5. Проблема оволодіння швидкісними навиками

Боротьба за підвищення темпів праці, за оволодіння швидкісними навиками – один з прогресивних рухів на виробництві. Як можна навчати швидкісним навикам під час професійного навчання? При цьому, ясно, недопустимо знижувати якість продукції.

Виділяють п’ять рівнів темпу роботи:

1. надміру низький темп, що переживається як незручний для роботи і що знижує її якість;

2. оптимальний темп, найбільш зручний і що дає високий рівень продукції;

3. напружений темп, що призводить до зростання порушень у роботі;

4. важкодоступний темп, який витримується лише в окремі періоди роботи і дає значну кількість порушень;

5. недоступний темп.

Підвищення темпу без зміни якості можливе при переході від надміру низького темпу до оптимального темпу і не всяке підвищення темпу призводить до порушень у роботі.

Робота у зниженому темпі мало стимулює активність; вправи у такому темпі можуть закріпити звичку працювати повільно користатися прийомами, що не відповідають виробничим вимогам високого темпу.

Спеціальні вправи по розвитку швидкісних навиків дали позитивний ефект у всіх учнів, який би вихідний темп у них не спостерігався. Підвищення темпу роботи при навчанні вимагає врахування індивідуальних особливостей, щоби для кожного учня був встановлений доступний йому оптимальний темп і система вправ для його підвищення. Результати вправ по прискоренню роботи покращуються, якщо створюються умови для самоконтролю в процесі роботи.

Чим складніший навик, тим більш поступовим має бути процес набирання в ньому темпу.

Обов’язкові положення для оволодіння швидкісними навиками:

1. Борючись за підвищення швидкості праці, не варто упускати з виду з виду її якість. Прискорення роботи за рахунок якості недопустимо.

2. Якщо на етапі утворення першопочаткового уміння основна увага приділяється якості роботи, то не варто без достатніх підстав затримуватися на пониженому темпі, знаючи, що темп не рідко пов’язаний не з підвищенням, а з пониженням якості роботи.

3. Слід враховувати індивідуальні особливості учнів. Але при цьому не треба вважати ці особливості чимось стійким. Кожен учень має підвищувати свій темп роботи під керівництвом майстра.

4. Важливо привчати учнів володіти темпом роботи, привчаючи їх своєчасно прискорювати, а іноді й уповільнювати його, вносити в темп плавність та ритмічність.

6. Вправи для розвитку і вдосконалення професійно важливих якостей

В організації та методиці вправ на підвищення професійно важливих якостей можна йти кількома шляхами.

1. Вправляти у робочих операціях, підібраних з таким розрахунком, щоби в них головні вимоги пред’являлися до вправляння психічних якостей. Можна, наприклад, для тренування в операторів швидкості і точності орієнтування в інформації і відповідно швидкості і точності відповідних дій створювати на заняттях важкі ситуації, передбачувані неполадки, щоб привчити справлятися з цими труднощами.

2. Вправляти на експериментальних моделях або тренажерах, що імітують роботу (водії).

3. Вправляти професійно важливо якість, відволікаючись від природних умов праці, припускаючи, що якщо людина дану якість проявляє в одних умовах, вона проявить її також в інших.

Найбільш плідними є перші два шляхи. Перший має ту перевагу, що вправи проводяться у природних умовах; другий шлях цінний тим, що передбачає більш точну й об’єктивну реєстрацію успішності. Третій шлях може привести до мети лише в тих випадках, коли доведено, що функція, яка вправляється, мало залежить від свого об’єкта або сфери застосування, а факти свідчать про недостатність кореляції між проявами однієї і тієї ж функції в різних ситуаціях.

За будь-яких умов не варто йти шляхом вправляння функцій, відволікаючись від виробничих умов, не провівши попереднього дослідження допустимості такого відволікання.