Лекція друга Методи психології праці

1. Неекспериментальні методи.

1.1. Спостереження: безпосереднє та самоспостереження.

1.2. Опитувальні методи: бесіда, анкетування, метод експертних оцінок, метод узагальнення незалежних характеристик, метод критичних інцидентів, метод анамнезу.

2. Експериментальні методи.

2.1. Природний експеримент.

2.2. Тестовий метод.

Література:

1. Баклицький І.О. Психологія праці. Посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 8-72.

2. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 88-166.

3. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 5-31.

5. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 14-30.

1. Неекспериментальні методи

1.1. Спостереження: безпосереднє та самоспостереження

В процесі спостереження психолог отримує відомості про різноманітні прояви робочої поведінки: про канали отримання інформації, про завантаженість аналізаторів, про умови зовнішнього середовища, про комунікативні процеси у праці.

Виділяють дві форми – самоспостереження і безпосереднє спостереження за іншими об’єктами.

Зовнішнє, або безпосереднє, спостереження. Може бути спонтанним та систематичне. Спонтанне спостереження проводять без плану і відповідної мети. Систематичне спостереження – науково обґрунтований вид спостереження, для якого поряд із систематичністю характерні плановість і точність. Тривале спостереження за працівником упродовж робочого дня показує зміни робочої поведінки під впливом втоми.

Передбачається виділення з реальної дійсності окремих елементів, які потім підпадають під спостереження, складається чітка програма і план спостереження і фіксація його результатів.

Точність, акуратність, уважність виявляються не тільки при самому спостереженні, а й під час реєстрації показників й оформленні його результатів. Треба вміти класифікувати факти, визначати відповідні критерії, правильно вести записи. Можуть виникнути випадкові фактори, які вплинуть на процес спостереження і результати. Часто використовують різні технічні пристосування та прилади.

Спостереження застосовують скрізь: складаючи професіограми, аналізуючи роботи, враховуючи індивідуальні особливості особистості. Конкретні види діяльності, завдання й умови визначають, яку форму спостереження застосовують, як її виконують і записують, яке значення одержаних результатів.

Важливим принципом спостереження є порівняльний підхід, який передбачає дослідження поведінки людей різного ступеня успішності і з різним стажем роботи, виявлення послідовності прийомів різних людей при виконанні одних і тих самих операцій. Це дозволяє виявити причини успіху у праці й оволодінні професією, чітко виявити психологічну структуру діяльності.

Однак за допомогою спостереження не завжди можна вивчати окремі трудові проблеми. Для підвищення об’єктивності і точності спостереження застосовують ряд додаткових прийомів і методів, які насамперед стосуються реєстрації результатів професійної діяльності. найбільш поширеними серед них є фотографія робочого дня, хронометраж, аналіз продуктів трудової діяльності.

Фотографія робочого дня – це часова реєстрація послідовності виконання дій, зміну режимів праці і відпочинку, вимушених пауз у роботі. Це дозволяє реєструвати дії і рухи працівника під час виконання основної діяльності, міміку, маршрути пересування під час роботи. Результати можна представляти у вигляді графіків, що дає чітке уявлення про зміну роботи і відпочинку в процесі робочого дня, співвідношення основних і допоміжних функцій і ваги кожної з них у структурі діяльності.

Хронометраж – вимірювання часу трудових операцій. Він дозволяє визначити їх тривалість, частоту повторюваності у повні проміжки часу, інтенсивність трудового процесу. Проводиться в рамках психологічного аналізу діяльності з метою її оптимізації, правильної організації виробничого навчання. Але це вимагає від психолога обережності і такту. Справа в тому, що на підприємствах часто проводиться хронометраж з метою перегляду нормативних показників, зазвичай убік збільшення.

Аналіз продуктів трудової діяльності – це матеріальні, документально фіксовані продукти діяльності (продукти виробництва, тексти, результати образотворчої та графічної діяльності), так і функціональні (процесуальні) продукти діяльності (настрій у колективі, усні виступи, доповіді, поведінкові прояви активності, наради, лекції, акти обміну досвідом, психологічний клімат). Це дозволяє:

• визначити деякі вимоги, що висуваються професією до психологічних якостей людини, модернізувати систему навчання певним діям;

• зрозуміти специфіку процесу формування навиків в осіб з різною кваліфікацією;

• проаналізувати динаміку працездатності шляхом простежування змін якостей продукції впродовж робочого дня.

Варіантом даного методу є аналіз помилкових дій, збоїв у роботі, нещасних випадків, аварій, що дозволяє виявити психологічні особливості професій, що потребують підвищених вимог до психологічних особливостей працівника і специфіку так званих небезпечних професій.

Самоспостереження виступає у двох формах: самозвіту професіоналу та включеного спостереження (трудовий метод).

Самозвіт. Спеціалісту пропонується міркувати вголос під час своєї діяльності, промовляючи кожну операцію, кожне спостереження за процесом праці. Спочатку працівнику важко розподіляти увагу між промовлянням і самою діяльністю. Однак після адаптації спеціаліст виявляється здатним повідомляти про свої думки і почуття, не порушуючи ходу своєї діяльності.

У трудовому методі сам психолог стає учнем і, починаючи вивчати професію, удосконалюється в ній все більше і більше. таке пізнання професії зсередини дозволяє психологу простежити процес оволодіння професійною діяльністю і ті труднощі, які зустрічаються на цьому шляху.

Проте трудовий метод може використовуватися лише у нескладних за освоєнням професіях, що не викликають великої затрати часу на її освоєння. Також важко фіксувати результати діяльності.