2.2. Питання для самоконтролю

1. Що являє собою грошовий оборот?

2. Які рахунки в національній і іноземній валюті може відкривати підприємство в установах банків?

3. Які документи необхідні підприємствам і їх відокремленим підрозділам для відкриття банківських рахунків у національній валюті?

4. З оформленням яких документів проводяться підприємством готівкові розрахунки?

5. Сформулюйте принципи здійснення безготівкових розрахунків підприємств?

6. Назвіть основні загальні правила документообігу.

7. Опишіть порядок розрахунків платіжними дорученнями та платіжними вимогами-дорученнями.

8. Як використовувати розрахункові чеки?

9. Як проводити розрахунки шляхом заліку взаємних вимог?

10. Назвіть види акредитивів.

11. Опишіть технологію розрахунків за допомогою акредитивів.

12. Назвіть особливості вексельного обігу в Україні.

13. Охарактеризуйте поняття індосаменту, аваля, акцепта та доміціляції векселів.

14. Які види санкцій можуть застосовуватися до підприємств у разі порушення ними розрахунково-платіжної дисципліни?

Тема 3. Грошові надходження підприємств

3.1. Загальні теоретичні відомості

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства і його капіталу.

Відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, грошові надходження підприємств включають:

• доходи від основної (операційної) діяльності – виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

• доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи);

• доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, відсотки за облігаціями, інші доходи;

• доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; 18о асортиментн курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

• доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств є виручка від реалізації продукції, робіт, послуг. Вона являє собою суму коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію ( роботу, послуги).

Розмір виручки від реалізації продукції залежить від:

1. кількості, асортименту та якості продукції, що реалізується;

2. рівня реалізаційних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності та державно монополізовані товари (газ, електроенергія тощо).

Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності. При цьому державою встановлюються індикативні ціни – мінімальний і максимальний рівні цін.

Вільні ціни складаються на ринку під впливом попиту і пропозиції за домовленістю сторін – постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть повну собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Ц = С+ П+ АЗ+ ПДВ, (3.1)

де С – собівартість продукції;

П – прибуток (планова рентабельність), що в сукупності складає оптову ціну виробника;

АЗ – акцизний збір ( для підакцизних товарів);

ПДВ – податок на додану вартість.

С+П = Ц _{опт. виробн.} (3.2)

Якщо підприємство реалізовує продукцію в роздріб (наприклад, через фірмовий магазин), то воно використовує механізм роздрібних цін:

Ц _р = , (3.3)

де Т_н – торгівельна надбавка ( націнка), %.

Важливе значення у механізмі ціноутворення має форма сплати транспортних витрат. Вони можуть сплачуватися або поверх оптової ціни, або включатися в неї. Залежно від цього розрізняють оптові ціни: «франко-станція відправлення» і «франко-станція призначення».

Термін «франко» означає «вільний від…» і показує той пункт, до якого покупець вільний від сплати транспортних витрат. При відпуску товару в межах одного міста використовуються ціни «франко-склад». Ця відпускна ціна формується звичайним чином і обумовлює самостійний вивіз товару покупцем. Транспортні витрати у цінах – франко – обкладаються ПДВ.

Враховуючи значну суттєву роль виручки від реалізації в системі економічних і фінансових показників роботи підприємства, вона є об’єктом планування і оперативного управління.

Планування обсягу реалізації продукції здійснюється на підприємстві на основі так званого «рівняння товарного балансу»:

R= З_п + Т_пр. – З_к , (3.4)

де R – виручка від реалізації продукції;

Т_пр. – товарна продукція, призначена для випуску у плановому періоді в оптових цінах виробника;

З_п,, З_к – відповідно перехідні залишки нереалізованої товарної продукції на початок і кінець планового періоду.

На практиці використовують два методи розрахунку планової реалізації товарної продукції:

1) метод поасортиментного (прямого) розрахунку;

2) укрупнений метод, який виходить з плану виробництва в цілому.

Перший метод є найбільш точним, однак трудомістким. Планова виручка від реалізації методом прямого розрахунку визначається множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів:

В= РЦ, (3.5)

де В – виручка;

Р – кількість реалізованих виробів;

Ц – ціна реалізації кожного виробу (визначають на основі цін базового періоду, коригуючи їх на передбачувані зміни).

Обсяг реалізації можна також розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець періоду.

У цілому розрахунок виручки від реалізації продукції за прямим (20о асортиментним) методом може бути представлений таблицею 3.1.

На багатьох підприємствах обсяг реалізації планується укрупненим методом, тобто без розрахунків за окремими видами товарів. За цим методом визначення обсягу реалізації здійснюється таким чином:

- встановлюються залишки нереалізованої, а також несплаченої на початок періоду продукції;

- розраховується виробництво товарної продукції за планом в оптових цінах виробника;

- прогнозуються залишки нереалізованої товарної продукції на кінець планового періоду.

Порядок розрахунків наведений у таблиці 3.2.

Виручка від реалізації продукції являє собою основу нового кругообігу коштів підприємства у відтворювальному процесі матеріального виробництва. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передусім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво, а також перенесена частина вартості основних фондів. Залишок виручки становить валовий дохід.

Таким чином, валовий дохід визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції, і являє собою грошовий вираз вартості знов виготовленої продукції.

У процесі виготовлення валовий дохід поділяється на оплату праці (основної та додаткової) й на чистий дохід. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо.

Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку.

Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємства, а й держави.