2. Нервово-психічна напруга

Нервово-психічна напруга (НПН)– загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров’ю. Стан НПН може проявлятися в зрушеннях 2-х форм: по типу наростання збудження або ж по типу розвитку гальмівних реакцій, крайні форми реагування залежать від індивідуальних якостей особистості або викликаються дуже гострими психічними чинниками.

Небезпека ПНП криється в тому, що вона проявляється в дезорганізації поведінки, гальмуванні раніше напрацьованих навичок, неадекватних реакцій на зовнішні роздратування, труднощі в розподілі уваги, звуженні об’єму уваги та пам’яті, імпульсивних діях. Такі зміни в психічній сфері безумовно негативно позначаються на рівні працездатності та безпечної діяльності спеціалістів.

Особливістю поведінки в стані НПН є її негнучкість, відсутність лабільності та пластичності. Водночас стереотипні дії протікають скоріше, з тенденцією до автоматизму. Тому й загальною характеристикою стану НПН вважається порушення структури складної професійної діяльності.

Умови виникнення НПН:

1. При виконанні складного завдання, пов’язаного з високою відповідальністю.

2. При дії перешкод.

3. При появі сильних раптових подразників на фоні впливу шкідливих факторів життєдіяльності.

4. При роботі в умовах дефіциту часу та інформації, необхідних для прийняття рішення та організації дій.

5. При освоєнні нових видів діяльності, недостачі чи надміру інформації.

У зв’язку з тим, що цілий ряд факторів може бути причиною виникнення НПН з суттєвими змінами психічних процесів і професійної діяльності, для безпеки та ефективності їх діяльності необхідно оцінювати ступінь нервово-психічної стійкості у кандидатів на навчання всіх спеціальностей.

У більшості спеціалістів операторського профілю, особливо в період виконання завдання, робота оцінюється як напружена і проходить в стресових умовах. Доведено, що тривала психоемоційна напруга знижує психологічний захист організму і може впливати на виникнення різних невротичних реакцій. Прояви невротичних реакцій в колективі полягають не тільки в самому факті і їх кількості, а в тому негативному впливі та резонансові, який може бути в результаті неправильної оцінки поведінки.

Причиною появи невротичних реакцій можуть бути три групи чинників, які супроводжують НПН:

• біологічний конституційний тип емоційності та характеру реагування на навколишнє середовище;

• соціальні фактор та індивідуальні якості особистості, адаптаційні можливості й стійкість перед конкретним психогенним фактором;

• присутність «слідового невротичного фону», оживлення якого можливе під впливом неспецифічних роздратувань.

НПН супроводжує будь-яку ускладнену діяльність й багато в чому залежить від рівня підготовки до неї фахівця. Психофізіологічні зрушення емоційного походження стають менш вираженими, якщо спеціаліст тренований, професійно досвідчений, фізично загартований та підготовлений до подолання перешкод. Механізм підвищення емоційної стійкості в цьому випадку складається в тому, що при багаторазовому повторі небезпечних ситуацій розвивається процес психофізичної стійкості, який сприяє правильній оцінці та стриманій поведінці.

Вивчати рівень нервово-психічної стійкості особистості можна за допомогою методик «Прогноз», Спілберга-Ханіна та ін.

Рекомендації для попередження і усунення напруги:

1. Рекомендації тренування й підвищення кваліфікації, котрі сприяють не тільки підвищенню працездатності спеціалістів, але й зменшенню непотрібної емоційної напруги.

2. Підтримка ритмічного виробничого навантаження. Нервове перенапруження й невротичні реакції частіше виникають в осіб, котрі беруться за безліч справ одночасно.

3. Вироблення у людей з дитячого віку чіткого переконання, що вони не зможуть уникнути стресових ситуацій, негативних емоцій, важких моментів в житті і на роботі.

4. Правильне трудове, психологічне, естетичне й етичне виховання, котре в значній мірі попереджує вірогідність виникнення конфліктних стресових ситуацій.

5. Відволікання уваги від стресової ситуації, перекладання її на той вид діяльності, котрий більш за все цікавить або приваблює працівника.

6. Підтримка у працюючих керівниками інтересу до роботи на всіх рівнях управлінської та виконавчої ланки.

7. Створення на виробництві умов для виникнення позитивних емоцій.

8. Проведення відпусток в обстановці, яка відрізняється від тієї, де людина звичайно живе й працює.