5. Раціональний режим праці та відпочинку в період виконання робочого циклу

Фізіологічна суть регламентованого режиму праці й відпочинку полягає у виробленні нового динамічного стереотипу, який відповідає новим умовам діяльності колективу в період виконання робочого циклу.

Режим праці й відпочинку максимально враховує звичний, повсякденний розпорядок дня, який є постійним та стереотипним на весь період виконання робочого циклу. Оптимальнішим режимом праці й відпочинку є тижневий розпорядок, в якому регламентуються всі види діяльності й відпочинку для кожної зміни окремо. Встановлено, що загальний час зайнятості спеціалістів складає не більше 10 годин, загальна тривалість відпочинку – не менше 9,5-10,5 годин на добу, загальна тривалість сну – не менше 8 годин, а безперервного сну – не менше 6,5-7 годин на добу. Враховується, що чергування в нічний час найбільш несприятливі для життєдіяльності, а тому їх тривалість скорочується на 1 годину за добу при трьохзмінній системі за рахунок денних чергових змін.

Доведена необхідність забезпечення часу для активного відпочинку та одного вихідного дня за тиждень з наданням максимально можливих умов для відпочинку, спортивних та культурних заходів. При цьому у вихідний день повинні включатися всі заняття й роботи, крім чергувань, вахт і аварійних робіт, викликаних необхідністю.

Активний відпочинок. Особливо актуальний для груп спеціалістів з дефіцитом м’язових зусиль та одночасним збільшенням нервово-психічного навантаження. Одна з головних форм – фізичні вправи. Важливі заходи – водні процедури. Вони посилюють кровообіг, підвищують обмін речовин, зміцнюють нервово та м’язову системи, покращують апетит, полегшують терморегуляцію.

Спеціальний відпочинок. Наприклад, при безперервному плаванні через 2,5-3 місяці, оскільки виникає стомлення, яке проявляється в погіршенні функціональному стану, збільшенні помилкових дій, уповільнення швидкості робочих операцій.

Головна мета – відновлення здоров’я та працездатності спеціалістів. При цілеспрямованій організації його проведення відпочинку забезпечує відновлення працездатності спеціалістів до 95% її рівня.

Відпочинок після виконання тривалої робочого циклу. Для нормалізації функціональних зрушень, відновлення працездатності й здоров’я надається відпочинок в санаторіях після робочого циклу. Ефективність залежить від повноти й якості проведення комплексу відновлювальних заходів. Головними з них вважаються: раціональний розпорядок дня, повноцінне харчування, цілеспрямована фізична підготовка, ультрафіолетове опромінення (сонячні ванни), додаткова вітамінізація, повітряно-теплові процедурі.

Відновлювальні заходи проводяться організовано, систематично, з врахуванням функціонального стану спеціалістів та оцінки їх ефективності.

Лекція дванадцята Розвиток суб’єкта праці

1. Основні етапи розвитку суб’єкта праці.

2. Регулятивні процеси в структурі професійної діяльності.

Література:

1. Баклицький І.О. Психологія праці. Посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 49-72.

2. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 38-62.

3. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005. – 848 с.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 5-31.

5. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – М.: Эксмо, 2006. – С. 387-404.

6. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 114-161.

7. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – С. 137-144.