5. Лінгвістичні погляди г.-в. Лейбніца, ж.-ж. Руссо, й.-г. Гердера, Дж. Віко.

У 17 ст. в мовознавстві почалися пошуки універсальних властив. мови. Виникає ідея створ. «всесвітньої мови», що вимагало виявлення властивостей реальних мов. У філософії мови простеж. три концепції: емпірична Ф.Бекона, націоналістська Р.Декарта та науково-філософська Г.В.Лейбніца.

Готфрід-Вільгельм Лейбніц мав на меті відшукати такий науковий метод, який дав би змогу збагнути сутність мислення і слугував би засо­бом наук. відкриття. Він виступив з ідеєю створ. універсальної символічної мови, близької до логіко-філософських та математичних побудов. За основу цієї концепції взято тезу: всі складні ідеї є комбінація­ми простих. Ця мова, як проста система символів для вираження будь-якого знання, буде, на його думку, між­народною допоміжною мовою і служитиме знаряддям відкриття нових істин з уже відомих за певними фор­мальними правилами.

Значне місце у 17-18 ст. займає проблема походження і розвитку мови. У другій половині 18 ст. активно розвиваються 3 теорії (концепції) походження мови:

Теорія суспільного договору Ж.Ж.Руссо: люди домовилися про позначення предметів словами. Руссо вважав, що емоційні вигуки – від природи людини, звуконаслідування – від природи віщої, а голосові артикуляції – чиста умовність. Вони не могли виникнути без загальної згоди людей. Пізніше за домовленістю (за суспільним договором) люди домовилися про слова, що використовуються. Причому чим обмеженішими були знання людей, тим ширшим був їх словниковий запас (спочатку кожний предмет мав свою власну назву, і лише пізніше з'явилися загальні назви).

Теорія звуконаслідування Йогана Готфріда Гердера: Мова виникла з наслідування звукам природи. Цю теор. підтрим. Лейбніц. Він підрозділяв звуки на сильні, галасливі (напр, «р») і м'які, тихі (напр., «л»). Завдяки наслідуванню враженням, які на них проводили речі і тварини, виникли і відповідні слова («рик», «ласка»).

Вигукова теорія Джона Локка. Емоційні вигуки від радості, страху, болю і т.д. привели до створення мови. Цю ж теорію підтрим. Руссо, він вважав, що перші жести були продиктовані потребами, а перші звуки голосу – пристрастями. І тому перші мови були співучими і пристрасними, перш ніж стали простими і розсудливими.

5. «Універсальна раціональна граматика» а. Арно і к. Лансло, її значення для подальшого розвитку мовознавства.

Мовознавство 17 ст. розвивалось 2-ма шляхами – дедуктивним (створення універсальної граматики) та індуктивним (спроба виявити спільні властивості наявних мов). Найвідомішим зразком обох цих підходів була «Універсальна раціональна граматика», написана у монастирі Пор-Рояль, і видана у Парижі в 1660 р. автори – абати-філософи Антуан Арно і Клод Лансло. Книга написана французькою мовою, її завдання полягало в тому, щоб установити раціональні основи, спільні для всіх мов, і головні відмінності, котрі в них зустрічаються. Якщо говорити мовою сучасної лінгвістики, всі мови мають спільну глибинну структуру, але їхні поверхову структури розрізняються – ідея цієї наукової праці.

Ця граматика поділена на 2 частини: фонетичну «Слова як звуки» і граматичну «Слова як засоби вираження і передачі думки». У 2-й частині містяться положення про основні операції розуму (уявлення, судження, умовивід) і відповідні мовні категорії: імена (іменник, прикметник), займенники, артиклі; з операцією уявлення співвідносяться дієслова; сполучення, вигуки – засіб вираження судження; здатність до умовиводу реалізується на рівні зв’язного тексту. «Граматика Пор-Рояль» мала великий успіх, її принципи частково реалізуються в граматичних працях 18, 19 століття і навіть сьогодні.

Недоліки: була написана на основі фактичного матеріалу лише 4 мов: французької, грецької, латини, давньоєврейської.

Позитив: було закладено основи для формування і розвитку лінгвістичної типології, теорії лінгвістичних універсалій. У книзі багато оригінальних на той час ідей: мова розглядається як знакова система, необмежена кількість знаків якої породжується з обмеженої кількості елементів – звукоптипів (фонем). Автори стверджують, що існують єдині фундаментальні правила функціонування граматичної структури. При цьому вони розрізняють формальну і семантичну структуру речення. Заслуга Арно і Лансло також в тому, що вони порушили кардинальні теоретичні проблеми, важливі як для загальної теорії мови, так і для пізнання співвідношення мови і мислення, для розуміння механізмів, які керують мовленнєвим актом.