26. Контакти мов як соціальний фактор.

Контакти мов – це одна із зовнішніх причин мовних змін. Мовні контакти мають місце в разі: 1) загарбання територій і поневолення корінного етносу; 2) мирного співіснування різно-мовного населення на одній території; 3) контактів народів-сусідів, що говорять різними мовами; 4) засвоєння іншої мови в процесі навчання. Типи мовних контактів: безпосередні і опосередковані; між спорідненими і неспорідненими мовами; з однобічним і обопільним впливом; маргінальні контакти (на суміжних територіях) і внутрішньорегіональні (на одній території); казуальні (випадкові) і перманентні (постійні); природні, штучні і змішані. В результаті контактів мов відбувається: 1) запозичення лексики і фразеології (красно дякую – калька з нім.); 2) засвоєння артикуляційних особли-востей іншої мови (румун. запозичила слов'ян. артикуляцію); 3) зміна наголосу (в латиській під впливом фіно-угор. – наголос фіксований); 4) зміни в грамат. будові мови; 5) зміни у словотворі (найпоширен. є запозич. суфіксів і префіксів: а-, анти-, інтер-, -щин). Результатом мовних контактів є також конвергентний розвиток мов (мови не витісняють одна одну, у них з'являються спільні ознаки), утворення допоміжних спільн. мов і мовна асиміляція. Причина – неоднакова вагомість мов, що контактують (залежить від рівня економічного, політичного і культурного розвитку, фанатичності та войовничості носіїв). Внаслідок конвергентного розвитку мов виникають мовні союзи, що характеризуються певною спільною сукупністю структурно-типологічних, деколи і матеріальних особливостей. До мовного союзу можуть входити мови, які не мають спільного походження. Наприклад, балканський мовний союз (грецька, албанська, румунська, болгарська, македонська, сербська, турецька, хорватська). Тривале інтенсивне контактування мов може привести до асиміляції (втрати однієї з мов). Проте ця мова не зникає безслідно, її сліди залишаються у тій мові, до якої вона асимілювалась. Сліди витісненої мови називають субстрат і суперстрат. Субстрат – мова-підоснова, елементи якої розчинились у мові, що нашарувалась на неї (сліди мови корінних жителів у мові переможців-чужинців). Суперстрат – це мова-надоснова, елементи якої розчинились в мові, над якою вона нашарувалась (сліди мови-чужинців у мові корінних жителів).

26. Мовна ситуація як об'єкт соціолінгв., її структура, види.

Мовна ситуація – сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень. Іншими словами, це взаємо-відношення використовуваних на певній території різних мов чи різних мовн. варіантів. Структура: 1) соціал. умови функціонування мови; 2) сфери і середовище вживання мови; 3) форми її існування.

Мовну ситуацію описують за кількісними, якісними й оцінними критеріями. Кількісні: а) кількість мов; б) кількість мовців; в) к-сть комунікативних сфер. Якісні: а) характер мовних форм: різновиди однієї мови чи різні мови (одномовність і багатомов.) б) структурно-генетичні віднош. між мовами (споріднені і неспор., морфологічний тип мови); в) функціональна рівнозначність - нерівнозначність мов; г) характер панівної мови (місцева чи іноземна). Оцінні: Внутрішня оцінка – оцінка споконвіч. носіями мови її комунікатив. придатності, естетичної престижності (ступінь прихильності до рідної мови). Зовнішня - оцінка мови носіями інших мов. На основі цих критеріїв виділ. види мовних ситуацій: 1) прості (одномовні, ендоглосні); 2) складні (багатомовні, екзоглосні). Із екзоглосних найпоширенішою є двомовність (білінгвізм). Але є випадки 3, 4, 5-мовності. 4-мовна ситуація в Індії: у межах штату тут викор. місцеву офіційно визнану мову Індії і місцеву неофіційну мову, між штатами – англійську, а у вищих верствах населення — ще санскрит. Залежно від того, як співвідносяться між собою функції окремих мов чи варіантів мови, розрізняють збалансовані і незбалансовані мовні ситуації. У разі збалансованої ситуації мови виконують однакові суспільні функції, а незбалансованої - різні. Збалансовані ситуації трапляються дуже рідко, а можливо, їх зовсім не існує. Одним із конкретних випадків незбалансованого білінгвізму є диглосія – це одночасне існування в суспільстві двох мов або двох варіантів однієї мови з функціональн. їх розподілом. Вибір мови диктує комунікативна ситуація, і він не залежить від етномовної належності мовців. На відміну від збаланс. білінгвізму диглосія передбачає свідому оцінку мовцями певної мови за шкалою «високий — низький». Компонентами диглосії є різні мови (франц. і рос. у російських дворян 18 ст.), різні варіанти однієї мови (літ. мова і діалект), різні стилі мови (книжний і розмовний).