3. Етичні стандарти психолога

Усі етичні стандарти у роботі психолога грунтуються на ЄТИЧ- них принципах психолога та спрямовані на дотримання прав і сво­бод людини, досягнення гуманітарних і соціальних цілей (благо­получчя, здоров'я, високої якості життя, повного розвитку індиві­дів чи груп у різних формаціях чи соціальному житті і т.ін.).

В Україні поки що немає окремо визначених етичних стандар­тів психолога Тому дане питання ми спробуємо розкрити, взявши за основу етичні стандарти, розроблені в Мадриді (Іспанія, 1987) [3] та СІЛА (1963) [4].

Стандарт - це норма, зразок, мірило; встановлення єдиних норм і вимог на що-небудь.

Етичні стандарти більшості психологічних асоціацій складені за такою схемою:

1. Загальні принципи (стосуються професійної діяльності са­мого психолога).

2. Професійна компетентність і стосунки з іншими професі­ями (висвітлюються положення про права та обов'язки психолога, його статус, використання тих чи інших методик, взаємодію з ін­шими спеціалістами-психологами та непсихологами).

3. Втручання (описуються принципи та правила взаємодії типу «психолог-клієнт», «психолог-досліджуваний»).

4. Дослідницькі роботи та освіта (розкриваються норми про­ведення експериментальних досліджень, викладання психології та просвітницьку діяльність психологів).

Етичні стандарти психолога (Мадрид, Іспанія, 1987)

На І з'їзді Офіційного товариства психологів (ОТП) у Мадриді в травні 1984 року Керуюча рада ОТП прийняла на себе зобов'яза­ння щодо створення етичного кодексу для професійних психологів, виходячи з попереднього проекту, який було подано з'їзду профе­сором А.Ф.Бардажи. На робочій нараді в січні 1987р., у якій узяли участь представники багатьох психологічних асоціацій і навчаль­них закладів, до проекту були внесені різні зміни й доповнення, пі­сля чого він широко обговорювався науковою громадськістю. Ос­таточний варіант був розповсюджений серед усіх членів ОТП і ре­комендований Офіційній колегії психологів Каталонії.

Вступ

Пункт 1. Ці етичні стандарти призначені для використання в якості керівництва у професійній діяльності психолога у всіх її формах. ОТП відповідає за них та у відповідності з ними буде оці­нювати роботу всіх своїх членів.

Пункт 2. Діяльність психологів визначається насамперед при­нципами взаємної терпимості й законності, демократичним шляхом установленими в іспанській державі.

Пункт 3. У своїй професійній діяльності психологи повинні враховувати імпліцитні⁶¹ та експліцитні⁶² правила, що діють у тому соціальному оточенні, де вони працюють, розглядаючи їх як еле­менти існуючої ситуації й оцінюючи наслідки дотримання або від­хилення від них для професійної діяльності психологів.

Пункт 4. Психологи можуть відкинути будь-який вид обме­жень або перешкод своєї професійної незалежності й законному здійсненню своїх професійних функцій відповідно до прав і обов'­язків, які встановлюються цим кодексом.

Загальні принципи

Пункт 5. Діяльність психолога спрямована на досягнення та­ких гуманітарних і соціальних цілей, як благополуччя, здоров'я, ви­сока якість життя, повний розвиток індивідів і груп у різних фор­маціях індивідуального та соціального життя. Оскільки психолог є не єдиним професіоналом, чия діяльність спрямована на досягнен­ня цих цілей, обмін і співпраця з представниками інших професій бажані й у деяких випадках необхідні, без яких-небудь упереджень по відношенню до компетенції та знання будь-кого з них.

Пункт 6. Психологія як професія керується принципами, зага­льними для всіх професійних етик: повага до особистості, захист прав людини, почуття відповідальності, чесність і щирість по від­ношенню до клієнта, обачливість у застосуванні інструментів і про­цедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети, втручання та його наукова основа.

Пункт 7. Психологи не повинні брати участь чи сприяти роз­робленню методів, спрямованих проти свободи індивіда та його фі­зичної чи психологічної недоторканності. Безпосередня розробка чи сприяння у здійсненні спроб чи знущань, окрім того, що є злочином, ще й найбільш важким порушенням професійної етики психологів.

Вони не повинні в жодній якості, ні як дослідники, ні як помічники чи співучасники, приймати участь у допитах чи будь-яких інших жорстоких, негуманних чи принизливих діях, ким би не був їхній об'єкт, які б звинувачення чи підозри проти цієї особи не висувались і яка б інформація не могла бути отримана від неї таким шляхом в умовах військового конфлікту, громадянської війни, революції, теро­ристичних актів чи будь-яких інших обставин, які могли б бути роз­тлумачені як виправдання таких дій.

