Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ З ПСИХОЛОГІЇ ПРАЦІ ДЛЯ 2 КУРСУ 2009.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
733.18 Кб
Скачать

6. Кризи професійного становлення

Існує значна кількість періодизацій професійних криз. Так, Г.Шихі виділяє такі основні кризи становлення людини:

  1. Кризи «виривання коріння» (18-22 р.). Юнакові здається, що він знає чого прагне. Він намагається перевірити свої переконання. З одного боку, він намагається стати індивідуальністю, а з іншого – забезпечити свій комфорт та безпеку.

  2. «Шукання в двадцять років» (23 роки). Подорослішавши, юнак прагне робити як „треба”. На це сильно впливає сім’я, культура, мода. Часто йому здається, що вибір, який він зробив кінцевий. Намагається створити комфорт і безпеку за наявним зразком, але водночас прагне експериментувати. Намагання відокремитися психологічно від батьків.

  3. Криза «намагання усвідомити свої 30». Нерідко людина усвідомлює, що вибори, зроблені у 20 років, були хибними. Тоді він намагається у цьому обвинуватити інших. Виникає бажання все розпочати спочатку. З’являється серйозне намагання створити сім’ю, побудувати дім.

  4. Криза «середини життя» (36-37 років) – найбільш важкий період. Відбувається втрата відчуття молодості, згасання фізичних сил, зміна звичних ролей.

  5. «Оновлення і покірність» (проблема 45 років). Якщо попередні проблеми успішно подолані, до в 45 років з’являється відчуття стабільності і задоволення. Якщо людина змирилася зі своїм положенням, то виникає почуття покірності: позбавлення підтримки і безпеки з боку тих, хто раніше перебував у тісних стосунках. Кар’єра перетворюється просто в роботу.

Е.Ф.Зеєр виділяє основні фактори криз професійного становлення:

1. Зверхнормативна активність як наслідок незадоволеності своїм положенням, своїм статусом.

2. Соціально-економічні умови життєдіяльності людини (скорочення робочих місць, ліквідація підприємств, переїзд).

3. вікові психофізіологічні зміни (погіршення стану здоров’я, зниження працездатності, синдром «емоційного вигорання»).

4. Вступ на нову посаду.

5. Повне занурення у професійну діяльність (трудоголіки – респектабельні наркомани).

6. Зміна в життєдіяльності (зміна місця проживання, перерва в роботі, «службовий роман»).

Узагальнено можна виділити наступні психологічні особливості криз професійного становлення:

Фактори, що обумовлюю кризу

Способи подолання кризи

Криза навчально-професійної орієнтації (14-15 – 16-17 років)

  • невдале формування професійних намірів та їх реалізація;

  • несформованість Я-концепції та можливостей її корекції.

  • вибір професійного навчального закладу чи спеціальної професійної підготовки;

  • глибока і систематична допомога у професійному та особистісному самовизначенні.

Криза професійного навчання

  • незадоволення професійним навчанням і професійною підготовкою;

  • перебудова ведучої діяльності;

  • зміни соціально-економічних умов життя.

  • зміна мотивів навчальної діяльності;

  • корекція вибору професії, спеціальності, факультету;

  • вдалий вибір наукового керівника, курсової, дипломної.

Криза професійної адаптації (20-25 років)

  • неспівпадіння професійних очікувань і дійсності.

  • активізація професійних зусиль;

  • корекція мотивів праці та Я-концепції.

Криза професійного росту (23-26 роки)

  • незадоволеність займаною посадою і кар’єрою;

  • потреба в подальшому підвищенні кваліфікації;

  • створення сім’ї і погіршення фінансового становища.

  • підвищення кваліфікації (самоосвіта);

  • орієнтація на кар’єру;

  • зміна місця роботи, виду діяльності;

  • втеча в хобі, в сім’ю як компенсація професійних невдач.

Криза професійної кар’єри (30-33 роки)

  • стабілізація професійної діяльності;

  • незадоволеність собою, своїм статусом;

  • ревізія Я-концепції.

  • перехід на нову посаду чи роботу;

  • засвоєння нової спеціальності та кваліфікації;

  • втеча в хобі, в сім’ю як компенсація професійних невдач.

Криза соціально-професійної самоактуалізації (38-42 роки)

  • неможливість реалізовувати себе в професійній ситуації;

  • недовольство собою, своїм соціально-професійним статусом;

  • психофізіологічні зміни та погіршення здоров’я;

  • професійна деформація.

  • перехід на інноваційний рівень виконання діяльності;

  • зверхнормативна професійна діяльність, перехід на нову роботу, посаду;

  • зміна професії, сексуальних захоплень, створення нової сім’ї.

Криза згасання професійної діяльності (55-60 років)

  • очікування уходу на пенсію, підготовка до нової соціальної ролі;

  • звуження соціально-професійного поля;

  • психофізіологічні зміни та погіршення здоров’я.

  • підвищення активності поза професією;

  • соціально-психологічна підготовка до нового виду життєдіяльності.