯ. Просимо Вас взяти участь у дослідженні, метою якого є вдосконалення соціально-психологічної атмосфери Вашого колективу. Час роботи – 5-10 хвилин.

Для відповіді на запропоновані запитання Вам необхідно:

• уважно прочитати текст запитання та варіанти відповідей;

• вибрати один із варіантів, який більшою мірою відповідає Вашій думці;

• поставити знак “+” біля вибраного Вами варіанта відповіді.

1. З яким із наведених нижче стверджень Ви згодні більшою мірою:

а) більшість членів нашого класного колективу – хороші, симпатичні люди;

б) в нашому класному колективі є різні люди: і хороші, і не дуже;

в) більшість членів нашого класного колективу – люди малоприємні.

2. Чи думаєте Ви, що було б дуже добре, якби члени Вашого шкільного колективу жили близько один до одного?

а) ні, звичайно;

б) більше ні, ніж так;

в) не знаю, я не думав про це;

г) більшій так, ніж ні;

д) так, звичайно.

3. Як Вам здається, змогли би Ви дати досить повну характеристику ділових (навчальних) якостей більшості членів Вашого шкільного колективу:

а) так;

б) мабуть, так;

в) не знаю, я не думав про це;

г) мабуть, ні;

д) ні.

4. Як Вам здається, змогли би Ви дати досить повну характеристику особистісних якостей більшості членів Вашого шкільного колективу:

а) так;

б) мабуть, так;

в) не знаю, я не думав про це;

г) мабуть, ні;

д) ні.

5. Зверніть увагу на нижчезазначену шкалу. Цифра 1 характеризує шкільний колектив (клас), який Вам дуже подобається, а цифра 9 – колектив, який вам дуже не подобається. Якою цифрою Ви позначили б свій клас?

   1	2	3	4	5	6	7	8	9

6. Якби ви мали можливість провести відпустку (канікули) разом з членами вашого класу, як би ви поставились до цього?

а) це б мені дуже сподобалося;

б) не знаю, я не думав про це;

в) це б мені дуже не сподобалося.

5. Як вам здається, змогли би Ви впевнено сказати про більшість членів Вашого шкільного колективу, з ким вони спілкуються на контрольних роботах (з професійних питань)?

а) ні, не зміг би;

б) не знаю, не думав про це;

в) так, зміг би.

8. Зверніть увагу на нижчезазначену шкалу. Цифра 1 характеризує шкільний колектив, в якому негативна, нездорова, неприязна атмосфера, а цифра 9 – шкільний колектив, в якому наявна атмосфера взаємопідтримки та взаємоповаги. Якою цифрою Ви би позначили атмосферу свого класу?

1	2	3	4	5	6	7	8	9

9. Як Ви вважаєте, якби Ви були довго відсутні з якої-небудь причини (хворіли), чи прагнули б зустрітися з членами свого класу?

а) так, звичайно;

б) більше так, ніж ні;

в) не знаю, я не думав про це;

г) більше ні, ніж так;

д) ні, звичайно.

Дякуємо за співпрацю!

ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Процедура обробки результатів дослідження включає декілька етапів:

1. Визначення особистого ставлення кожного члена колективу за емоційним, когнітивним та поведінковим компонентом окремо. Кожний компонент визначається трьома запитаннями (табл. 1), причому відповідь може бути лише однією з трьох форм: +1; -1; 0.

Таблиця 1

Визначення питань щодо компонентів структури ставлення членів колективу

Компонент	Емоційний	Когнітивний	Поведінковий
№ запитання	1, 5; 8	3; 4; 7	2; 6; 9

2. Визначення загальної характеристики компонента згідно з комбінацією відповідей (табл. 2).

Таблиця 2

Визначення характеристики компонента згідно з комбінацією відповідей

Оцінка	Комбінацію відповідей
Позитивна (+)	+ + +; -+ +; + + -; + - +; 0 + +; + 0 +; + + 0.
Негативна (-)	- - -; - + - -; - - +; 0 - -; - 0 -; - - 0.
Нейтральна, невизначена (0)	0 0 0; 0 – 0; 0 0 -; - 0 0; 0 0 +; 0 + 0; + 0 0; + 0 -; - 0 +; 0 + -; 0 - +; - + 0 та ін.