Пункт 8. Усі психологи повинні, як мінімум, інформувати свої професійні об'єднання про порушення прав людини, знущання, жор­стокість, негуманні чи принизливі умови ув'язнення, хто б не був їх­ньою жертвою, і про будь-який такий випадок, який став відомий у їхній професійній практиці.

Пункт 9. Психологи повинні поважати релігійні та моральні пе­реконання своїх клієнтів і враховувати їх при опитуванні, яке необ­хідне при професійному втручанні.

Пункт 10. При наданні допомоги психологи не повинні здій­снювати дискримінацію за ознакою походження, віку, расової чи со­ціальної приналежності, статі, віросповідання, ідеології, національ­ності чи будь-яких інших відмінностей.

Пункт II. Психологи не повинні використовувати владу чи звер­хність по відношенню до клієнта, які дає їх професія, для одержання прибутку чи отримання привілеїв як для себе, так і для третіх осіб.

Пункт 12. Особливо у письмових документах психологи повин­ні бути надзвичайно обережні, стримані та критичні по відношенню до своїх концепцій і висновків, враховуючи можливість їх сприйня­ття як таких, що принижують чи дискримінують, наприклад, норма­льний - анормальний, адаптований - неадаптований, інтелігентний -розумово відсталий.

Пункт 13. Психологи не повинні використовувати маніпу-лятивні процедури для того, щоб добитися звернення до них певних клієнтів, а також діяти так, щоб виявитися монополістом у своїй галузі. Психологи, які працюють у громадських організа­ціях, не повинні використовувати цю перевагу для збільшення власної приватної практики.

Пункт 14. Психолог не повинен допускати використання свого імені чи підпису особами, які не мають відповідної кваліфікації, під­готовки для незаконного застосування психологічних методів. Пси-

хологи повинні повідомляти про всі випадки посягань на чужі права, які стали їм відомі. Некорисні й такі, що грунтуються на обмані дії, не повинні прикриватися кваліфікацією психолога.

Пункт 15. У випадку, коли особисті інтереси клієнта вступають у протиріччя з інтересами установи, психолог повинен намагатися виконувати свої функції максимально неупереджено. Звернення за допомогою до даної установи припускає врахування інтересів клієн­та, повагу й увагу до нього з боку психолога, який у відповідних об­ставинах може виступати як його захисник по відношенню до адмі­ністрації установи.

Про професійну компетентність і стосунки з іншими професіоналами Пункт 16. Права й обов'язки професійного психолога ґрунту­ються на принципі професійної незалежності й автономії незалеж­но від службового положення в певній організації і від професіона­лів більш високого рангу та адміністрації.

Пункт 17. Професійний статус психолога базується на його здібностях і кваліфікації, необхідних для виконання своїх обов'­язків. Психолог повинен бути професійно підготовленим і мати спеціалізацію в застосуванні методів, інструментарію та проце­дур, які можуть застосовуватися в даній галузі. Частиною його роботи є постійна підтримка на сучасному рівні своїх професій­них знань і вмінь.

Пункт 18. Психолог не повинен застосовувати методи та про­цедури, які не пройшли достатньої апробації в межах сучасних наукових знань, без упередження по відношенню до існуючого різ­номаніття теорій і шкіл. У випадку випробування психологічних методик, які ще не отримали наукової оцінки, клієнти повинні бути повністю проінформовані про це заздалегідь.

Пункт 19. Усі психологічні дані, як результати обстеження, так і відомості про втручання та лікування, повинні бути доступні тільки для професійних психологів, в чиї обов'язки входить їх не-розголошення серед некомпетентних осіб. Психологи повинні вжи­вати заходи для відповідного зберігання документації.

Пункт 20. Коли інтереси психологічного обстеження чи втру­чання вимагають тісного співробітництва з професіоналами з інших галузей, психологи повинні забезпечувати відповідну взаємодію так, щоб вона була спрямована на благо психолога і його клієнта.

Пункт 21. Психологічні методи не повинні змішуватися - як у застосуванні, так і в їх представленні громадськості - з методами, які є чужими основам психології.

Пункт 22. Не відмовляючись від наукової критики там, де во­на необхідна, психологи не повинні дискредитувати колег чи пред­ставників інших професій, які використовують ті чи інші наукові методи, та повинні проявляти повагу до тих шкіл і напрямків, які науково і професійно компетентні.

Пункт 23. Робота психолога базується на праві та обов'язку проявляти повагу (і користуватися такими) до інших професіона­лів, особливо в галузях, які близько дотикаються у своїй діяльності до психології.