47. Англійська мова як світова мова.

Світовими мовами назив. деякі найбільш пошир. мови, що викор. представниками різних народів за межами територій, населених людьми, для яких вони рідні. Склад світових мов мінливий. В даний час в нього входять англійська, російська, французька, німецька і ін. Провідне місце належить англ. мові, рідній для 500 млн. чоловік в 12 країнах світу. Ще один мільярд говорить на англ. як другій мові. Таким чином, в світі приблизно півтора мільярди чоловік говорить на англ. мові. Її вивчають майже у всіх країнах — близько 180 млн. чоловік щорічно. Проте ще в XVIII ст. вона не мала престижу французької або португальської (остання у наш час вийшла з складу світових мов) і стала мовою широкого міждержавного вживання лише в XIX в. Статус сучасної англ. мови як світової - результат двох важливих чинників: експансії колоніальної влади Британії, яка була в розквіті до кінця 19-го століття, а також виникнення США, яка стала лідируючою економічною силою у всьому світі.

Англ. мова – мова міжнар. повітряного контролю, медицини і поліції, міжнар. бізнесу і наук. конференцій, міжнар. туризму. Це головна мова поп-музики, реклами, телебачення, персональних комп'ютерів і відеоігор. Велика частина наукової, технологічної і навчальної інформації в світі написана на англ. Більше 80 % інфор. в Інтернеті – також на англ. Це одна з офіційних і робочих мов ООН.

Англ. мова належ. до германських мов індоєвроп. сім'ї мов. У мові переважають аналітичні форми виразу граматичного значення. Порядок слів — в основному строгий. У лексиці близько 70% слів — запозичені. Писемність на основі латинського алфавіту існує з VII століття (в давнину викор. додаткові букви, але всі вони вийшли з вживання). У орфографії значне місце займають традиц. написання.

У англ. мови безліч діалектів. Їх різноманітність у Великобрит. значно більша, ніж в США, де основою літературної норми є середньо-атлантичний (Mid-Atlantic) діалект. Діалекти британської англійської мови: Cockney — лондонське міське просторіччя; Scouse – діалект жителів Ліверпуля; Geordie – діалект жителів Нотумберленда, West Country, East Angli тощо. Діалекти американської англійської: Середньо-атлантичний (Mid-Atlantic - є нормативним), Каліфорнійський, Нью-йоркський, Бостонський, Міссісіпський.

47. Розвиток мови. Чинники розвитку мови і причини мовних змін. Зовнішні та внутрішні закони розвитку мови.

Мова знаходиться в постійному розвитку. Розвиток являє собою дію закону. Розвиток знаменує собою перехід від одного якісного стану мовних явищ до іншого. Чинники розвитку мови:

Соціальні: наприклад територіальне чи соціальне обмеження використання мови веде до утворення територіальних та соціальних діалектів. Ускладнення соціального життя веде до формування стилів, стильових різновидів. Екстралінгвістичні: розвиток, прогрес суспільства, контакти мов, культурно-історичні чинники, історія суспільства, народу, мовна політика держави.

Причини мовних змін. Внутрішні (постійні): зв'язок з антиноміями; з пристосуванням до мовного механізму до фізіологічних особливостей людського організму (полегшення вимови, до економії мовних засобів); з необхідністю вдосконалення самої мовної системи (усунення дублювання, вживання більш виразних форм мови). Зовнішні причини (історично змінні): соціальні причини – виявляються внаслідок зв'язку мови з історією суспільства.

Закони розвитку мови: Закон – регулярні причинно-наслідкові зв'язки між явищами в мові в її розвитку. Мовні закони дуже специфічні. Диференціація законів пов'язана з розмежуванням внутрішньої та зовнішньої історії мови у Куртене, внутрішньої та зовнішньої лінгвістики у Соссюра, зовнішньої та внутрішньої структури мови у Косеріу.

Зовнішні закони – виявляються внаслідок зв'язку мови з історією суспільства, з людською діяльністю. Мають на увазі екстралінгвістичні чинники.

Внутрішні закони: 1. загальні — охоплюють усі мови і виявляються на різних рівнях мови (для мов характерна: асиметрія мовного знака, у всіх мовах є синонімія, омонімія, багатозначність).

2. окремі – стосуються процесів в окремих мовах (англ. – вжив. артиклів). Маються на увазі регулярні відношення, що виникають у наслідок спонтанних, незалежних від зовнішніх чинників процесів. Внутрішні процеси – свідчення, що мова – самостійна, саморегулююча система. Внутрішніми законами обумовленні внутрішні причини мовних змін