3. Психологічні проблеми виробничого навчання

Ефективна трудова діяльність в сучасних умовах неможлива без постійного навчання. Для цього існують періодичні курси підвищення кваліфікації працівників, перенавчання тощо.

Сформована професійна діяльність повинна:

1. досягати наміченої мети – виробляти продукт заданого зразка;

2. послідовно виконувати дії та операції, які реалізують відповідну технологію виробничого процесу;

3. відповідати визначеній нормі продуктивності;

4. виконувати свідомо, керуючись метою;

5. виконувати легко, вільно, в швидкому і рівномірному темпі зі значною мірою автоматизації навиків.

У світовій практиці професійного навчання виділяють три концепції підготовки:

• фрагментарний підхід – дає базову підготовку в центрах тренінгу, не пов’язаний з цілями конкретної організації, його визнають неперспективним;

• формалізований підхід розглядає навчання як частину професійного зростання, як сумісну з потребами організації і особистісними інтересами працівників; базові знання доповнюють структурними з розвитку умінь і навиків, які одержують за допомогою викладачів-тренерів;

• цільовий підхід – це безперервне навчання, яке пов’язане зі стратегією організації й індивідуальними цілями того, кого навчають; реалізують за допомогою курсів по вибору, які пов’язані з характеристиками роботи, що виконують без директив лінійних керівників; її визнають перспективною.

Головна особливість організації професійного навчання – відповідність цілей і змісту вимогам виробництва. Система професійної освіти безпосередньо пов’язана з економікою країни. Мета – підготувати соціально і професійно компетентних працівників. Найважливіший компонент підготовки кваліфікованих працівників – здатність легко і безконфліктно адаптуватися до виробничих умов, інтегруватися в будь-якому виробничому колективі, співпрацювати з колегами.

Діє мобільна система допрофесійної та професійної підготовки, удосконалення, підвищення і перепідготовки кадрів, різні форми підготовки і підвищення кваліфікації майстрів і вчителів системи професійної освіти.

Найпопулярніше поєднання виробничого навчання на підприємствах і відвідування професійної школи. Держава скеровує і контролює навчання в професійних школах, торговельно-промислова і реміснича палати наглядають за навчання на виробництві. Учні відвідують школи 1-2 рази на тиждень, а підприємства – 3-4.

4. Класифікація виробничих умінь та навичок

Виробничі уміння і навики розрізняють насамперед за складністю. З цієї точки зору можна виділити навики виконання окремих трудових прийомів, навики виконання операцій і навиків виконання комплексних робіт. Виконання комплексних робіт включає виконання операцій, які в свою чергу включають виконання прийомів.

З психологічної точки зору можна дати таку класифікацію навиків як закріплених вправами умінь.

А. Сенсорні навики, пов’язані з гостротою чутливості і точністю сприйняття: навики визначення температури за кольором вогню, впізнавання сорту матеріалу за його зовнішнім виглядом, слухове орієнтування у стані працюючого станка. Їх вправляння повільне.

Б. Рухові навики, що вимагають рухи руками, нерідко разом з рухами ніг. Високий ступінь успішного вправляння.

В. Орієнтувальні навики, що вимагають спостережливості й орієнтування у виробничій ситуації: стан станка, раціональні дії за показниками контрольних приборів. Автоматизування незначне.

Г. Навики планування і контролю роботи, порядку на робочому місці, підготовки інструментів, матеріалів тощо.