Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра соціальної та практичної психології

Мазяр О.В.

ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів ІІ курсу

Житомир – 2009

Лекція перша

Методологічні й теоретичні основи психології праці

1. Предмет й основні завдання психології праці. Основна проблематика психології праці.

2. Методологічні й теоретичні аспекти психології праці.

3. Зв’язок психології праці з іншими науками.

Література:

1. Баклицький І.О. Психологія праці. Посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 8-72.

2. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 13-30.

3. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 5-31.

5. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 10-51.

1. Предмет й основні завдання психології праці.

Основна проблематика психології праці

Найважливішим сенсом для працюючої людини є утвердження своєї гідності, значимості власного життя через суспільно-корисну, творчу працю. Людина тільки тоді можуть отримати насолоду від життя, коли покращують оточуючий світ, коли роблять життя інших людей щасливішим.

Традиційна психологія часто ігнорує складні світоглядні проблеми самореалізації людини в труді, роблячи основні акценти на підвищенні результативності праці персоналу, на побудові успішної кар’єри. Ключова задача – пов’язати досвід дослідження людини в праці з новими проблемними питаннями, що стосуються пошуку сенсу своєї праці через утвердження відчуття власного достоїнства.

Не секрет, що не кожна професія дозволяє людині почуватися достойним членом суспільства, хоча й говорять, що будь-яка робота гарна. Навіть люди творчих професій, яким усі заздрять, не завжди почуваються достойними людьми, яким є чим гордитися. І справа не в тому, що їм не вдається реалізувати свої творчі задуми, а в тому, як їх оцінює суспільство. Відтак не завжди праця доставляє людині радість самореалізації, інколи призводить до страждань і відчуття неуспішності власного життя.

Невдале професійне самовизначення і самореалізації може стати причиною багатьох психологічних життєвих, екзистенційних проблем.

Що є предметом психології? Останнім часом людина почала розглядатися як суб’єкт власної активності. Приміром, стіл не є таким. Він об’єкт з чітко передбачуваними функціями. Людина як суб’єкт – непердбачуваний в своїй активності. У психології відбувається навіть зміна парадигми в напрямку «від психіки суб’єкта» – «до психіки об’єкта». При цьому саме феномен рефлексії (осмислення себе) є центральним феноменом людської суб’єктності.

Суб’єктність розуміється як:

1. готовність виконувати певні дії по-своєму, діяти незаплановано, спонтанно;

2. готовність до рефлексії своєї діяльності (готовність до усвідомлення своєї спонтанності).

Отже, предмет психології праці різні вчені трактують так:

• суб’єкт праці, тобто працівник, здатний до спонтанності і рефлексії своєї спонтанності в умовах виробничої діяльності;

• людина як учасник процесу створення цінностей споживання;

• психологічні компоненти, які стимулюють, спрямовують і регулюють трудову активність суб’єкта і реалізують її у виконавських діях, а також властивості особистості, через які ця активність реалізується.

Психологія праці вивчає психіку людини в трудовій діяльності з метою підвищення виробництва праці і формування професійно важливих якостей особистості.

Психологія праці вивчає психологічні закономірності, психічні процеси та властивості особистості від взаємозв’язку з предметами та знаряддями праці і з фізичним та соціальним середовищем.

Одначе, чим більше ми вивчаємо (пізнаємо) суб’єкта, тим більше ми позбавляємо його психіки, позаяк за нього все вирішують психологи та керівники, що користуються результатами досліджень та рекомендацій. Багато хто тільки й чекає таких рекомендацій, за допомогою яких було би легко керувати працівниками, передбачати будь-які їхні реакції. Це створює основу для маніпуляцій, хоча це і є «гріхом» для психолога.

Суб’єкт праці спрямований на об’єкт праці, під яким треба розуміти конкретний трудовий процес, що включає предмет, засоби, цілі і задачі праці та умови її організації.

Загальним методом психології праці є дослідження і розвиток суб’єкта праці. При цьому важливо, щоби суб’єкт праці не перетворився в об’єкт для маніпуляції з боку психолога чи керівника. Провідним методом стає герменевтичний метод, що передбачає емпатію, дослідження почуття клієнта, принаймні цей метод має бути допоміжним завжди.

Проблема методу психології праці пов’язана з проблемою маніпуляції свідомістю клієнта в окремих випадках. Ця маніпуляція має бути зведена до мінімуму, збереження особистісного достоїнства людей, з якими працює психолог, менеджер, а також збереження почуття достоїнства самого психолога, менеджера.

Рівні допомоги психолога суб’єкту праці:

1. Адаптаційно-виробничий рівень. Головна мета – допомога людині вписатися у виробничу структуру для підвищення її ефективності. Інтереси людини майже не враховуються.

2. Соціально-адаптаційний рівень. Мета – допомогти людині побудувати привабливий образ життя за допомогою вдалого вибору професії та місця роботи. Інтереси людини враховуються більшою мірою.

3. Ціннісно-смисловий рівень. Мета – допомогти людині здобути смисл у професійному і особистісному самовизначенні. Тут враховуються найважливіші устремління людини.

Головні завдання для психології праці на практиці – гуманізація праці і підвищення її продуктивності. Під гуманізацією розуміється профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму і професійної деформації особистості, підвищення змістовності праці, створення умов для усестороннього розвитку працівника, його здібностей.

Основні задачі:

1. вивчати шляхів становлення гармонії між людиною та її професією.

2. вивчення структури та динаміки професійно значимих властивостей індивіда й особистості.

3. вивчення структури умінь і навиків, які забезпечують вирішення професійних завдань в оптимальних і екстремальних умовах.

4. вивчення трудових установок і мотивів трудової діяльності закономірності формування і перебудови цієї структури.

5. вивчення структури станів працівника на роботі і закономірності динаміки цих станів.

6. вивчення взаємозв’язків індивідуальних властивостей, відносин особистості і психічних станів як фактора успішності та безпеки праці.

Умовно можна виділити наступні розділи вивчення людини в трудовій діяльності:

1. Психологія праці в традиційному варіанті, де вивчаються психофізіологічні основи праці, історія розвитку знань про працю, теоретико-методологічні основи психології праці, психологічні характеристики трудової і конкретної професійної діяльності, виділення професійно важливих якостей, розвиток людини в праці, професійні кризи і деструкції особистості в праці.

2. Інженерна психологія, що вивчає інформаційну взаємодію людини зі складною технікою, різноманітні характеристики і функціональні стани людини-оператора.

3. Психологія управління, що вивчає ієрархію стосунків працівників в умовах організації, а також умови оптимізації стосунків з метою підвищення продуктивності праці, особистісного розвитку працівників і трудових колективів.

4. Профорієнтація: профінформація, профреклама, профосвіта, профдіагностика, профвідбір, профпідбір, допомога у кінцевому виборі професії, морально-емоційна підтримка клієнта.

5. Професійна освіта: професійне навчання, більш орієнтоване на цілеспрямоване формування особистості професіонала і професійний саморозвиток суб’єкта праці, що передбачає психолого-педагогічну підтримку особистості.

Також можна виділити психофізіологію праці, психогігієну праці, психологічні аспекти трудової реабілітації, профорієнтацію інвалідів, психологію юридичної діяльності, психологію менеджменту, маркетингу.