3. Визначення середньої сумарної оцінки кожного компонента для колективу в цілому за формулою: S = ,

де ─ кількість позитивних відповідей за встановлюваним компонентом,

─ кількість негативних відповідей за компонентом,

─ кількість членів колективу, які взяли участь у дослідженні.

4. Визначення якісної характеристики за кожним компонентом (табл. 3).

Таблиця 3

Співвідношення кількісного та якісного показників

Середня сумарна оцінка	Характеристика	Позначення
від –1 до – 0,33	Негативна	“-”
від – 0,33 до + 0,33	Невизначена	“0”
від + 0,33 до + 1	Позитивна	“+”

5. Визначення типу відносин у колективі згідно з комбінацією компонентів у загальній структурі соціально-психологічного клімату колективу (табл. 4).

Таблця 4

Тип соціально-психологічного клімату колективу

Комбінація позначень компонентів	Оцінка відносин	Характеристика соціально-психологічного клімату колективу
+ + +	Повністю позитивна	Дуже сприятливий
+ + 0; + 0 +; 0 + +	Позитивна	В цілому сприятливий
- - 0; - 0 -; 0 - -; - - +; - + -; + - -	Негативна	В цілому несприятливий
- - -	Повністю негативна	Дуже несприятливий
0 0 0; 0 0 -; 0 – 0; - 0 0; 0 0 +; 0 + 0; + 0 0; + 0 -; - 0 +; 0 + -; 0 - +; - + 0 та ін.	Невизначена	Амбівалентний, невизначений, суперечливий

2.5.3. Метод соціометричного дослідження (соціометрія)

Термін “соціометрія” означає вимірювання міжособистісних стосунків у групі. Засновником соціометрії є відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено, який розробив власну психологічну теорію суспільства, а всі аспекти суспільного життя – економічні, політичні та інші пояснив станом емоційних відносин між людьми, їх симпатіями та антипатіями один до одного. Дж. Морено та його послідовники прийшли до висновку, що всі проблеми сучасного суспільства, незалежно від його класової структури, можуть бути вирішені шляхом зміни місця людей згідно з їх емоційними прагненнями так, щоб “соціометрична” революція гармонізувала суспільні відносини. Методом визначення емоційних прагнень, відносин людей і є соціометрія, яка стала найбільш популярною технікою соціально-психологічної діагностики міжособистісних й міжгрупових відносин з метою їх корекції, вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, визначати соціально-психологічну сумісність членів контактних груп, неформальну та формальну структуру групи.

СОЦІОМЕТРИЧНА ПРОЦЕДУРА

Після постановки мети та завдань дослідження формулюються можливі критерії опитування членів груп, питання соціометрії.

Завданнями соціометричної процедури може бути:

а) дослідження ступеня згуртованості – роз’єднаності в групі;

б) визначення “соціометричних позицій”, тобто відносного авторитету членів групи” за ознаками симпатії – антипатії, де на крайніх позиціях знаходяться лідер та аутсайдер групи;

в) визначення інтрагрупових підсистем, згуртованих новоутворень з неформальними лідерами та ін.

Соціометрична процедура може проводитися у двох формах:

1) непараметрична: досліджуваний відповідає на запитання соціометрії без обмеження кількості виборів. Так, наприклад, якщо група складається з 12 чоловік, то кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (крім самого себе). Таким чином, теоретично можлива кількість виборів кожного члена групи щодо інших буде дорівнювати , де N – кількість членів групи. Отже, і теоретично можлива кількість отриманих суб’єктом виборів в групі буде дорівнювати. Перевагою цієї форми процедури є те, що вона дає змогу виявити емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз безлічі емоційних зв’язків у груповій структурі. Але недоліками непараметричної форми є те, що:

• при збільшенні розмірів групи до 12–16 чоловік процедура обробки стає дуже складною;

• існує велика ймовірність отримання випадкового вибору, коли опитуваний “вибирає всіх”;

2) параметрична: досліджуваний відповідає на запитання соціометрії з обмеженням кількості виборів. Величина обмеження кількості виборів називається “соціометричне обмеження” або “ліміт виборів”, що значно підвищує надійність соціометричних даних та полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження більше мотивує вибір опитуємого, потребує від нього усвідомлення відповіді. Сутнісною відмінність параметричної форми є те, що соціометрична константа залишається тільки для системи отриманих виборів (від групи до її члена). Для системи відданих виборів (від члена групи до групи) вимірюється зо допомогою нової величини d (соціометричне обмеження). Введенням величини d можна стандартизувати зовнішні умови виборів в групах різної кількості. Для цього необхідно визначити величину d згідно з однаковою для всіх груп імовірності випадкового вибору за формулою: ,

де P – імовірність випадкової події (А) соціометричного вибору;

N – кількість членів групи.

