Лекція десята Фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці

1. Стомлення та перевтомлення.

2. Нервово-психічна напруга.

3. Гіподинамія та гіпокінезія.

4. Депривація та монотонія.

5. Вплив умов фізичного середовища на психічний стан людини під час роботи.

Література:

1. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С.187-212.

2. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005. – 848 с.

3. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С. 118-144.

4. Левитов н.Д. Психология труда. − м.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения рсфср, 1963. – с. 104-134.

5. Психология труда: учеб. Для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. Проф. А.В.Карпова. – м.: Изд-во владос-пресс, 2005. – с. 98-111, 196-211.

1. Стомлення та перевтомлення

Стомлення – спад дієздатності після більш-менш тривалої праці, або викликане працею тимчасове зменшення працездатності. Отже, зниження працездатності може бути соціальним симптомом стомлення, коли воно викликане фізичною або розумовою працею. При цьому працездатність знижується тимчасово і відновлюється за період звичайного відпочинку. Психофізіологічним критерієм стомлення може бути зниження та різноспрямований характер показників, які досліджуються, але всі коливання не виходять за межі нормативних. Психологічною ознакою стомлення є суб’єктивне відчуття утоми, яке супроводжується труднощами в роботі, зниженням її темпу, в’ялістю, головним болем. Знижуючи темп роботи, людина насамперед запобігає «функціональному виснаженню» клітин ЦНС та забезпечує відновлення функцій організму, а долаючи його, досягає ефекту стійкості до нього.

Стомлення – це особливий, своєрідний стан, який переживає людина.

Компоненти втоми:

1. Почуття слабосилля. Стомлення полягає в тому, що людина почуває зниження працездатності навіть тоді, коли продуктивність праці не падає. Це зниження працездатності виражається як переживання особливої, обтяжливої напруги та невпевненості; людина почуває, що не має можливості продовжувати роботу як це потрібно.

2. Розлад уваги. Увага – одна з найбільш вразливих до втоми психологічних функцій. Людина стає малорухомою чи навпаки хаотично рухомою, нестійкою, метушливою.

3. Порушення в моторній сфері. Сповільнення чи метушлива квапливість рухів, розлад їх ритму, послаблення точності та координації рухів.

4. Порушення пам’яті та мислення. Особливо при розумовій праці.

5. Ослаблення волі. Послаблюється рішучість, витримка, самоконтроль.

6. Сонливість. Виражається в охоронному гальмуванні.

Проте коли людина працює з бажанням і позитивним емоційним настроєм, усвідомлює соціальну важливість праці, стомлення може не проявлятися тривалий час. Бездіяльність, безцільна і нецікава робота ведуть до стану стомлення, яке не відповідає його об’єктивним критеріям.

Розвитку стомлення може сприяти підвищена складність, важкість і напруженість праці, одноманітність, відхилення від гігієнічних норм, відповідність робочих місць вимогам ергономіки.

Отже, стомлення – явище закономірне і попереджувати треба не стомлення, а перевтомлення.

Перевтомлення – це стан організму на межі патології, який розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентуючий відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлення й характеризується об’єктивно-суб’єктивними ознаками стомлення, а в професійній діяльності з’являються грубі помилки в роботі.

Таким чином, перевтомлення з’являється в разі порушення режиму праці й відпочинку, що супроводжується відчуттям стомлення вже перед початком роботи, об’єктивним зниженням якісних та кількісних показників роботи з різким зменшенням рівня безпеки діяльності і збільшенням періодів в динаміці працездатності.

Ознаки перевтомлення:

• байдужість до роботи та її можливі наслідки;

• зміни звичайної поведінки особистості;

• підвищена конфліктність, роздратованість;

• замкненість;

• неадекватна реакція на жарт;

• бурхлива реакція на будь-яке зауваження;

• безсоння або сонливість;

• пітливість чи сухість шкіри;

• почервоніння чи блідість.

Фактори, які сприяють стомленню:

1. Фактори зовнішнього середовища: спека викликає роздратованість, а холод призводить до зниження уваги.

2. Фактори, пов’язані з використанням техніки й апаратури.

3. Фактори, пов’язані з порушенням праці та відпочинку: невідповідність роботи відпочинку, перервам між вахтами, невірне планування навантажень, порушення біоритмів, сенсорна деривація, соціальна ізоляція, рівень психологічної сумісності.

Для профілактики станів гострої і хронічної втоми особливе значення має підбір відповідного режиму роботи, періоди активного та пасивного відпочинку, в рамках яких виділені і розподілені трудові навантаження, передбачені мікроперерви для активного відпочинку.