47. Проблема розвитку мови в історії мовознавства. Лінгвістичні теорії розвитку мови.

Проблема розвитку мови в історії мовознавства тлумачилася по-різному. Гумбольдт першим зачепив проблему розвитку мови, вказавши на протиріччя у характері існування та змін у мові: «За своєю сутністю мова є дещо постійне і водночас тимчасове».

У ХІХ ст. пит. розвитку мови розглядалося з позиції порів.-істор. методу, виникла теорія двох періодів: доісторичний період – мова виникає, збагачується, вдоскон.; історичний – бідніє і деградує. Таке розуміння привело Шлейхера до думки: «Історія – ворог мови». Молодограматики вважали, що «мови взагалі знають рух лише по колу, а не знають справжнього розвитку». Соссюр тлумачить розв. мови у концепції діахронії/синхронії: «Синхронія – одночасність, діахронія – послідовність». Вважав, що метою лінгвістики є вивчення синхронії, а не діахронії, тобто системи мови. Куртене протиставляв історію мови і розвиток. Потебня «Мови, крім окремих випадків, вдосконалюються всебічно».

Лінгвістичні теорії: 1. теорія стадіальності розвитку мови і мислення - Шлейхер, Гумбольдт. Гумбольдт, спираючись на теорію Шлейхера про 3 морфологічні типи мов (аморфний, аглютинативний та елективний), відзначив відсутність «чистих» типів, існування перехідних типів. Потебня – 3 стадії розвитку мови і мислення – міфічне, поетичне, прозаїчне (наукове). 2. теорія економії зусиль мовців (принцип ліні) — Потебня, з посиленням асоціативних зв'язків звуків та ідей, які вони виражають, простежується спрощення звукового комплексу. Відбувається наче «згущення думки» на більш короткому звуковому відрізку. Однак, «економлячи» в одному, мова нарощує свої засоби для вираження іншого (розвиток синонімії, створення вторинних номінацій для експресивності тощо). 3. теорія тиску системи. Це поняття ввели молодограматики для пояснення змін у мові. Тиск системи максимальний у фонетиці, менше в морфології, мінімальний в лексиці. 4. Теорія інновацій – Косеріу. Існування різних відхилень в мові від традиційної норми – інновація. Розмежовує зміну та інновацію. Зміна – продукт еволюції мови, що передб. наступність і розбіжності. Інновації – немає наступності – авторські неологізми, індивідуальна образність, крилаті вислови... Поява інновацій обумовлена такими чинниками: перекручення традиційної моделі, вибір одного з варіантів, які існують в мові, винахід нових форм під тиском системи, функціональна економія.

47. Поняття про методологію в мовознавстві та лінгвістичні методи.

Методологія – це вчення про наукові методи пізнання а також сукупність методів дослідження, що застосов. у будь-якій науці відповідно до специфіки її об'єкта. У мовозн. викор. загальнонаукові методи дослідження: Індукція – на підставі вивчення окремих явищ робиться заг. висн. про весь клас цих явищ (Якобсон вивчав ознаки фонем у мовах світу і звів їх до 12 пар). Дедукція – форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних (так вивчають механізм сприйняття і породження мовлення). З дедукцією пов’язане поняття гіпотези. За допом. гіпотези можна передбачити факти задовго до їх відкриття (ларингальна теорія Соссюра про особливі фонеми індоєвроп. прамови, яка була підтверджена через 50 років у графічних пам'ятках хетської мови). Аналіз і синтез – мислене або практичне розчленування цілого на частини і з’єднання частин у ціле (процедура компонентного аналізу значень слова).

Лінгвістичні методи. Найпошир. є описовий метод – плано-мірна інвентаризація одиниць мови і пояснення їх будови та функцій на певному етапі розв. мови. Викор. прийоми зовнішньої інтерпре-тації (соціологічні, логіко-психологічні, артикуляційно-акустичні) та внутрішньої інтерпретації (вивчення мовних явищ на основі їх парадигматичних і синтагматичних зв’язків). На основі описового методу створені шкільні та вузівські граматики, словники. Порівняльно-історичний (компаративний) метод – це сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку. Прийоми: зовнішньої та внутрішньої реконструкції, відносної хронології. Метод лінгвістичної географії (ареальний) – вивчає та інтерпретує просторове розміщення мовних явищ. Головне завдання – вивчення зон поширення діалектних явищ і нанесення їх на географічні карти, створення мовознавчих атласів. Зіставний (типологічний) метод – дослідження і опис мови через її системне порівняння з іншою мовою. Наприклад: специфіка частин мови в українській та російській мові. Структурний метод – метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв’язків між мовними елементами. Використовується для встановлення структури мови і систематизації її одиниць. Реалізується в 4 методиках: дистрибутивний аналіз, методика безпосередніх складників, трансформаційний аналіз, компонентний аналіз.