Величина Р(А), як правило, вибирається у межах 0,20 – 0,30. Підставляючи ці значення в наведену формулу з відомим значенням N, знаходимо число соціометричного обмеження для досліджуваної групи. Визначення величини виборів для різних за кількістю членів груп, але з відомою величиною P(A), можна здійснити за допомогою табл. 5.

Таблиця 5

Величини обмеження соціометричних виборів

Кількість членів групи	Соціометричне обмеження (d)	Імовірність випадкового вибору P(A)
5 – 7	1	0,20 – 0,14
8 – 11	2	0,25 – 0,18
12 – 16	3	0,25 – 0,19
17 – 21	4	0,23 – 0,19
22 - 26	5	0,22 – 0,19
27 – 31	6	0,22 – 0,19
32 - 36	7	0,21 – 0,19

Недоліками параметричної процедури є неможливість виявити все коло відносин у групі, емоційну експансивність членів групи.

Наступним етапом соціометричної процедуру є створення соціометричної картки або соціометричної анкети, критерії якої визначаються залежно від мети та завдань дослідження, типології групи (досліджуються відносини у виробничій групі чи в групі дозвілля, в тимчасовій чи стабільній та ін.) (табл. 6).

Таблиця 6

Приклад соціометричної картки

№	сфера	Критерії / питання	вибори
1	Навчання	а) з ким б Ви хотіли разом виконувати контрольну роботу? б) до кого Ви б звернулися по допомогу на іспиті?
2	Дозвілля	а) кого Ви б хотіли запросити на свій день народження? б) до кого Ви б звернулись по допомогу у вирішенні особистої проблеми?

Коли соціометричні картки заповнені, починається етап їх математичної обробки. Існує три найпростіші способи кількісної обробки соціометричних даних: табличний, графічний та індексологічний.

Табличний спосіб передбачає побудову соціоматриці (табл. 7), результати виборів в якої розносяться за допомогою умовних символів.

Основною перевагою соціоматриці є можливість представити вибори у числовому виді, що, у свою чергу, дає змогу проранжувати їх. Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить повну картину відносин у групі.

Соціограма – це графічне зображення виборів членів групи, яка дає змогу здійснити порівняльний аналіз структури відносин у групі у просторі за допомогою спеціальних символів (рис. 2). Аналіз соціоматриці починається з пошуку лідерів групи, далі – взаємних виборів.

Таблиця 7

Приклад соціоматриці для групи кількістю членів N

№	Хто вибирає: прізвище та ім’я досліджуваного (j-члени)	Кого обирають (i–члени)								Кількість виборів
		1	2	3	4	5
1	Іванов К.		+	+					2
2	Петров Б.	+			+				2
3		+							1
N
	Отримані вибори	2	1	1	1
	Всього	2	1	1	1

- суб’єкт зв’язку в групі

- вибір, здійснений А-членом групи

- вибір, здійснений В-членом групи

- взаємний вибір А і В-членів групи

Рис. 2. Символи соціограми

Соціометричні індекси поділяють на персональні (ПСІ) та групові (ГСІ). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі позначають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі.

Основними ПСІ є індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена; обсягу інтенсивності та концентрації взаємодії ij-члена. Символи i та j означають одного і того самого члена групи, який виступає в різних ролях: того, хто обирає та того, якого обирають.

Індекс соціометричного статусу i-члена групи визначається за формулою:

,

де – соціометричний статус i-члена,

– отримані i-членом вибори,

– знак алгебраїчної суми отриманих виборів i-члена,

N – кількість членів групи.

Соціометричний статус – це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати відповідну просторову позицію (локус) в ній.

Індекс емоційної експансивності j-члена групи визначається за формулою:

,

де – емоційна експансивність j-члена,

Р – здійснені j-членом вибори.

Серед групових соціометричних індексів найбільш важливими є:

- індекс емоційної експансивності групи, який визначається за формулою:

,

де – експансивність групи,

N – кількість членів групи;

- індекс психологічної взаємності (об’єднаності групи), який визначається за формулою:

,

де – взаємність (об’єднаність) групи за результатами позитивних виборів,

– кількість позитивних зв’язків у групі,

N – кількість членів групи.

Надійність соціометричної процедури залежить, перш за все, від якості вибору критеріїв, що походить з програми експериментального дослідження.

2.5.4. Методика дослідження особистісної адаптованості А.В. Фурмана

Методика А.В. Фурмана спрямована на дослідження успішності взаємодії особистості й середовища, критерієм якої виступає особистісна адаптованість як відносно усталена тенденція–результат життєдіяльності людини в суспільстві, яка свідчить про гармонійність її намірів і соціальних здобутків, внутрішньо задає певний набір моделей поведінки, дає змогу позитивно інтерпретувати власний ментальний досвід і змінювати свою Я-концепцію, виявляти кращі людські риси й утверджувати себе як суб’єкта, індивідуальність та універсум громадянського життя.

Як відомо, існує три види особистісної адаптованості, які відповідають трьом адаптаційним процесам-показникам:

• адаптивність як абсолютна або відносна гармонійність між суб’єктивними цілями та кінцевим результатами, яка супроводжується позитивним ставленням (оцінкою, розумінням, прийманням) особистості до оточуючого світу та до себе;

• неадаптивність як більшою мірою усвідомлена невідповідність між цілями та результатами діяльності, яка стає чинником амбівалентних почуттів та оцінок, але яка не має психотравмуючого впливу на особистість;

• дезадаптивність як певна дисгармонія між цілями та результатами, яка стає чинником психічного напруження (стрес, шок, паніка), внутрішнього дискомфорту й нестабільності психічних процесів, негативного емоційного стану (страх, депресія, фрустрація та ін.); це завжди заперечення дієвого пристосування особистості до навколишнього світу, коли в неї фактично перекриваються шляхи для розгортання творчої активності, духовної врівноваженості, внутрішньої свободи і впевненості в собі (А.В. Фурман, Н.І. Сарджвеладзе, В.А. Петровський та ін.).

Дослідження виду та рівня функціонування особистісної адаптованості успішно здійснюється завдяки запропонованій методиці.

ЗМІСТОВИЙ МАТЕРІАЛ

Методика складається з бланку, який заповнюється кожним досліджуваним індивідуально (табл. 8) та таблиці-класифікації показників особистісної адаптованості (табл. 9).

Бланк методики у верхній частині містить дані про опитуваного та коротку інструкцію, у нижній – висновок, а в середній – таблицю, що складається з одного запитання, п’ятнадцяти складових зовнішнього і внутрішнього світу особистості та п’яти можливих варіантів відповідей у кожному випадку. При цьому все поле життєдіяльності особистості (школяра чи педагога, залежно від програми дослідження, її мети та предмета), поділено на чотири сфери: “школа”, “сім’я”, “вулиця”, “власне Я”, і в кожній із цих сфер зафіксовані найголовніші компоненти, з якими особистість постійно вступає у взаємодію. Таким чином, шляхом самооцінки опитуваний визначає власне ставлення до навколишнього світу, оточуючих його людей і самого себе.

Процедуру опитування доцільно проводити в групі, хоч опитувальник з успіхом може використовуватися і в індивідуальній роботі.

Час заповнення бланку відповідей не фіксується, але опитувані витрачають, як правило, 10-15 хвилин.

ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

За шкалою ставлень відповідь “дуже позитивно” оцінюється 5 балами, “позитивне” – 4, “нейтральне” і за відсутності самооцінки – 0, “негативне” -– -4, “вкрай негативне” – -5 балами.

Процедура підрахування кінцевого результату передбачає підсумок позитивних і негативних оцінок. Отримане число є первинним результативним показником за шкалою особистісної адаптованості (“сира” оцінка), яка відповідає певному рівню адаптованості особистості (див. табл. 9).

Таблиця 8